Архив за месяц: Март 2019

Самостоятельная раскладка кафеля в ванной

Самостоятельная раскладка кафеля в ванной

Фото

С отделочными работами сталкиваются собственники квартир и частных домов, старых помещений и счастливые владельцы новостроек. Провести их с большим успехом можно даже при отсутствии навыков строительных работ, соблюдая рекомендации и следуя советам более опытных специалистов.

Инструменты для укладки плитки

Инструменты для укладки плитки: 1. плиточный клей- 2. плитка- 3. перфоратор или дрель + миксер- 4. шпатель или мастерок- 5. зубчатый шпатель- 6. 2 пузырьковых уровня: короткий и длинный- 7. правило- 8. акриловая грунтовка- 9. кисть- 10. ведро для воды и губки- 11. крестики и клинья- 12. ведро- 13. плиткорез- 14. рулетка- 15. карандаш- 16. киянка плиточника- 17. затирка- 18. резиновый шпатель- 19. пассатижи.

Ванная комната — помещение, в котором часто используемым отделочным материалом выступает керамическая плитка.

Подготовительные работы

Перед укладкой кафеля следует провести ряд подготовительных мероприятий:

  • освободить стены ванной от старого покрытия при помощи ломика, молотка или стамески;
  • очистить от плесени и грибка, потому что оставшийся грибок проявится через соединительные швы и испортит весь обновленный дизайн;
  • выровнять стены, иначе малейшие неровности и перепады проявятся сразу же после укладки кафельной плитки на стены или пол в ванной- выравнивают стены гипсокартонными плитами или выравнивающими смесями;
  • прогрунтовать стены и пол водоустойчивой грунтовкой, для улучшения адгезии раствора к основанию и во избежание появления плесени;
  • произвести замеры пола и стен в санузле, чтобы приобрести необходимое количество плитки.

Выбор и расчет керамического покрытия

Расчет количества кафеля

Пример расчета необходимого количества кафеля для отделки помещения.

Определяющим фактором при выборе покрытия для ванной являются ее размеры и вкусовые предпочтения владельца. Но общим правилом признается, что пол должен быть темнее стен, а потолок — отличаться от стен. Чтобы увеличить высоту помещения, лучше выбирать вертикальный рисунок.

Для помещений без естественного освещения лучше отдать предпочтение с орнаментом или цветами, таким образом помещение приобретает более свежий и веселый вид.

При выборе стоит уделить особое внимание и цветовой гамме, поскольку красный цвет является раздражающим и возбуждающим, но символизирует энергию создания, голубой олицетворяет морскую стихию, а зеленый обладает широким спектром действия, представляет собой наиболее гармоничное сочетание всех цветов и может оказывать лечебное воздействие на человеческий организм.

Современный ассортимент материала позволяет выбрать наиболее подходящий дизайн помещения, олицетворяющий индивидуальность владельца и соответствовать общему оформлению квартиры или дома.

Существующие варианты размещения плитки влияют на ее расход.

Наибольший расход происходит при диагональной укладке, меньший — при прямом размещении.

Для точного расчета необходимо выяснить квадратуру помещения, где она будет укладываться, учесть возможные варианты подрезки и прибавить 5-10%. Рациональным будет приобретение материала в полном объеме, т. к. найти и купить аналогичную партию соответствующего оттенка будет довольно сложно.

Укладка плитки на пол

Порядок укладки кафеля на пол.

Создать индивидуальный дизайн помогают декоративные элементы или фактурное расположение в ванной комнате плитки:

  1. Расположить плитку можно по диагонали. Такой вариант размещения изделий позволяет скрыть некоторую асимметрию стен и пола.
  2. Вариант расположения прямыми рядами придает классический и строгий дизайн.
  3. Устройство зонирования тоже привносит некоторый элемент индивидуальности и неповторимости при оформлении ванной.
  4. Комбинирование нескольких видов плитки — мелкой и крупной, мозаики и больших квадратов — позволяет воплотить смелые дизайнерские идеи и экономит материал.
  5. Кроме стандартных приемов оформления разнообразить дизайн можно разнообразными вставками (на пол или стены). Это могут быть совершенно разные по цвету и структуре материалы.

Укладка плитки

Раскладка плитки производится на специальный клеевой раствор, т. к. ванная отличается повышенной влажностью и агрессивностью среды, необходимо подбирать клей на основе цемента.

Раскладка плитки может начинаться с угла, от середины или от душевой кабины, особенных требований нет — есть только рациональный подход и чувство эстетического вкуса. Чтобы провести правильную и точную раскладку, необходимо провести предварительный расчет и разметку, соответствующую размеру плитки. Для второго ряда можно зафиксировать ровную рейку или профиль и на нее произвести укладку керамического покрытия. А раскладка первого ряда проводится при полном высыхании верхних рядов и подрезается по необходимости.

Для более качественной и ровной раскладки можно воспользоваться несколькими лазерными уровнями и расчертить всю площадь в соответствии с размерами кафеля. При раскладке покрытия следует учитывать, чтобы не оставались узкие полоски, поскольку отрезать их очень тяжело. Поэтому раскладка кафеля должна начинаться от середины комнаты.

Укладка плитки на стену

Порядок укладки кафеля на стену.

Для укладки раствора используется гребенчатый шпатель. Если подобные работы производятся впервые, лучше накладывать раствор только под одно изделие. Со временем можно будет осуществлять и укладку двух плиток одновременно. Разложить и зафиксировать плитку следует немедленно, отцентровать согласно произведенной ранее разметке. Для точного и правильного расстояния между изделиями необходимо грамотно подобрать крестики нужного размера. Эти размеры зависят от погрешности самой плитки. Даже самая дорогая плитка имеет погрешность до 2 мм, поэтому крестики должны быть 2,5-3 мм. Кроме разницы в геометрии на изделиях присутствует некоторая асимметрия и на декоративных элементах: декорах, бордюрах и вставках.

Сначала осуществляется раскладка целых изделий, после того как покрытие полностью высохнет, можно будет производить подгонку неполных частей. Укладывать необходимо так, чтобы сохранялся прямой угол на стыке двух плиток.

Раскладка плитки затрудняется в местах подвода коммуникаций: при необходимости подрезки по прямой линии используется плиткорез. Разновидности такого инструмента позволяют разрезать и стеновую плитку, и половую, но можно использовать и болгарку. В случае проделывания небольших выемок пользуются плоскогубцами, с их помощью аккуратно выламываются небольшие кусочки и формируется отверстие необходимого размера.

При высыхании керамических изделий в ванной можно приступать к затиранию швов. Перед этим следует швы очистить от клеевого раствора и промыть во избежание возможного загрязнения, поскольку раствор проявится при высыхании затирки и исказит общий вид покрытия.

Завершающий этап

Современные материалы позволяют разнообразить дизайн приобретенной плитки в ванной замазкой для швов. Ее можно подобрать в соответствии с общей цветовой гаммой или выбрать кардинально отличающуюся и сделать акцент на контрастном соотношении. Варианты сочетания можно подобрать самостоятельно или посоветоваться с опытным мастером. Заделка швов производится резиновым шпателем, чтобы не поцарапать края керамических изделий.

Необходимый инвентарь

В процессе работы понадобится такой инструмент:

  • измерительные приборы (рулетки, см);
  • лазерные рулетки и нивелиры;
  • для распила изделий — плиткорез или болгарка, плоскогубцы;
  • емкость для замеса клеевого раствора и миксер с насадкой для перемешивания смеси;
  • крестики и клинья для установки на одинаковом расстоянии плиток;
  • гребенчатый шпатель и обычный мастерок для накладывания раствора;
  • затирочная смесь и емкость для ее замеса, резиновый шпатель;
  • ведро и губки для удаления остатков раствора.

Даже такая сложная работа, как раскладка плитки в ванной комнате, может быть выполнена собственными силами. Очень важно быть предельно аккуратными, чтобы не повредить только что уложенную плитку, правильно рассчитать размер и определить начальную точку укладки. Некоторые самостоятельные решения могут внести свежую нотку и совершить в современном дизайне настоящий переворот.

Self layout of tiles in the bathroom

A photo

With finishing works facing the owners of apartments and private houses, old buildings, and the happy owners of new buildings. Carry them with great success is possible even in the absence of skills of construction works, following the recommendation and following the advice of more experienced professionals.

Tools for tile

Tools for tile: 1. tile adhesive-plitka- 2. 3. punch or drill + mikser- 4. spatula or notched shpatel- masterok- 5. 6. 2 bubble levels: short and dlinnyy- 7. 8. acrylic rule- gruntovka- kist- 9. 10. water bucket and gubki- crosses and the wedges 11. 12. 13. vedro- plitkorez- ruletka- 14. 15. 16. karandash- mallet plitochnika- zatirka- 17. 18. rubber shpatel- 19. pliers.

Bathroom — a room in which the commonly used decorative material favor ceramic tile.

Preparatory work

should undertake a number of preparatory activities before laying tiles:

  • free bathroom walls from the old coating using a crowbar, hammer and chisel;
  • cleaned of mold and mildew, fungus because the remaining manifest through the connecting seams and ruin the updated design;
  • align the wall, otherwise the slightest irregularities and differences manifest immediately after laying the tiles on the wall or floor in the bathroom- line the walls of gypsum boards or the screed;
  • primed the walls and floor waterproof primer for improving the adhesion of the solution to the ground and avoid the appearance of mold;
  • make measurements of the floor and walls in the bathroom, to get the required number of tiles.

Selection and sizing of the ceramic coating

Calculating the number of tiles

Example of calculating the required number of tiles for decoration room.

The determining factor when choosing a coating bath are its size and the taste preferences of the owner. But the general rule recognizes that the floor should be darker than the walls and ceiling — different from the walls. To increase the height of the room, better to choose a vertical pattern.

For rooms without natural light is better to give preference to the ornament and flowers, so the room gets a fresh and fun look.

When you select should pay particular attention to colors, because red is irritating and exciting, but it symbolizes the power of creation, the blue represents the sea elements and the green has a broad spectrum of action, is the most harmonious combination of colors and can have a therapeutic effect on the human body .

Modern range of the material allows you to select the most appropriate design of the room, symbolizing the individuality of the owner, and consistent with the overall design of the apartment or house.

Existing tile placement options affect its flow.

The highest consumption occurs when laid diagonally, smaller — for direct placement.

For exact calculation it is necessary to find out the quadrature room, where she will be laid, consider possible options for trimming and add 5-10%. Rational will purchase the material in its entirety, ie. To. To find and buy the same batch of the corresponding color will be difficult.

Laying tiles on the floor

The procedure for laying tiles on the floor.

Create a custom design decorative elements help or textured arrangement of the bathroom tiles room:

  1. Arrange the tiles can be diagonally. This option is the placement of products allows you to hide some asymmetry of the walls and floor.
  2. straight rows layout option gives the classic and austere design.
  3. zoning device also adds an element of individuality and originality when you make a bathroom.
  4. The combination of several types of tiles — small and large, mosaic and large squares — allows to implement bold design ideas, and saves material.
  5. In addition to standard processing techniques to diversify the design can be a variety of inserts (on the floor or wall). This may be quite different in the color and texture of materials.

Laying tiles

The layout of the tiles produced in a special adhesive mortar, t. To. Bathroom has high humidity and corrosive environments, it is necessary to pick up the glue on the basis of cement.

The layout of the tiles can start with the angle from the middle or from the shower, no special requirements — there is only rational approach and a sense of aesthetic taste. To carry out a correct and accurate layout, you need to make a preliminary calculation and markup corresponding to the size of the tiles. For the second row can be fixed rail or a flat profile and make it laying ceramic coating. A layout of the first row is held with the full drying of the upper rows and trimmed as needed.

For better and smooth layout, you can use several laser levels and raschertit entire area in accordance with the size of the tile. When cover layout should be considered so as not to remain narrow strips, as cut them very hard. Therefore, the layout of the tile should be started from the middle of the room.

Laying tiles on the wall

The procedure for laying tile on the wall.

For packing solution using a comb trowel. If such work is performed for the first time, the best solution is to impose only a single product. Over time, it will be possible to carry out and laying of two tiles at a time. Arrange and fix tile immediately, according to the center the previously generated markup. For an accurate and proper distance between products must correctly choose the right size crosses. These dimensions depend on the error the most tiles. Even the most expensive tile has an error of up to 2 mm, therefore crosses should be 2.5-3 mm. In addition to differences in the geometry on the product there is some asymmetry and decorative elements: decors, borders and insets.

First the layout of entire product after coating is completely dry, it will be possible to make parts fit parent. Stack is necessary so as to maintain a right angle at the intersection of two tiles.

The layout of the tiles in places of difficult communications supply: if necessary, cutting in a straight line used Tile. Varieties such tools allow you to cut and wall tiles, and sex, but can also be used grinders. In the case of breaching the small recesses are pliers, use them to gently break out small pieces and formed hole size required.

When drying of ceramics in the bathroom you can start rubbing seams. Before that, the seams should be cleaned of adhesive solution and rinse in order to avoid possible contamination, because the solution will appear when dry grout and distort the general appearance of the coating.

The final stage

Modern materials allow to diversify the design of purchased tiles in the bathroom for putty joints. It is possible to pick up in line with the overall color scheme or choose a radically different and to focus on the contrast ratio. Possible combinations you can pick your own or consult with an experienced master. Caulking is made with a rubber spatula, so as not to scratch the edge of the ceramic products.

Required tools

In operation, such a tool will need:

  • Instrumentation (roulette, see);
  • Roulette and laser levellers;
  • for cutting products — Tile or Bulgarian, pliers;
  • container for mixing the adhesive solution and a mixer with paddle for stirring the mixture;
  • crosses and wedges for installation of tiles at the same distance;
  • comb trowel and ordinary trowel for overlaying solution;
  • trowel mixture and its capacity for mixing rubber spatula;
  • a bucket and sponge to remove solution residues.

Even such a difficult job, as the layout of the tiles in the bathroom, can be performed in-house. It is important to be extremely careful not to damage the newly laid tile size to calculate and define the starting point of installation. Some independent decisions can make a fresh touch and make modern design a real revolution.

Самостійна розкладка кахлю у ванній

фото

З оздоблювальними роботами стикаються власники квартир і приватних будинків, старих приміщень і щасливі власники новобудов. Провести їх з великим успіхом можна навіть при відсутності навичок будівельних робіт, дотримуючись рекомендації і дотримуючись порад більш досвідчених фахівців.

Інструменти для укладання плитки

Інструменти для укладання плитки: 1. плитковий клей-2. плитка- 3. перфоратор або дриль + міксер- 4. шпатель або мастерок- 5. зубчастий шпатель- 6. 2 бульбашкових рівня: короткий і довгий-7. правило- 8. акрилова грунтовка- 9. кість- 10. відро для води і губки-11. хрестики і клінья- 12. ведро- 13. пліткорез- 14. рулетка- 15. карандаш- 16. киянка пліточніка- 17. затірка- 18. гумовий шпатель- 19. пасатижі.

Ванна кімната — приміщення, в якому часто використовуваним оздоблювальним матеріалом виступає керамічна плитка.

Підготовчі роботи

Перед укладанням кахлю слід провести ряд підготовчих заходів:

  • звільнити стіни ванної від старого покриття за допомогою ломика, молотка або стамески;
  • очистити від цвілі і грибка, тому що залишився грибок проявиться через сполучні шви і зіпсує весь оновлений дизайн;
  • вирівняти стіни, інакше найменші нерівності і перепади проявляться відразу ж після укладання кахельної плитки на стіни або підлогу в ванной- вирівнюють стіни гіпсокартонними плитами або вирівнюють сумішами;
  • прогрунтувати стіни і підлогу водостійкої ґрунтовкою, для поліпшення адгезії розчину до основи і щоб уникнути появи цвілі;
  • зробити виміри підлоги і стін в санвузлі, щоб придбати необхідну кількість плитки.

Вибір і розрахунок керамічного покриття

Розрахунок кількості кахлю

Приклад розрахунку необхідної кількості кахлю для обробки приміщення.

Визначальним фактором при виборі покриття для ванної є її розміри і смакові переваги власника. Але загальним правилом визнається, що підлога повинна бути темніше стін, а стеля — відрізнятися від стін. Щоб збільшити висоту приміщення, краще вибирати вертикальний малюнок.

Для приміщень без природного освітлення краще віддати перевагу з орнаментом або квітами, таким чином приміщення набуває більш свіжий і веселий вигляд.

При виборі варто приділити особливу увагу і колірній гамі, оскільки червоний колір є дратівливим і збудливим, але символізує енергію створення, блакитний уособлює морську стихію, а зелений володіє широким спектром дії, являє собою найбільш гармонійне поєднання всіх кольорів і може надавати лікувальну дію на людський організм .

Сучасний асортимент матеріалу дозволяє вибрати найбільш підходящий дизайн приміщення, що втілює індивідуальність власника і відповідати загальному оформленню квартири або будинку.

Існуючі варіанти розміщення плитки впливають на її витрата.

Найбільша витрата відбувається при діагональному укладанні, менший — при прямому розміщенні.

Для точного розрахунку необхідно з'ясувати квадратуру приміщення, де вона буде укладатися, врахувати можливі варіанти підрізування і додати 5-10%. Раціональним буде придбання матеріалу в повному обсязі, т. К. Знайти і купити аналогічну партію відповідного відтінку буде досить складно.

Укладання плитки на підлогу

Порядок укладання кахлю на підлогу.

Створити індивідуальний дизайн допомагають декоративні елементи або фактурне розташування у ванній кімнаті плитки:

  1. Розташувати плитку можна по діагоналі. Такий варіант розміщення виробів дозволяє приховати деяку асиметрію стін і підлоги.
  2. Варіант розташування прямими рядами надає класичний і строгий дизайн.
  3. Пристрій зонування теж привносить певний елемент індивідуальності й неповторності при оформленні ванної.
  4. Комбінування декількох видів плитки — дрібної і крупної, мозаїки і великих квадратів — дозволяє втілити сміливі дизайнерські ідеї і економить матеріал.
  5. Крім стандартних прийомів оформлення урізноманітнити дизайн можна різноманітними вставками (на підлогу або стіни). Це можуть бути абсолютно різні за кольором і структурі матеріали.

Укладання плитки

Розкладка плитки виробляється на спеціальний клейовий розчин, т. К. Ванна відрізняється підвищеною вологістю і агресивністю середовища, необхідно підбирати клей на основі цементу.

Розкладка плитки може починатися з кута, від середини або від душової кабіни, особливих вимог немає — є тільки раціональний підхід і почуття естетичного смаку. Щоб провести правильну і точну розкладку, необхідно провести попередній розрахунок і розмітку, що відповідає розміру плитки. Для другого ряду можна зафіксувати рівну рейку або профіль і на неї провести укладання керамічного покриття. А розкладка першого ряду проводиться при повному висиханні верхніх рядів і підрізає по необхідності.

Для більш якісної і рівною розкладки можна скористатися кількома лазерними рівнями і розкреслити всю площу відповідно до розмірів кахлю. При розкладці покриття слід враховувати, щоб не залишалися вузькі смужки, оскільки відрізати їх дуже важко. Тому розкладка кахлю повинна починатися від середини кімнати.

Укладання плитки на стіну

Порядок укладання кахлю на стіну.

Для укладання розчину використовується гребінчастий шпатель. Якщо подібні роботи проводяться вперше, краще накладати розчин тільки під один виріб. Згодом можна буде здійснювати і укладку двох плиток одночасно. Розкласти і зафіксувати плитку слід негайно, відцентрувати згідно виробленої раніше розмітці. Для точного і правильного відстані між виробами необхідно грамотно підібрати хрестики потрібного розміру. Ці розміри залежать від похибки самої плитки. Навіть найдорожча плитка має похибку до 2 мм, тому хрестики повинні бути 2,5-3 мм. Крім різниці в геометрії на виробах присутня деяка асиметрія і на декоративних елементах: декорах, бордюрах і вставках.

Спочатку здійснюється розкладка цілих виробів, після того як покриття повністю висохне, можна буде проводити підгонку неповних частин. Укладати необхідно так, щоб зберігався прямий кут на стику двох плиток.

Розкладка плитки не може у місцях підведення комунікацій: при необхідності підрізування по прямій лінії використовується плиткорез. Різновиди такого інструменту дозволяють розрізати і стінну плитку, і статеве, але можна використовувати і болгарку. У разі різання невеликих виїмок користуються плоскогубцями, з їх допомогою акуратно виламуються невеликі шматочки і формується отвір необхідного розміру.

При висиханні керамічних виробів у ванній можна приступати до затирання швів. Перед цим слід шви очистити від клейового розчину і промити, щоб уникнути можливого забруднення, оскільки розчин проявиться при висиханні затирання і спотворить загальний вигляд покриття.

завершальний етап

Сучасні матеріали дозволяють урізноманітнити дизайн придбаної плитки у ванній замазкою для швів. Її можна підібрати відповідно до загальною колірною гамою або вибрати кардинально відрізняється і зробити акцент на контрастному співвідношенні. Варіанти поєднання можна підібрати самостійно або порадитися з досвідченим майстром. Закладення швів проводиться гумовим шпателем, щоб не подряпати краю керамічних виробів.

необхідний інвентар

В процесі роботи знадобиться такий інструмент:

  • вимірювальні прилади (рулетки, см);
  • лазерні рулетки і нівеліри;
  • для розпилу виробів — плиткоріз або болгарка, плоскогубці;
  • ємність для замісу клейового розчину і міксер з насадкою для перемішування суміші;
  • хрестики і клини для установки на однаковій відстані плиток;
  • гребінчастий шпатель і звичайний кельму для накладання розчину;
  • затиральна суміш і ємність для її замісу, гумовий шпатель;
  • відро і губки для видалення залишків розчину.

Навіть така складна робота, як розкладка плитки у ванній кімнаті, може бути виконана власними силами. Дуже важливо бути гранично акуратними, щоб не пошкодити тільки що покладену плитку, правильно розрахувати розмір і визначити початкову точку укладання. Деякі самостійні рішення можуть внести свіжу нотку і зробити в сучасному дизайні справжній переворот.

Как правильно выстроить стены каркасного дома

Каркасники — недорогие и быстровозводящиеся постройки, которые стали символом современного домостроения. Застройщику не требуется специальных знаний и навыков для того, чтобы за короткое время обзавестись своим жильем. Но основные технологические моменты строительства он обязан знать, иначе его дом не будет соответствовать требуемым нормам. В таком жилье домочадцам не будет комфортно. Первое, что во всех подробностях должен изучить застройщик, — это конструкция стены каркасного дома.

Каркасный дом и его составляющие.

Каркасный дом и его составляющие.

Какие материалы потребуются для строительства стен каркасника?

  • основа такого здания — прочный деревянный каркас. Для его изготовления используется брус сечением 15/20 или 15/15 см и доски 5/15 и 5/20 см;
  • гидроизоляционный материал (чаще всего используют рубероид);
  • соединительные элементы — стальные оцинкованные пластины или уголки;
  • анкеры для привязки бруса к фундаменту;
  • стальные скобы (потребуются для крепления балок);
  • плиты OSB толщиной от 9 мм (или ЦСП, влагостойкая фанера);
  • утеплитель:

    Устройство каркасного дома.

    Устройство каркасного дома.

  1. Минеральная вата 15 см.
  2. Минеральная вата 20 см.
  3. Пенополистирол 15 см.
  4. Пенополистирол 20 см.
  • пароизоляционные мембраны;
  • ветрозащитные мембраны;
  • саморезы по дереву;
  • гвозди;
  • отвес.

При возведении стен такого дома специалисты не советуют использовать врубку для соединения элементов каркаса.

Оптимальный вариант — оцинкованные скобы. Их применение повышает скорость монтажа и жесткость силовой конструкции постройки. А при использовании врубок места соединений остаются ослабленными.

Из инструментов потребуется:

  • рейсмус (для обработки пиломатериала и придания ему одинаковых размеров, что значительно улучшит качество постройки и сократит сроки монтажа);
  • торцово-усовочная пила (для распилов под определенным углом);
  • шуруповерт на аккумуляторах;
  • дрель;
  • молотки;
  • пилы;
  • рулетка;
  • угольник;
  • уровень строительный и гидроуровень.

Нижняя обвязка каркасных стен

Особенности строительства фундамента каркасного дома.

Особенности строительства фундамента каркасного дома.

Обвязка является основанием для стен дома и выполняется из деревянных брусьев. Они укладываются на гидроизоляционный материал. То есть выполняется отсечка каркаса от фундамента. На бетонное основание настилается рубероид слоем 2-3 листа с обязательным перехлестом. Производится разметка местоположения стен, выставляются маяки.

Если вертикальное сечение бруса в обоих случаях остается неизменным, 15 см, то в горизонтальном положении его ширина должна соответствовать толщине утеплителя. Если, например, решено использовать в качестве теплоизолятора пенопласт толщиной 20 см, то и брус для обвязки нужно брать сечением 15/20 см. Этот параметр является определяющим и для ширины стоек каркасных стен. То есть если выбрана толщина утепления 20 см, то доски для вертикальных ребер потребуются 5/20 см.

Уложенный на рубероид брус притягивается к фундаменту с помощью анкеров. Это предотвращает сдвиг обвязки каркасного дома и усиливает всю конструкцию. Чтобы углы были выстроены правильно, во время монтажа обвязки используют строительный угольник. Но профессионалы выверяют точность укладки бруса с помощью нехитрого приспособления из отрезков веревки со сторонами 2, 3, 5 м, скрепленных между собой. Это позволяет получить более точные замеры.

Устройство каркаса и утепление стен

Конструкция полов каркасного дома в общем виде.

Конструкция полов каркасного дома в общем виде.

  • монтаж стоек начинается с углов постройки. Вертикальность выверяется с помощью любого груза на нитке, выполняющего функцию отвеса. Роль угла (угловой стойки) выполняет брус 15/15 или 15/20 см (в зависимости от того, какой толщины решено использовать теплоизолятор);
  • стойки из обрезной доски 5/15 см или 5/20 см (промежуточные) выводятся так, чтобы стена была ровной и ее обшивка не доставляла проблем. Для облегчения этой задачи рекомендуется использовать разметочную шнурку, которую натягивают между угловыми брусьями каркасного дома;
  • вертикальные стойки обеспечивают должную жесткость всей конструкции и призваны наилучшим образом распределять нагрузку от перекрытий и стропильной системы. Поэтому крайне желательно выдерживать между стойками одинаковое расстояние. Допустимый шаг — 0,5-0,8 м. Если используется доска толщиной 5 см (независимо от ширины пиломатериала), то рекомендуется монтировать каркас с шагом 0,6 м.
  • важно правильно рассчитать шаг конструкции исходя из размеров внутренней и внешней обшивки стен каркасного дома. Если это цементно-стружечная плита шириной 1,25 м, то расстояние между стойками должно быть таковым, чтобы позволяло крепить на них обшивку. То есть для ЦСП шаг — 0,625 м. При расчетах следует отталкиваться и от ширины утеплителя, чтобы его легче было устанавливать в промежутки между вертикальными досками каркасной конструкции. В случае с OSB расстояние высчитывается аналогичным образом;
  • доски крепятся между собой и к нижней обвязке оцинкованными соединительными элементами (пластинами и уголками);
  • длина стоек должна соответствовать высоте этажа, кроме тех мест, где будут устанавливаться оконные и дверные блоки. Как правило, для них требуется значительно большая ширина, чем шаг между вертикальными досками, поэтому в этих местах каркас выпиливается и монтируются проемные ригели.

Монтаж верхней обвязки каркасной конструкции

Схема утепления стены каркасного дома.

Схема утепления стены каркасного дома.

Ее возведение — завершающий шаг по устройству стен. Потребуется тот же пиломатериал — обрезная доска 5/15 или 5/20 см. Она укладывается поверх каркасных стоек и притягивается к ним с помощью оцинкованных уголков или скоб. Поверх обвязки монтируют деревянные бруски межэтажного перекрытия. Если здание двух- или трехэтажное, на балках выстраивается нижняя обвязка либо чердачного (мансардного), либо следующего этажа.

Все размеры пиломатериала для каждого этажа каркасного дома одинаковы. Этапы работ по монтажу обвязок, перекрытий, стен идентичны. Если расстояние между вертикальными стойками каркаса выбрано неверно и оказалось слишком большим, вся конструкция усиливается укосинами, которые размещают в каждом втором проеме. Дверные и оконные проемы тоже выполняются с усиливающими элементами и двойной обвязкой контура. Соединительные элементы, которые используют во время монтажа деревянной конструкции (стены, перекрытия, обвязки) всегда одни и те же: это скобы, уголки, саморезы.

Утепление стен каркасного дома

Схема кровли каркасного дома с уклоном.

Схема кровли каркасного дома с уклоном.

Этот этап строительства начинается с монтажа пароизоляционной мембраны со стороны внутреннего помещения постройки. После этого производится закладка теплоизолятора. Работа ведется с внешней стороны стен. Многие считают, что оптимальный материал для утепления каркасного дома — минераловатные плиты. Они обладают достойными тепло- и звукоизоляционными характеристиками. Но при всех их достоинствах минвата имеет один, но очень весомый недостаток: она гигроскопична.

Поэтому качество пароизоляционного слоя должно быть безупречным. Застройщику следует понимать, что при попадании внутрь минеральной ваты небольшого количества влаги она теряет все свои теплоизоляционные свойства. В регионах с морским климатом или с повышенной влажностью воздуха не рекомендуется использовать в качестве утеплителя каркасного дома ни минеральную вату, ни стекловату и др. В этих условиях оптимальным выбором будет пенопласт.

Правила закладки теплоизоляционных материалов:

  • если используется минеральная вата, то рекомендуется остановить свой выбор на плитах, изготовленных на основе стеклянного или каменного волокна;
  • ширина плит должна превышать шаг между стойками деревянной конструкции на 20-35 мм. В этом случае утеплитель плотно войдет в промежутки между стойками и максимально загерметизирует собой пространство;
  • толщина утепляющего слоя должна состоять из нескольких пластов минваты. Например, слой в 15 см следует выполнить из 3-х плит толщиной в 5 см. Это позволит образоваться воздушной прослойке, которая является отличным теплоаккумулятором. Некоторые застройщики используют такой способ: настилают маты с перехлестом каждого последующего слоя. Тем самым перекрываются все возможные «мостики» холода;
  • аналогичным образом утепляются все конструкции перекрытий;
  • по завершении этих работ с внешней стороны стен монтируется ветрозащитная мембрана.

Обшивка стен каркасного дома

Схема фронтона каркасного дома.

Схема фронтона каркасного дома.

Она выполняет защитную функцию и усиливает жесткость каркаса. Требуется выполнить два вида работ: сделать внутреннюю и внешнюю обшивку. Если отделкой фасада выбрана штукатурка, то рекомендуется использовать ЦСП. Во всех остальных случаях оптимальным материалом для обшивки являются плиты OSB или фанера марки ФСР. Толщина этого материала не должна быть меньше 9 мм. Внутренняя обшивка может выполняться из влагостойкого гипсокартона, который монтируют в 2 слоя. Но этот вариант используют редко, и обе стороны стены закрывают одинаковым материалом: ОСБ, ЦСП, фанерой ФСР.

Если правила монтажа каркасных стоек были нарушены и стена получилась неровная, то внутреннюю обшивку выполняют с использованием доски 2,5/15 см или металлопрофиля для гипсокартона. Таким образом происходит вывод стоек каркаса в единую плоскость. Минус этого варианта очевиден: заметно уменьшается объем жилой площади. Например, если комната в 25 м , то после монтажа выравнивающего каркаса минимальные потери полезного пространства составят 1,4 м . В масштабах всего дома цифра более внушительная, от 14 м .

Обшивка крепится к стойкам каркаса с помощью саморезов по дереву или гвоздей с шагом 30-40 см. Чтобы не происходило вспучивание и перекос плит, крепежи не следует «перетягивать». Должно оставаться свободное расстояние для «хода» материала под воздействием температуры окружающей среды. С этой же целью оставляют расстояние между плитами ЦСП или ОСБ. Для предотвращения пучения материала достаточно зазоров в 2-3 мм. Направление обшивочных листов OSB (или других) может быть любым: и вертикальным, и горизонтальным.

Следует учесть, что торцы плит ОСБ и фанеры должны иметь гидроизоляционное покрытие, а весь пиломатериал перед началом строительства следует обработать антисептиком. Это предотвратит его гниение и потерю прочности каркаса. Если придерживаться всех вышеизложенных правил строительства стен каркасного дома, то жилище получится крепким и долговечным.

Karkasniki — cheap and bystrovozvodyaschiesya buildings, which have become a symbol of modern construction. The developer does not require special knowledge and skills for a short time to acquire their homes. But the main technological aspects of construction, he ought to know, otherwise his house will not meet the required standards. This housing households will not be comfortable. The first thing that all the details have to learn the builder — is the wall frame house construction.

Frame house and its components.

Frame house and its components.

What materials are required for the construction of walls karkasnika?

  • basis for such a building — a solid wooden frame. For its production uses bar section 15/20 or 15/15 cm and board 5/15 and 5/20 cm;
  • waterproofing material (most commonly used roofing material);
  • connectors — galvanized steel plate or corners;
  • anchors for binding to the foundation beam;
  • steel brackets (required for attaching beams);
  • OSB plate thickness from 9 mm (or DSP, water-resistant plywood);
  • insulation:

    The device frame house.

    The device frame house.

  1. Mineral wool 15 cm.
  2. Mineral wool 20 cm.
  3. Expanded polystyrene 15 cm.
  4. Expanded polystyrene 20 cm.
  • vapor barrier membrane;
  • windproof membrane;
  • screws for wood;
  • nails;
  • plummet.

With the construction of the walls of the house, experts advise not to use the cuttings to connect the frame elements.

The best option — galvanized staples. Their use increases the speed of installation and construction of the power structure rigidity. And by using cuttings the joints are weakened.

Of the tools you need:

  • marking gauge (for processing of timber and give it the same size, which will significantly improve construction quality and reduce installation time);
  • butt-Mitre Saw (for cuts at a certain angle);
  • screwdriver on batteries;
  • drill;
  • hammers;
  • blade;
  • roulette;
  • square;
  • level building and gidrouroven.

Bottom rail frame wall

Features of the construction of a frame house foundation.

Features of the construction of a frame house foundation.

Rail is the basis for the walls of the house and is made from wooden beams. They are placed on a waterproofing material. That is, the cut-off is carried out by the foundation frame. On the concrete base is laid a layer of roofing sheet 2-3 with mandatory overlap. To mark the location of walls, put up beacons.

If the vertical section of the beam in both cases remains the same, 15 cm, horizontally, its width should match the thickness of the insulation. If, for example, decided to use as a heat insulation foam 20 cm thick, and the timber for the binding is necessary to take a section 15/20 cm. This parameter is decisive for the width of the rack frame wall. That is, if you select insulation thickness of 20 cm, the boards require vertical ribs 5/20 cm.

Laid on the roofing beams is attracted to the foundation with the help of anchors. This prevents the binding shift the frame house and strengthens the entire structure. To the corners were lined up properly during installation strapping used building square. But professionals shall be verified the accuracy of timber stacking using simple device of rope lengths with sides 2, 3, 5 m, attached to one another. This allows to obtain more accurate measurements.

The device frame and wall insulation

floor design frame house in general.

floor design frame house in general.

  • mounting racks begins with the construction of angles. Verticality shall be verified by any cargo on a thread that performs the function of a plumb. The role of the angle (angular pillar) performs beam 15/20 or 15/15 cm (depending on how thick insulator decided to use);
  • pillar trim boards see 5/15 or 5/20 cm (intermediate) are displayed so that the wall was smooth and trim it is not a problem. To facilitate this task, it is recommended to use the striper lace, which is stretched between the angle bars frame house;
  • vertical racks provide proper stiffness of the whole structure and are designed to best distribute the load on the floors and roof system. Therefore, it is desirable to maintain the same distance between the uprights. Acceptable step -. 0.5-0.8 m If you use the board thickness of 5 cm (regardless of the width of sawn timber), it is recommended to mount the frame in increments of 0.6 m.
  • it is important to calculate the design step on the basis of the size of the internal and external cladding frame house. If cement chipboard width of 1.25 m, the distance between the uprights shall be such as to allow them to mount on trim. That is, for a DSP step — 0,625 m in the calculations should be repelled and the width of the insulation so that it was easier to be installed in the spaces between the vertical boards. carcass structure. In the case of OSB distance is calculated in a similar manner;
  • boards are attached to each other and to the bottom plate galvanized connecting elements (plates and corners);
  • racks length should match the height of the floor, except for those places where the windows and doors will be installed. As a rule, they require a much larger width than the spacing between the vertical boards, so in these places the frame and mounted proemnye sawed beams.

Installation of the upper trim frame structure

Driving insulation wall frame house.

Driving insulation wall frame house.

Its construction — the final step in the device walls. It takes the same timber — edged board 5/15 or 5/20 cm It is laid over the frame struts and attracted to it with galvanized corners or staples.. Over strapping mounted wooden bars of intermediate floors. If the building is a two- or three-story, built on beams waistrail or garret (attic) or the next floor.

All timber sizes for each floor frame house identical. The stages of mounting studs, floors, walls are identical. If the distance between the vertical uprights and the frame incorrectly selected was too large, the whole structure is enhanced the struts, which are placed in every second opening. Door and window openings are also made with reinforcements and double loop strapping. Fasteners that are used during installation of wooden structures (walls, ceilings, piping) is always the same: it clamps, corners, screws.

Thermal insulation of the walls of a frame house

The scheme of the roof frame house with a bias.

The scheme of the roof frame house with a bias.

This phase of construction begins with the installation of vapor barrier membrane to the inner construction of the room. After that, the laying of a heat insulator. The work is conducted outside of the walls. Many believe that the best material for the thermal insulation of a frame house — mineral wool. They have a decent heat and sound insulating properties. But for all their advantages mineral wool is one very significant drawback: it is hygroscopic.

Therefore, the quality vapor barrier should be flawless. The developer should be understood that when ingested a small amount of mineral wool moisture it loses all of its insulating properties. In regions with a maritime climate or high humidity should not be used as a heater frame house or mineral wool or glass wool, and others. In these circumstances, the best choice is foam.

Rules tab thermal insulation materials:

  • if you are using mineral wool, it is recommended to opt for slabs produced on the basis of fiber glass or stone;
  • plate width should be greater than the spacing between the uprights wooden construction by 20-35 mm. In this case, the heater will go into tight spaces between the uprights and the maximum will seal a space;
  • the thickness of the insulation layer should consist of several layers of mineral wool. For example, a 15 cm layer should be made of 3 plates of 5 cm thickness. This will form the air gap, which is a great accumulator tank. Some developers use this method: lay the mats overlap with each subsequent layer. Thus, all possible overlap «bridges» the cold;
  • in the same way all the insulated floor structure;
  • upon completion of these works on the outside wall mounted waterproof membrane.

Skinning of walls of a frame house

Driving gable frame house.

Driving gable frame house.

It has a protective function and enhances the rigidity of the frame. Required to perform two types of work: to make the inner and outer skin. If finishing plaster facade is chosen, it is recommended to use a DSP. In all other cases, the best material for plating are OSB boards or plywood brand FSR. The thickness of this material must not be less than 9 mm. Lining can be made of moisture-resistant gypsum board, which is mounted in a 2 layer. However, this option is rarely used, and both sides of the wall closing the same material: OSB, DSP, plywood SDF.

If the mounting frame racks rules have been violated and the wall turned out uneven, the inner liner is made with the use of the board 2.5 / 15 cm or metal profile for drywall. Thus there is a withdrawal of studs in a single plane. Less of this option is obvious: the amount of living space is noticeably reduced. For example, if the room is 25 m , the leveling after mounting frame minimal loss of usable space will amount to 1.4 m . In the house across the figure is more impressive, from 14 m .

Sheathing is attached to the frame uprights using screws or nails on wood with a pitch of 30-40 cm. In order not to happen swelling and distortion of plates, fasteners should not «drag». There should be a clearance for the «progress» of the material under the influence of the ambient temperature. With the same purpose, put a space between the plates of the DSP or OSB. To prevent swelling of the material is sufficient clearance of 2-3 mm. Direction cover sheet OSB (or others) may be any of: the vertical and horizontal.

Note that the ends of OSB and plywood should have a waterproof coating, and all the lumber before construction should be treated with antiseptic. This will prevent it from rotting and loss of frame strength. If you follow all the above rules of construction of the walls of a frame house, the dwelling will strong and durable.

Каркаснікі — недорогі і бистровозводящіеся споруди, які стали символом сучасного житлового будівництва. Забудовнику не потрібно спеціальних знань і навичок для того, щоб за короткий час обзавестися своїм житлом. Але основні технологічні моменти будівництва він зобов'язаний знати, інакше його будинок не буде відповідати необхідним нормам. В такому житлі домочадцям НЕ буде комфортно. Перше, що у всіх подробицях повинен вивчити забудовник, — це конструкція стіни каркасного будинку.

Каркасний будинок і його складові.

Каркасний будинок і його складові.

Які матеріали потрібні для будівництва стін каркасніков?

  • основа такого будинку — міцний дерев'яний каркас. Для його виготовлення використовується брус перерізом 15/20 або 15/15 см і дошки 5/15 і 5/20 см;
  • гідроізоляційний матеріал (найчастіше використовують руберойд);
  • з'єднувальні елементи — сталеві оцинковані пластини або куточки;
  • анкери для прив'язки бруса до фундаменту;
  • сталеві скоби (потрібні для кріплення балок);
  • плити OSB товщиною від 9 мм (або ЦСП, вологостійка фанера);
  • утеплювач:

    Пристрій каркасного будинку.

    Пристрій каркасного будинку.

  1. Мінеральна вата 15 см.
  2. Мінеральна вата 20 см.
  3. Пінополістирол 15 см.
  4. Пінополістирол 20 см.
  • пароізоляційні мембрани;
  • вітрозахисні мембрани;
  • саморізи по дереву;
  • цвяхи;
  • схил.

При зведенні стін такого будинку фахівці не радять використовувати врубку для з'єднання елементів каркаса.

Оптимальний варіант — оцинковані скоби. Їх застосування підвищує швидкість монтажу і жорсткість силової конструкції споруди. А при використанні врубувань місця з'єднань залишаються ослабленими.

З інструментів знадобиться:

  • рейсмус (для обробки пиломатеріалу і надання йому однакових розмірів, що значно поліпшить якість споруди і скоротить терміни монтажу);
  • торцюва-усовочная пила (для розпилів під певним кутом);
  • шуруповерт на акумуляторах;
  • дриль;
  • молотки;
  • пили;
  • рулетка;
  • кутник;
  • рівень будівельний і гідроуровень.

Нижня обв'язка каркасних стін

Особливості будівництва фундаменту каркасного будинку.

Особливості будівництва фундаменту каркасного будинку.

Обв'язка є підставою для стін будинку і виконується з дерев'яних брусів. Вони укладаються на гідроізоляційний матеріал. Тобто виконується відсічення каркаса від фундаменту. На бетонну основу настилається руберойд шаром 2-3 листа з обов'язковим перекриттям. Виробляється розмітка розташування стін, виставляються маяки.

Якщо вертикальний перетин бруса в обох випадках залишається незмінним, 15 см, то в горизонтальному положенні його ширина повинна відповідати товщині утеплювача. Якщо, наприклад, вирішено використовувати в якості утеплювача пінопласт товщиною 20 см, то і брус для обв'язки потрібно брати перетином 15/20 см. Цей параметр є визначальним і для ширини стійок каркасних стін. Тобто якщо обрана товщина утеплення 20 см, то дошки для вертикальних ребер будуть потрібні 5/20 см.

Укладений на руберойд брус притягається до фундаменту за допомогою анкерів. Це запобігає зсуву обв'язки каркасного будинку і підсилює всю конструкцію. Щоб кути були збудовані правильно, під час монтажу обв'язки використовують будівельний косинець. Але професіонали вивіряють точність укладання бруса за допомогою нехитрого пристосування з відрізків мотузки зі сторонами 2, 3, 5 м, скріплених між собою. Це дозволяє отримати більш точні виміри.

Пристрій каркаса і утеплення стін

Конструкція підлог каркасного будинку в загальному вигляді.

Конструкція підлог каркасного будинку в загальному вигляді.

  • монтаж стійок починається з кутів споруди. Вертикальність вивіряється за допомогою будь-якого вантажу на нитці, що виконує функцію схилу. Роль кута (кутовий стійки) виконує брус 15/15 або 15/20 см (в залежності від того, якої товщини вирішено використовувати утеплювач);
  • стійки з обрізної дошки 5/15 см або 5/20 см (проміжні) виводяться так, щоб стіна була рівною і її обшивка не доставляла проблем. Для полегшення цього завдання рекомендується використовувати розмічальні шнурку, яку натягують між кутовими брусами каркасного будинку;
  • вертикальні стійки забезпечують належну жорсткість всієї конструкції і покликані найкращим чином розподіляти навантаження від перекриттів і кроквяної системи. Тому вкрай бажано витримувати між стійками однакову відстань. Допустимий крок — 0,5-0,8 м. Якщо використовується дошка товщиною 5 см (незалежно від ширини пиломатеріалу), то рекомендується монтувати каркас з кроком 0,6 м.
  • важливо правильно розрахувати крок конструкції виходячи з розмірів внутрішньої і зовнішньої обшивки стін каркасного будинку. Якщо це цементно-стружкові плити шириною 1,25 м, то відстань між стійками повинно бути таким, щоб дозволяло кріпити на них обшивку. Тобто для ЦСП крок — 0,625 м. При розрахунках слід відштовхуватися і від ширини утеплювача, щоб його легше було встановлювати в проміжки між вертикальними дошками каркасної конструкції. У випадку з OSB відстань вираховується аналогічним чином;
  • дошки кріпляться між собою і до нижньої обв'язки оцинкованими сполучними елементами (пластинами і куточками);
  • довжина стійок повинна відповідати висоті поверху, крім тих місць, де будуть встановлюватися віконні та дверні блоки. Як правило, для них потрібно значно більша ширина, ніж крок між вертикальними дошками, тому в цих місцях каркас випилюється і монтуються проемние ригелі.

Монтаж верхньої обв'язки каркасної конструкції

Схема утеплення стіни каркасного будинку.

Схема утеплення стіни каркасного будинку.

Її зведення — завершальний крок по влаштуванню стін. Буде потрібно той же пиломатеріал — дошка обріза 5/15 або 5/20 см. Вона укладається поверх каркасних стійок і притягується до них за допомогою оцинкованих куточків або скоб. Поверх обв'язки монтують дерев'яні бруски міжповерхового перекриття. Якщо будівля дво- або триповерхова, на балках вибудовується нижнє обв'язування або горищного (мансардного), або наступного поверху.

Всі розміри пиломатеріалу для кожного поверху каркасного будинку однакові. Етапи робіт по монтажу обв'язок, перекриттів, стін ідентичні. Якщо відстань між вертикальними стійками каркаса вибрано невірно і виявилося занадто великим, вся конструкція посилюється укосинами, які розміщують в кожному другому отворі. Дверні та віконні прорізи теж виконуються з підсилюють елементами і подвійний обв'язкою контуру. З'єднувальні елементи, які використовують під час монтажу дерев'яної конструкції (стіни, перекриття, обв'язки) завжди одні й ті ж: це скоби, куточки, саморізи.

Утеплення стін каркасного будинку

Схема покрівлі каркасного будинку з ухилом.

Схема покрівлі каркасного будинку з ухилом.

Цей етап будівництва починається з монтажу пароізоляційної мембрани з боку внутрішнього приміщення будівлі. Після цього проводиться закладка утеплювача. Робота ведеться з зовнішньої сторони стін. Багато хто вважає, що оптимальний матеріал для утеплення каркасного будинку — мінераловатні плити. Вони володіють гідними тепло- і звукоізоляційні характеристики. Але при всіх їх перевагах мінвата має один, але дуже вагомий недолік: вона гігроскопічна.

Тому якість пароізоляційного шару повинно бути бездоганним. Забудовнику слід розуміти, що при попаданні всередину мінеральної вати невеликої кількості вологи вона втрачає всі свої теплоізоляційні властивості. У регіонах з морським кліматом або з підвищеною вологістю повітря не рекомендується використовувати в якості утеплювача каркасного будинку ні мінеральну вату, ні скловату і ін. У цих умовах оптимальним вибором буде пінопласт.

Правила закладки теплоізоляційних матеріалів:

  • якщо використовується мінеральна вата, то рекомендується зупинити свій вибір на плитах, виготовлених на основі скляного або кам'яного волокна;
  • ширина плит повинна перевищувати крок між стійками дерев'яної конструкції на 20-35 мм. У цьому випадку утеплювач щільно увійде в проміжки між стійками і максимально загерметизуйте собою простір;
  • товщина шару, що утеплює повинна складатися з декількох шарів мінеральної вати. Наприклад, шар в 15 см слід виконати з 3-х плит товщиною в 5 см. Це дозволить утворитися повітряному прошарку, яка є відмінним теплоаккумулятором. Деякі забудовники використовують такий спосіб: настилають мати з перетином кожного наступного шару. Тим самим перекриваються всі можливі «містки» холоду;
  • аналогічним чином утеплюються всі конструкції перекриттів;
  • по завершенні цих робіт із зовнішнього боку стін монтується вітрозахисна мембрана.

Обшивка стін каркасного будинку

Схема фронтону каркасного будинку.

Схема фронтону каркасного будинку.

Вона виконує захисну функцію і посилює жорсткість каркаса. Потрібно виконати два види робіт: зробити внутрішню і зовнішню обшивку. Якщо обробкою фасаду обрана штукатурка, то рекомендується використовувати ЦСП. У всіх інших випадках оптимальним матеріалом для обшивки є плити OSB або фанера марки ФСР. Товщина цього матеріалу не повинна бути менше 9 мм. Внутрішня обшивка може виконуватися з вологостійкого гіпсокартону, який монтують в 2 шари. Але цей варіант використовують рідко, і обидві сторони стіни закривають однаковим матеріалом: ОСБ, ЦСП, фанерою ФСР.

Якщо правила монтажу каркасних стійок були порушені і стіна вийшла нерівна, то внутрішню обшивку виконують з використанням дошки 2,5 / 15 см або металопрофілю для гіпсокартону. Таким чином відбувається виведення стійок каркаса в єдину площину. Мінус цього варіанту очевидний: помітно зменшується обсяг житлової площі. Наприклад, якщо кімната в 25 м , то після монтажу вирівнюючого каркаса мінімальні втрати корисного простору складуть 1,4 м . У масштабах всього будинку цифра більш значна, від 14 м .

Обшивка кріпиться до стійок каркаса за допомогою саморезов по дереву або цвяхів з кроком 30-40 см. Щоб не відбувалося спучування і перекіс плит, кріплення не слід «перетягувати». Повинен залишатися вільний відстань для «ходу» матеріалу під впливом температури навколишнього середовища. З цією ж метою залишають відстань між плитами ЦСП або ОСБ. Для запобігання обдимання матеріалу досить зазорів в 2-3 мм. Напрямок обшивальних листів OSB (або інших) може бути будь-яким: і вертикальним, і горизонтальним.

Слід врахувати, що торці плит ОСБ і фанери повинні мати гідроізоляційне покриття, а весь пиломатеріал перед початком будівництва слід обробити антисептиком. Це запобіжить його гниття і втрату міцності каркаса. Якщо дотримуватися всіх вищевикладених правил будівництва стін каркасного будинку, то житло вийде міцним і довговічним.

Вращающееся магнитное поле

Одним из важнейших преимуществ трехфазной системы яв­ляется простота получения вращающегося магнитного поля. На основе вращающегося магнитного поля работает устройство самых распространенных электродвигателей, асинхронных двигателей трехфазного тока, а также часто применяемых синхронных двигателей. Кроме того, посредством вращающегося магнитного поля приводятся в действие многие измерительные приборы и аппараты регулирования и управления.

Возбуждение магнитного поля трехфазной системой токов

Рисунок 2. Возбуждение магнитного поля трехфазной системой токов.

Путем последовательного изменения направления постоянно­го тока в двух катушках, оси которых образуют угол 90°, можно заставить магнитную стрелку постепенно поворачиваться в пре­делах 360°. Но переключаемый постоянный ток легко заменить переменным, который сам будет изменять направление. При этом необходимо, чтобы изменения направления тока в двух катушках происходили не одновременно. Этому требованию удовлетворя­ют два переменных тока, сдвинутые по фазе один относительно другого на четверть периода. На рис. 1 показана система из двух одинаковых катушек, оси которых образуют угол 90°. Для придания большей равномерности магнитному полю каждая из катушек разделена на две части.

Так как токи относительно сдвинуты по фазе на четверть пе­риода, то магнитные индукции в полях, ими возбуждаемых, дол­жны быть также сдвинуты по фазе одна по отношению к другой. Этому условию сдвига по фазе удовлетворяют синусоида и коси­нусоида.

Если мгновенное значение индукции в поле первой катушки:

  • В1= Вт cos ?t;

то мгновенное зна­чение индукции в поле второй катуш­ки должно быть:

  • В2 = Вт sin ?t;

здесь Вm — амплиту­да магнитной индук­ции, одинаковая в обеих катушках.

Закладываясь в середине устройства, два переменных маг­нитных поля образу­ют результирующее магнитное поле, ин­дукция в котором будет:

  • Bрез = ?В21 + В22-
Возбуждение магнитного поля двумя переменными токами одинаковой частоты

Рисунок 1. Возбуждение магнитного поля двумя переменными токами одинаковой частоты.

так как направления полей катушек вза­имно перпендику­лярны (см. рис. 1). Подставив в выражение Вре3 значения В1 и В2 как функций времени, получим:

  • Врез = Вт Vsin2 ?t + cos2 ?t = Вт-

Следовательно, результирующее магнитное поле устройства Врез постоянно по величине, хотя оно и складывается из двух пе­ременных магнитных полей.

Определим теперь положение результирующего поля в про­странстве. По отношению к оси первой катушки это поле обра­зует угол, определяемый условием:

  • tga =B2/B1= sin ?t/ cos ?t=tg ?t;

на основании чегоa = ?t, т. е. угол, образуемый осью резуль­тирующего поля по отношению к оси катушки, равномерно изме­няется и за время одного периода переменного тока:

  • а = ?t = 2?/TxT=2?;

т. е. поле делает полный оборот.

В секунду поле делаетf оборотов, а число оборотов поля в минутуn = f• 60

Таким образом, при стандартной промышленной частоте чис­ло оборотов поля в минуту составит:

  • п = 50-60 = 3000 об/мин;

Описанная система именуется двухфазным вращающимся магнитным полем.

Для возбуждения его нужна двухфазная система переменных токов. Такая система требует для передачи энергии не менее трех проводов (см. рис. 1). Векторы двух линейных токов /л рассматриваемой системы образуют угол 90°, поэтому вектор тока в общем проводе /о определяется как гипо­тенуза равнобедренного прямоугольного треугольника. На осно­вании чего ток

  • /0 =?2I2л = ?2Iл.

Значительно выгоднее получать вращающееся магнитное по­ле посредством трехфазной системы токов, как это было предло­жено М. О. Доливо-Добровольским. Для получения трехфазного вращающегося поля нужны три одинаковые катушки (рис. 2), оси которых образуют углы по 120°.

Можно подсчитать, что в этом случае результирующее поле Врез= 1,5 вm, т. е. оно тоже постоянно по величине.

Это поле вращается в плоскости осей катушек с угловой ско­ростью ?, как и выше рассмотренное двухфазное поле. Сопоставим теперь условия двухфазного и трехфазного вращающихся полей. При двухфазной системе необходимы два про­вода, рассчитанные на линейный ток /л, и третий провод, рассчи­танный на силу тока ?2 /л. Магнитная индукция во вращающем­ся двухфазном поле равна Вт. При трехфазной системе необхо­димы три одинаковых провода, рассчитанные каждый на силу тока /л, а индукция во вращающемся поле имеет величину 1,5 Вт.

Следовательно, для двухфазной системы нужно большее се­чение проводов, а вращающееся поле создается в 1,5 раза слабее, чем в трехфазной системе. По этим причинам двухфазный ток, изобретенный раньше трехфазного (чешским инженером Тесла), в настоящее время применяется только в некоторых специальных устройствах.

One of the major advantages of the three-phase system is the ease of obtaining a rotating magnetic field. On the basis of the rotating magnetic field device operates most common motors, three-phase AC induction motors and synchronous motors, is often used. Further, by the rotating magnetic field actuated many measuring devices and control and regulation devices.

The excitation of the magnetic field of three-phase current system

Figure 2. The excitation of the magnetic field of three-phase current system.

By sequentially changing the constant current direction in the two coils, the axes of which form an angle of 90 ?, the magnetic force can be gradually rotated in the arrow 360 ?. But switching DC is easy to replace a variable, which itself will change direction. Thus it is necessary to change the direction of current in the two coils does not occur simultaneously. This requirement is satisfied by two variables, current, phase-shifted relative to one another by a quarter period. Fig. 1 shows a system of two identical coils whose axes form an angle of 90 ?. To give greater uniformity of the magnetic field from each coil is divided into two parts.

Since currents relatively phase-shifted by a quarter period, the magnetic induction fields, they are excited, must also be phase shifted relative to one another. This condition is the phase shift satisfy the sine and cosine.

If the instantaneous value of the induction coils in the first field;

  • AT1= Bt cos t?;

the instantaneous value of the induction in the second coil to be:

  • AT2 = Bt sin t?;

here, inm — The amplitude of the magnetic induction, the same in both coils.

Laying in the middle of the device, two alternating magnetic fields form a resultant magnetic field induction which will:

  • Bcut =? In21 + AT22
The excitation of the magnetic field by two alternating currents of the same frequency

Figure 1. Magnetic Field two alternating currents of the same frequency.

since the directions of the coils fields are mutually perpendicular (see. Fig. 1). Substituting in the expression inFe3 The values1 and B2 as functions of time, we get:

  • The incision =t Vsin2 ?t + cos2 ?At t =m

Consequently, the resulting magnetic field incision device is constant in magnitude, although it consists of two alternating magnetic fields.

We now define the position of the resulting field in space. With respect to the first coil axis forms an angle of field is determined by the condition:

  • tga = B2/ B1= Sin t / cos t = tg t???;

based chegoa = t, that is, the angle between the axis of the output field relative to the coil axis and uniformly changed during one period of the AC?..:

  • a =? t = 2? / TxT = 2 ?;

t. e. the field makes a complete revolution.

In the second field delaetf speed and the number of turns in the field minutun = f ? 60

Thus, the number of revolutions per minute of the field will be at a standard power frequency:

  • n = 50-60 = 3000 rev / min;

This system is referred to as a two-phase rotating magnetic field.

To excite it needs a two-phase system of alternating currents. Such a system requires a power transfer to at least three wires (see. Fig. 1). Vectors of two linear current /l of the system forming angle 90 ?, so the current vector in the general wire / o is defined as the hypotenuse of an isosceles right triangle. Based on what the current

  • /0 =? 2I2l =? 2Il.

Much more profitable to get a rotating magnetic field by means of a three-phase system of currents, as suggested by MO Dolivo-Dobrovolsky. For a three-phase rotating field needed three identical coil (Fig. 2), whose axes form angles of 120 ?.

It can be calculated that in this case, the resulting field Bcut= 1.5m, t. e. it is also constant in magnitude.

This field is rotated in the plane of the axes of coils with an angular velocity? As above considered by the two-phase field. Let us now compare the conditions of two-phase and three-phase rotating field. When the two-phase system requires two wires designed for linear current /l, and a third wire for current strength? 2 /l. Magnetic induction in rotating two-phase field is int. When the three-phase system requires the same three wires, each calculated on the strength of the current /l, and the induction in rotating field has a value of 1.5t.

Consequently, for a two-phase system need larger wire size, and a rotating field generated 1.5 times weaker than in a three-phase system. For these reasons, two-phase current, phase invented previously (Czech engineer Tesla), it is currently only used in some special applications.

Одним з найважливіших переваг трифазної системи є простота отримання обертового магнітного поля. На основі обертового магнітного поля працює пристрій найпоширеніших електродвигунів, асинхронних двигунів трифазного струму, а також часто застосовуються синхронних двигунів. Крім того, за допомогою магнітного поля приводяться в дію багато вимірювальні прилади і апарати регулювання і управління.

Порушення магнітного поля трифазного системою струмів

Малюнок 2. Порушення магнітного поля трифазного системою струмів.

Шляхом послідовного зміни напрямку постійного струму в двох котушках, осі яких утворюють кут 90 °, можна змусити магнітну стрілку поступово повертатися в межах 360 °. Але перемикається постійний струм легко замінити змінним, який сам буде змінювати напрямок. При цьому необхідно, щоб зміни напрямку струму в двох котушках відбувалися не одночасно. Цій вимозі задовольняють два змінних струму, зсунуті по фазі один відносно іншого на чверть періоду. На рис. 1 показана система з двох однакових котушок, осі яких утворюють кут 90 °. Для надання більшої рівномірності магнітного поля кожна з котушок розділена на дві частини.

Так як струми щодо зрушені по фазі на чверть періоду, то магнітні індукції в полях, ними порушуваних, повинні бути також зміщені по фазі одна по відношенню до іншої. Цій умові зсуву по фазі задовольняють синусоїда і косинусоид.

Якщо миттєве значення індукції в поле першої котушки:

  • В1= Вт cos? t;

то миттєве значення індукції в поле другої котушки має бути:

  • В2 = Вт sin? t;

тут, вm — Амплітуда магнітної індукції, однакова в обох котушках.

Закладаючись в середині пристрою, два змінних магнітних поля утворюють результуючий магнітне поле, індукція в якому буде:

  • Bрез =? В21 + В22
Порушення магнітного поля двома змінними струмами однакової частоти

Малюнок 1. Порушення магнітного поля двома змінними струмами однакової частоти.

так як напрямки полів котушок взаємно перпендикулярні (див. рис. 1). Підставивши у вираз Вре3 значення У1 і В2 як функцій часу, отримаємо:

  • Вріз = Вт Vsin2 ?t + cos2 ?t = Вт-

Отже, результуючий магнітне поле пристрою Врез постійно по величині, хоча воно і складається з двох змінних магнітних полів.

Визначимо тепер становище результуючого поля в просторі. Стосовно осі першої котушки це поле утворює кут, який визначається умовою:

  • tga = B2/ B1= Sin? T / cos? T = tg? T;

на підставі чегоa =? t, т. е. кут, утворений віссю результуючого поля по відношенню до осі котушки, поступово змінюється і за час одного періоду змінного струму:

  • а =? t = 2? / TxT = 2 ?;

т. е. полі робить повний оборот.

У секунду поле делаетf оборотів, а число обертів поля в мінутуn = f • 60

Таким чином, при стандартній промисловій частоті число обертів поля в хвилину складе:

  • п = 50-60 = 3000 об / хв;

Описана система іменується двофазним обертовим магнітним полем.

Для збудження його потрібна двухфазная система змінних струмів. Така система вимагає для передачі енергії не менше трьох проводів (див. Рис. 1). Вектори двох лінійних струмів /л розглянутої системи утворюють кут 90 °, тому вектор струму в загальному проводі / о визначається як гіпотенуза рівнобедреного прямокутного трикутника. На підставі чого струм

  • /0 =? 2I2л =? 2Iл.

Значно вигідніше отримувати обертове магнітне поле за допомогою трифазної системи струмів, як це було запропоновано М. О. Доліво-Добровольським. Для отримання трифазного обертового поля потрібні три однакові котушки (рис. 2), осі яких утворюють кути по 120 °.

Можна підрахувати, що в цьому випадку результуючий поле Врез= 1,5 уm, т. е. воно теж постійно по величині.

Це поле обертається в площині осей котушок з кутовий швидкістю?, Як і вище розглянуте двофазне поле. Порівняємо тепер умови двухфазного і трифазного обертових полів. При двофазної системі необхідні два дроти, розраховані на лінійний струм /л, і третій провід, розрахований на силу струму? 2 /л. Магнітна індукція в обертовому двухфазном поле дорівнює Вт. При трифазній системі необхідні три однакових дроти, розраховані кожен на силу струму /л, а індукція в обертовому поле має величину 1,5 Вт.

Отже, для двофазної системи потрібно більший перетин проводів, а обертається поле створюється в 1,5 рази слабкіше, ніж в трифазній системі. З цих причин двофазний струм, винайдений раніше трифазного (чеським інженером Тесла), в даний час застосовується тільки в деяких спеціальних пристроях.

Черный список неблагонадежных заемщиков

Оглавление:

Актуальность формирования черного списка банковских должников

В соответствии с Федеральным законом № 152-ФЗ от 26 июля 2007 года «О персональных данных» существуют значительные ограничения, регулирующие возможность получения, обработки и опубликования личных данных граждан. При этом информация о наличии действующего кредита и просроченных выплат, допущенных при его погашении, относится к категории личной информации, охраняемой законом. В этой связи сформировать единый черный список банковских должников на сегодняшний день довольно трудно.

 Взыскание задолженности.

Вместе с тем банковские учреждения весьма заинтересованы в получении такой информации, поскольку доступ к ней мог бы существенно снизить их риски при выдаче кредитных средств физическим лицам. Так, например, банку, куда клиент обратился с заявлением о выдаче кредита, известно, что данный потенциальный получатель кредита неоднократно допускал пропуски срока внесения очередного платежа по имевшимся у него кредитам, уклонялся от вступления в переговоры с банком по поводу реструктуризации задолженности и всячески препятствовал исполнению решения судебного органа, куда банк, выдавший ему кредит, вынужден был обратиться. Понятно, что в таком случае банку выгоднее будет отказать данному потенциальному заемщику, поскольку вероятность того, что он своевременно и в полном объеме выполнит условия договора, невелика.

База данных Федеральной службы судебных приставов

Поэтому, несмотря на все установленные действующим законодательством ограничения, банковские учреждения и другие заинтересованные в обмене подобной информацией стороны работают над формированием информационных баз данных в этой области в рамках, определенных Федеральным законом № 152-ФЗ от 26 июля 2007 года «О персональных данных». Так, одним из инструментов, существование которого допускается указанным нормативно-правовым актом, является информационный банк исполнительных производств. Его ведение, наполнение информацией и обновление осуществляется Федеральной службой судебных приставов.

Задолженность по кредиту.На сайте этого ведомства имеется специальный раздел, посвященный работе с указанной базой данных. В частности, для того чтобы узнать, имеется ли у конкретного гражданина какая-либо задолженность, необходимо знать его фамилию и имя, а также регион постоянного проживания. В случае если в этом регионе зафиксировано несколько должников с одинаковыми фамилиями и именами, субъект, работающий с базой, может уточнить свой запрос, введя отчество и дату рождения интересующего его физического лица.

Вместе с тем, характер этой базы данных подразумевает определенные ограничения в отношении вносимых в нее сведений. Так, она отражает только информацию в отношении дел, находящихся в стадии исполнительного производства: таким образом, в нее попадают только те проблемные получатели кредитов, в отношении которых банковское учреждение уже подало исковое заявление в суд, судебный орган осуществил его рассмотрение и вынес решение в пользу истца, а истец обратился в службу судебных приставов с решением суда и заявлением о возбуждении исполнительного производства.

Формирование единой информационной базы банковских учреждений

Должник.Понятно, что до этого этапа доходят далеко не все дела, связанные с неисполнением должниками банков обязательств по полученному кредиту. Гораздо большая их часть приходится на заемщиков, которые находятся на стадии переговоров с банком о возможностях по реструктуризации кредита или просто разыскиваются банком с целью обеспечения выполнения ими своих обязательств. В этой связи каждый банк вынужден формировать собственный черный список банковских должников. При этом такие списки, как правило, существенно обширнее, чем информационная база Федеральной службы судебных приставов.

Первоначально такие черные списки велись каждым банком в отдельности. Однако такая ситуация практически не решала имеющихся у банковских учреждений проблемы, поскольку при наличии просроченной задолженности или другого неисполнения кредитных обязательств в одном банке физическое лицо могло беспрепятственно обратиться в другое кредитное учреждение, не имевшее никакой негативной информации о нем.

В этой связи банки стали предпринимать попытки формирования единой информационной базы, в которой перечислялись бы должники по кредитам, с учетом ограничений, установленных Федеральным законом № 152-ФЗ от 26 июля 2007 года «О персональных данных». Это привело к необходимости унификации собираемых о физических лицах сведений. В результате была разработана форма так называемых кредитных историй — своего рода списка личных дел, в которых отражалась история исполнения заемщиком своих обязательств по полученным кредитам. Полная версия кредитной истории, в соответствии с практикой, установленной Центральным банком Российской Федерации на основании Федерального закона № 218-ФЗ от 30 декабря 2004 года «О кредитных историях», обыкновенно состоит из трех частей.

Долги.Первая из них — так называемая титульная часть кредитной истории, которая содержит информацию, позволяющую идентифицировать потенциального заемщика, например, его фамилию, имя, отчество, дату рождения и другие персональные сведения. Вторая, основная, часть личного дела посвящена условиям заключенных им кредитных договоров и сведениям о порядке их выполнения. Наконец, третья часть кредитной истории, которая обыкновенно носит закрытый характер, отражает информацию об источнике, из которого получены имеющиеся данные о заемщике, и круг пользователей, которые имеют доступ к этой информации.

Бюро кредитных историй

Тем не менее, Федеральный закон № 218-ФЗ от 30 декабря 2004 года «О кредитных историях» допускает внесение этих сведений в информационные базы различных организаций. В этой связи на сегодняшний день базы данных, которые ведут банковские учреждения Российской Федерации, объединены в реестрах нескольких основных бюро кредитных историй — специализированных организаций, которые занимаются сбором, хранением и обновлением информации о кредитных историях.

На сегодняшний день в Российской Федерации действует несколько десятков бюро кредитных историй, крупнейшим из которых является Национальное бюро кредитных историй.

Деньги.Однако, несмотря на кажущуюся разрозненность этой информации, Федеральный закон № 218-ФЗ от 30 декабря 2004 года «О кредитных историях» определяет механизмы получения доступа к ней, которые позволяют заинтересованному банковскому учреждению узнать, какова кредитная история обратившегося к нему потенциального заемщика. Выяснив интересующие его сведения, банк самостоятельно сможет принять решение о том, насколько велик риск невыполнения им своих финансовых обязательств по полученному кредиту, и можно ли доверять такому заемщику.

Центральный каталог кредитных историй

Кредитор и должник.Такую возможность банковское учреждение имеет благодаря функционированию специального органа — Центрального каталога кредитных историй (ЦККИ). Он содержит информацию о том, в каком именно бюро кредитных историй находятся сведения об истории исполнения своих обязательств конкретным заемщиком. Кроме того, в случае если то или иное бюро кредитных историй прекратило свое существование, Центральный каталог кредитных историй принимает на себя функцию временного хранения его информационных баз до того момента, пока они не будут переданы в ведение другого бюро, являющегося правопреемником ликвидированной организации.

Таким образом, банковское учреждение, при наличии необходимости, может получить доступ к персональным данным заемщика в отношении его взаимодействия с другими кредитными организациями. Для формирования соответствующего запроса в Центральный каталог кредитных историй ему необходимо иметь информацию, позволяющую идентифицировать потенциальных неплательщиков, например, фамилию обратившегося с заявлением о предоставлении кредита заемщика, его имя, отчество, дату рождения и другие сведения. Однако установленная банками практика, как правило, требует предоставления всех этих сведений еще на этапе подачи заявки на получение денежных средств в качестве кредита.

Порядок получения информации о кредитной истории заемщика

Поэтому, используя все эти сведения, предоставленные самим заемщиком, банк может обратиться в Центральный каталог кредитных историй, выяснить, в базе какого именно бюро хранится информация о конкретном заемщике, а затем обратиться туда для получения сведений о том, какие кредиты и в каких банковских учреждениях он получал, какие суммы и на какой срок он брал, есть ли у него действующие кредиты, допускал ли он просрочку платежа и уклонялся ли от выполнения своих финансовых обязательств. На основании этой информации специалистам банка будет проще оценить риски при выдаче денежных средств данному конкретному заемщику. Таким образом, обработав и оценив эти сведения, сотрудники банка примут решение о выдаче кредита или об отказе в его выдаче.

Однако заемщику следует иметь в виду, что получить информацию по этой базе может не только банк, но и он сам. Это может быть полезно, например, в случае, если потенциальный заемщик неоднократно сталкивается с отказом в предоставлении кредита. Вполне возможно, причина кроется в негативных фактах его кредитной истории. При этом алгоритм, который должникам необходимо использовать для получения этих сведений, практически ничем не отличается от перечня шагов, которые должен предпринять банк.

Так, сначала должники должны обращаться в Центральный каталог кредитных историй, чтобы узнать, в каком бюро хранится информация о них. Затем должникам нужно будет сделать запрос в соответствии с порядком, установленным этой конкретной организацией. Для того чтобы ознакомиться с действующим порядком, обыкновенно достаточно зайти на официальный сайт интересующего бюро кредитных историй: как правило, на этом ресурсе достаточно подробно прописывается алгоритм осуществления обращения. Однако следует иметь в виду, что некоторые шаги, такие как обращение в Центральное бюро кредитных историй, он может осуществить только при посредничестве финансового учреждения, например, обратившись с соответствующим заявлением в банк, где он получал кредит.

Table of contents:

The urgency of the formation of a black list of debtors Bank

In accordance with the Federal Law ? 152-FZ dated 26 July 2007 «On Personal Data», there are significant limitations that govern the possibility of receiving, processing and publication of personal data of citizens. At the same time information about the availability of current and overdue loan payments, made during his maturity, is classified as personal information protected by the law. In this connection, form a single black list of debtors bank today is difficult.

?Debt collection.

However, banking institutions are very interested in obtaining such information, since access to it could significantly reduce their risks when granting credit to individuals. For example, the bank where the client applied for a loan, it is known that the potential recipient of the loan repeatedly admitted missing life make the next payment on the loan available to him, shied away from entering into negotiations with the bank about debt restructuring and otherwise let the execution of the decision of judicial authority, where the bank that issued his credit, was forced to turn to. It is clear that in such a case the bank would be profitable to deny this potential borrower, as the probability that it is timely and fully comply with the conditions of the contract, is not high.

The database of the Federal Bailiff Service

Therefore, despite all the established current legislation limits, banking institutions and other stakeholders in the exchange of such information the parties are working on the formation of information databases in this field in the framework defined by the Federal Law ? 152-FZ dated 26 July 2007 «On Personal Data». So, one of the tools which allowed the existence of the specified legal act, a data bank executive productions. His knowledge, information, and content updating is carried out by the Federal Service of Court Bailiffs.

loan debt.The site of this department has a special section devoted to the work with the specified database. In particular, in order to find out whether a particular citizen of any debt, you need to know his name, as well as the region of residence. If this region were several debtors with the same surnames and names, the subject of working with the database can refine their search by entering the surname and date of birth of his individual interest.

However, the nature of the database involves certain limitations on insertion therein of information. Thus, it reflects only the information on cases that are under enforcement proceedings: so get into it only concern the recipients of loans in respect of which the financial institution has filed a statement of claim in court, the judicial authority has carried out its review and ruled in favor of plaintiff, and the plaintiff appealed to the bailiff service with the court decision and the statement of the institution of enforcement proceedings.

Formation of a unified information database of banking institutions

Debtor.It is clear that to reach this stage, not all cases of default by the debtor bank of obligations under the loan. By far the greatest part of them falls on borrowers who are in the process of negotiations with the bank about the possibilities for restructuring the loan or just the bank sought to ensure compliance with their obligations. In this regard, each bank has to generate its own black list of bank debtors. In addition, these lists tend to be considerably more extensive than the information base of the Federal Bailiff Service.

Initially, these were blacklisted by each bank individually. However, this situation has not solved the existing problems of the banking institutions, because the presence of arrears of default or other credit obligations in an individual bank may freely apply to other financial institutions that did not have any negative information about him.

In this regard, banks have to attempt the formation of a common information base, which would be transferred debtors on loans, taking into account the restrictions imposed by the Federal Law ? 152-FZ dated 26 July 2007 «On Personal Data». This led to the need for uniformity of the collected information on individuals. As a result, it developed a form of the so-called credit — a kind of personal to-do list, which reflects the history of execution by the borrower of its obligations under the loan. The full version of a credit history, in accordance with the practice established by the Central Bank of Russian Federation on the basis of the Federal Law ? 218-FZ of December 30, 2004 «On Credit Histories», usually consists of three parts.

Debts.The first of them — the so-called titular of the credit history, which contains information that identifies the potential borrower, for example, last name, first name, date of birth and other personal details. Second, the main part of the personal file is devoted to the conditions of the loan agreements entered into by him and the information about the order of their execution. Finally, the third part of the credit history, which usually is confidential, displays information about the source from which derived the available data about the borrower, and the number of users who have access to this information.

Bureau of Credit Histories

However, the Federal Law ? 218-FZ of December 30, 2004 «On Credit Histories» Subject to this information in the data bases of various organizations. In this regard, to date database, which are banking institutions of the Russian Federation, united in the registers of several major credit bureaus — specialized organizations that are engaged in the collection, storage and updating of information on credit histories.

Today in Russia there are several dozens of credit bureaus, the largest of which is the National Bureau of Credit Histories.

Money.However, despite the apparent fragmentation of this information, the Federal Law ? 218-FZ of December 30, 2004 «On Credit Histories» defines mechanisms for gaining access to it, which allows the banking institution concerned to know what credit history is applied to him of the potential borrower. Explore the interest of his information, the bank can independently decide how big the risk of default of its financial obligations under a loan, and whether you can trust this borrower.

Central Catalogue of Credit Histories

The lender and the borrower.This opportunity is a banking institution because of the function of a special body — the Central Catalogue of Credit Histories (CCCH). It contains information that are information about the history of the performance of its obligations by the borrower specific in what the credit bureau. In addition, if a particular credit bureau ceased to exist, the Central Catalogue of Credit Histories assumes the function of temporary storage of its information base up to the moment when they will not be transferred to the other desk, which is the legal successor of the liquidated company.

Thus, the financial institution, if appropriate, can gain access to personal data of the borrower in respect of its interaction with other credit institutions. To generate a corresponding request to the Central Catalogue of Credit Histories it is necessary to have information to identify potential defaulters, such as name to apply for a loan the borrower's name, surname, date of birth and other information. However, the established practice of the banks, as a rule, requires the provision of this information at the stage of applying for funds as a loan.

The procedure for obtaining information on the credit history of the borrower

Therefore, using all of this information provided by the borrower, the bank may apply to the Central Catalogue of Credit Histories, find out the basis of what it bureau information is stored on a specific borrower, and then contact them for information on what loans and public banking institutions he received what amount and for how long it took, whether he has acting credits, if he is in delay of payment and avoided if the fulfillment of its financial obligations. Based on this information, experts of the bank will be easier to assess the risks associated with the issuance of cash the particular borrower. Thus, the process and evaluate this information, employees of the bank will decide to grant a loan or to refuse to extradite him.

However, the borrower should be borne in mind that the information on this basis is not only the bank, but he did. This can be useful, for example, if a potential borrower has repeatedly faced with the refusal to grant the loan. Quite possibly, the reason lies in the negative facts of his credit history. At the same algorithm that debtors should be used to obtain this information, does not differ from the list of steps to be taken by the bank.

Thus, the debtors must first apply to the Central Catalogue of credit histories to find out in what bureau information is stored about them. Then, the debtor will have to make the request in accordance with the procedure established by this particular organization. In order to get acquainted with the current procedure, usually just go to the official website of interest to the credit bureau: as a rule, this resource is prescribed in detail the algorithm of the treatment. However, it should be borne in mind that some steps, such as an appeal to the Central Bureau of Credit Histories, he can only take place through the mediation of the financial institution, for example, by submitting a statement to the bank, where he received the loan.

Зміст:

Актуальність формування чорного списку банківських боржників

Відповідно до Федерального закону № 152-ФЗ від 26 липня 2007 року «Про персональних даних» існують значні обмеження, що регулюють можливість отримання, обробки та опублікування особистих даних громадян. При цьому інформація про наявність чинного кредиту і прострочених виплат, допущених при його погашенні, відноситься до категорії особистої інформації, що охороняється законом. У зв'язку з цим сформувати єдиний чорний список банківських боржників на сьогоднішній день досить важко.

 Стягнення заборгованості.

Разом з тим банківські установи дуже зацікавлені в отриманні такої інформації, оскільки доступ до неї міг би істотно знизити їх ризики при видачі кредитних коштів фізичним особам. Так, наприклад, банку, куди клієнт звернувся із заявою про видачу кредиту, відомо, що даний потенційний одержувач кредиту неодноразово допускав пропуски терміну внесення чергового платежу по наявним у нього кредитами, ухилявся від вступу в переговори з банком з приводу реструктуризації заборгованості і всіляко перешкоджав виконанню рішення судового органу, куди банк, що видав йому кредит, змушений був звернутися. Зрозуміло, що в такому разі банку вигідніше буде відмовити даному потенційному позичальникові, оскільки ймовірність того, що він своєчасно і в повному обсязі виконає умови договору, невелика.

База даних Федеральної служби судових приставів

Тому, незважаючи на всі встановлені чинним законодавством обмеження, банківські установи та інші зацікавлені в обміні такою інформацією сторони працюють над формуванням інформаційних баз даних в цій області в рамках, визначених Законом № 152-ФЗ від 26 липня 2007 року «Про персональних даних». Так, одним з інструментів, існування якого допускається зазначеним нормативно-правовим актом, є інформаційний банк виконавчих проваджень. Його ведення, наповнення інформацією і оновлення здійснюється Федеральною службою судових приставів.

Заборгованість по кредиту.На сайті цього відомства є спеціальний розділ, присвячений роботі з вказаною базою даних. Зокрема, для того щоб дізнатися, чи є у конкретного громадянина будь-яка заборгованість, необхідно знати його прізвище і ім'я, а також регіон постійного проживання. У разі якщо в цьому регіоні зафіксовано кілька боржників з однаковими прізвищами та іменами, суб'єкт, який працює з базою, може уточнити свій запит, ввівши по батькові і дату народження цікавить його фізичної особи.

Разом з тим, характер цієї бази даних має на увазі певні обмеження щодо внесених до неї відомостей. Так, вона відображає тільки інформацію щодо справ, які перебувають у стадії виконавчого провадження: таким чином, в неї потрапляють тільки ті проблемні одержувачі кредитів, щодо яких банківська установа вже подало позовну заяву до суду, судовий орган здійснив його розгляд і виніс рішення на користь позивача, а позивач звернувся в службу судових приставів з рішенням суду і заявою про порушення виконавчого провадження.

Формування єдиної інформаційної бази банківських установ

Боржник.Зрозуміло, що до цього етапу доходять далеко не всі справи, пов'язані з невиконанням боржниками банків зобов'язань по отриманому кредиту. Набагато більша їх частина припадає на позичальників, які перебувають на стадії переговорів з банком про можливості по реструктуризації кредиту або просто розшукуються банком з метою забезпечення виконання ними своїх зобов'язань. У зв'язку з цим кожен банк змушений формувати власний чорний список банківських боржників. При цьому такі списки, як правило, значно ширше, ніж інформаційна база Федеральної служби судових приставів.

Спочатку такі чорні списки велися кожним банком окремо. Однак така ситуація практично не вирішувала наявних у банківських установ проблеми, оскільки при наявності простроченої заборгованості або іншого невиконання кредитних зобов'язань в одному банку фізична особа могло безперешкодно звернутися в інша кредитна установа, яка не мала ніякої негативної інформації про нього.

У зв'язку з цим банки стали робити спроби формування єдиної інформаційної бази, в якій перераховувалися б боржники по кредитах, з урахуванням обмежень, встановлених Федеральним законом № 152-ФЗ від 26 липня 2007 року «Про персональних даних». Це призвело до необхідності уніфікації зібраних про фізичних осіб відомостей. В результаті була розроблена форма так званих кредитних історій — свого роду списку особистих справ, в яких відбивалася історія виконання позичальником своїх зобов'язань за отриманими кредитами. Повна версія кредитної історії, відповідно до практики, встановленої Центральним банком Російської Федерації на підставі Федерального закону № 218-ФЗ від 30 грудня 2004 року «Про кредитні історії», звичайно складається з трьох частин.

Борги.Перша з них — так звана титульна частина кредитної історії, яка містить інформацію, що дозволяє ідентифікувати потенційного позичальника, наприклад, його прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та інші персональні відомості. Друга, основна, частина особової справи присвячена умовам укладених ним кредитних договорів і відомостями про порядок їх виконання. Нарешті, третя частина кредитної історії, яка зазвичай носить закритий характер, відображає інформацію про джерело, з якого отримані наявні дані про позичальника, і коло користувачів, які мають доступ до цієї інформації.

Бюро кредитних історій

Проте, Федеральний закон № 218-ФЗ від 30 грудня 2004 року «Про кредитні історії» допускає внесення цих відомостей до інформаційних баз різних організацій. У зв'язку з цим на сьогоднішній день бази даних, які ведуть банківські установи Російської Федерації, об'єднані в реєстрах декількох основних бюро кредитних історій — спеціалізованих організацій, які займаються збором, зберіганням і оновленням інформації про кредитні історії.

На сьогоднішній день в Російській Федерації діє кілька десятків бюро кредитних історій, найбільшим з яких є Національне бюро кредитних історій.

Гроші.Однак, незважаючи на гадану розрізненість цієї інформації, Федеральний закон № 218-ФЗ від 30 грудня 2004 року «Про кредитні історії» визначає механізми отримання доступу до неї, які дозволяють зацікавленому банківській установі дізнатися, яка кредитна історія звернувся до нього потенційного позичальника. З'ясувавши цікаві для її відома, банк самостійно зможе прийняти рішення про те, наскільки великий ризик невиконання ним своїх фінансових зобов'язань по отриманому кредиту, і чи можна довіряти такому позичальнику.

Центральний каталог кредитних історій

Кредитор і боржник.Таку можливість банківська установа має завдяки функціонуванню спеціального органу — Центрального каталогу кредитних історій (ЦККІ). Він містить інформацію про те, в якому саме бюро кредитних історій знаходяться відомості про історію виконання своїх зобов'язань конкретним позичальником. Крім того, в разі якщо та чи інша бюро кредитних історій припинило своє існування, Центральний каталог кредитних історій приймає на себе функцію тимчасового зберігання його інформаційних баз до того моменту, поки вони не будуть передані у відання іншого бюро, що є правонаступником ліквідованої організації.

Таким чином, банківська установа, при наявності необхідності, може отримати доступ до персональних даних позичальника щодо його взаємодії з іншими кредитними організаціями. Для формування відповідного запиту в Центральний каталог кредитних історій йому необхідно мати інформацію, що дозволяє ідентифікувати потенційних неплатників, наприклад, прізвище який звернувся із заявою про надання кредиту позичальника, його ім'я, по батькові, дату народження та інші відомості. Однак встановлена банками практика, як правило, вимагає надання всіх цих відомостей ще на етапі подачі заявки на отримання грошових коштів в якості кредиту.

Порядок отримання інформації про кредитну історію позичальника

Тому, використовуючи всі ці відомості, надані самим позичальником, банк може звернутися в Центральний каталог кредитних історій, з'ясувати, в базі якого саме бюро зберігається інформація про конкретний позичальника, а потім звернутися туди для отримання відомостей про те, які кредити і в яких банківських установах він отримував, які суми і на який термін він брав, чи є у нього діючі кредити, допускав він прострочення платежу і ухилявся від виконання своїх фінансових зобов'язань. На підставі цієї інформації фахівцям банку буде простіше оцінити ризики при видачі грошових коштів даного конкретного позичальника. Таким чином, обробивши і оцінивши ці відомості, співробітники банку приймуть рішення про видачу кредиту або про відмову в його видачі.

Однак позичальникові слід мати на увазі, що отримати інформацію по цій базі може не тільки банк, але і він сам. Це може бути корисно, наприклад, в разі, якщо потенційний позичальник неодноразово стикається з відмовою в наданні кредиту. Цілком можливо, причина криється в негативні факти його кредитної історії. При цьому алгоритм, який боржникам необхідно використовувати для отримання цих відомостей, практично нічим не відрізняється від переліку кроків, які повинен зробити банк.

Так, спочатку боржники повинні звертатися в Центральний каталог кредитних історій, щоб дізнатися, в якому бюро зберігається інформація про них. Потім боржникам потрібно буде зробити запит відповідно до порядку, встановленого цією конкретною організацією. Для того щоб ознайомитися з чинним порядком, звичайно досить зайти на офіційний сайт цікавить бюро кредитних історій: як правило, на цьому ресурсі досить докладно прописується алгоритм здійснення звернення. Однак слід мати на увазі, що деякі кроки, такі як звернення до Центрального бюро кредитних історій, він може здійснити тільки за посередництва фінансової установи, наприклад, звернувшись з відповідною заявою в банк, де він отримував кредит.

Как можно правильно положить плитку в ванной своими руками

Как можно правильно положить плитку в ванной своими руками

Прежде чем класть керамику, необходимо подготовить стены ванной своими руками. Их нужно хорошо вычистить, выровнять и покрыть грунтовкой. В качестве грунтовки можно использовать разведенный клей ПВА. Разводить следует в такой пропорции: на одну часть клея две части воды.

Схема устройства облицовки пола

Схема устройства облицовки пола.

Разметка стен и наклеивание плит: инструкция

Начинать разметку нужно с угла помещения. При этом особой разницы нет: требуется выложить плитку на кухне или в санузле. От пола отмеряется расстояние, которое равняется высоте приклеиваемого материала. Карандашом делается риска, и дальше с помощью уровня рисуется прямая линия по всей стене. Затем берется клей Knauf, и готовится влажная клеящая смесь. В сухом виде данный компонент похож на цемент.

Его нужно равномерно высыпать в воду, тщательно перемешивая при этом миксером.

Чтобы керамика не сползала, раствор должен быть не очень жидкий. Готовая смесь накладывается на плитку зубчатым шпателем.

Первую плиту кладем в углу, вторую на расстоянии 3 мм от нее и т.д. В шов между плитками для их фиксации вставляются пластмассовые крестики. Их следует устанавливать по два крестика на каждый шов: в нижней части плиты и в верхней. Перед тем как положить плитку второго ряда, нужно с помощью уровня хорошо выровнять первый ряд. Следующие ряды наклеиваются аналогичным образом. Заключительный слой обычно имеет иной размер. Чтобы выложить плитку в ванной в последнем ряду, ее необходимо обрезать с помощью плиткореза.

Если на плитах имеется какой-то узор или рисунок, нужно следить за правильным складыванием общей картинки. То есть положить плитку в ванной следует таким образом, чтобы линии рисунка одной плиты совпадали с линиями соседних плиток. Для работы нужен такой инструмент:

Варианты укладки плитки

Варианты укладки плитки.

  • плиткорез;
  • зубчатый шпатель;
  • строительный уровень;
  • миксер для размешивания клея;
  • резиновый молоток;
  • мягкий шпатель.

Устанавливать плитку в ванной своими руками нужно с учетом расположения сантехники. Под выходящие из стен водопроводные трубы в плитах сверлятся отверстия. Выкладывание керамических плит на полу осуществляется таким же образом, как и на стенах. После того как вся плитка наложена, следует дать ей постоять 24 часа для полного высыхания клея. Затем пластмассовые крестики удаляются, и производится окончательная обработка покрытия.

Затирание швов между плитами

Если все получилось, и выложить плитку в ванной удалось качественно, нужно тщательно заделать швы. Для этого существует специальная затирка Aguastatik. Чтобы она имела большую силу сцепления и лучшую эластичность, в нее следует добавить латекс Isolastik. Обычно на две части затирки добавляется одна часть латекса. Смесь необходимо хорошо перемешать и дать ей отстояться несколько минут. После того как приготовленный раствор отстоялся, можно приступать к заделке швов.

Затирка накладывается в пустоту между плитками с помощью резинового шпателя. Чтобы швы лучше заполнялись, гладилку нужно вести по диагонали плиты. В этом случае раствор не выпадает из щелей и распространяется по шву более равномерно. Ко времени окончания затирки места, откуда она начиналась, будут готовы к очистке.

Плиты отмываются поролоновой губкой при помощи теплой воды. Лишнюю затирку следует вытирать не прямо по швам, а под углом 45 градусов. Это лучше сохранит швы. Для защиты высохшей затирки от влаги через 2-3 недели места швов следует обработать с помощью герметика Akfix. Его остатки убираются мягкой хлопчатобумажной тканью. Щель между ванной и стеной лучше всего заделывать строительным силиконом Sopro. Он достаточно прочный и хорошо отталкивает влагу. Благодаря большой эластичности силикона в нем не образуется трещин во время принятия ванны.

How can properly put the tiles in the bathroom with their hands

Before laying ceramic, it is necessary to prepare bathroom walls with his own hands. They must be well cleaned, leveled and covered with primer. As a primer, you can use diluted PVA glue. Breeding must be in such proportions: one part of the two adhesive parts of water.

Driving the floor facing device

Driving the floor facing the device.

Partitioning walls and gluing plates: manual

Start counting from the corner of the room you need. In this case there is little difference: you want to put the tile in the kitchen or in the bathroom. On the floor is measured distance which is equal to the height of the adhesive material. Pencil is a risk, and further by the level of straight line drawn across the wall. Then taken Knauf adhesive and wet adhesive mixture is prepared. In dry form the component is similar to cement.

It must be uniformly poured into water and carefully mixing with a mixer.

To ceramic does not slip, the solution should not be very liquid. The finished mixture is applied on the tile with a notched trowel.

The first plate put in a corner, the second at a distance of 3 mm from it, etc. The weld plastic crosses are inserted between the tiles to fix them. They should be installed two each on the cross seam: the bottom plate and the top. Before you put the tiles of the second row, you need using a good level to align the first row. The following rows are pasted in the same way. The final layer usually has a different size. To lay out the tiles in the bathroom in the last row, it must be cut using the Tile.

If the plate has any pattern or design, it is necessary to monitor the proper folding of the total picture. That is, to put the tiles in the bathroom should be such that the line drawing of one plate coincide with the lines of adjacent tiles. To use such a tool is needed:

Options for laying tiles

Options for laying tiles.

  • Tile;
  • trowel;
  • building level;
  • a mixer for mixing the adhesive;
  • rubber mallet;
  • soft spatula.

Install the tiles in the bathroom with their hands should be taking into account the location of the plumbing. By coming out of the walls of water pipes in the plates drilled holes. Placing the ceramic tiles on the floor in the same way as on the walls. After all the tiles is imposed, it should give it to stand for 24 hours for a complete drying of the adhesive. Then the plastic crosses removed, and made the final coating process.

Mashing joints between slabs

If everything worked out, and put the tile in the bathroom could efficiently, you need to carefully seal the seams. For this purpose there is a special grout Aguastatik. That she had great traction and better flexibility, it should be added to the latex Isolastik. Usually in two grouting added one piece of latex. The mixture should be well mixed and allowed to stand for a few minutes. After the prepared solution to settle, you can start grouting.

Grout is applied in the gap between the tiles with a rubber spatula. To better joints filled, trowel need to carry on the slab diagonal. In this case, the solution does not fall out of the slits, and is distributed uniformly over the seam. By the time the grout place where it began, will be ready for cleaning.

Plates are washed foam sponge using warm water. Excess grout should be wiped is not right at the seams, and at an angle of 45 degrees. It is better to keep the seams. For protection from moisture dried grout 2-3 weeks space seams must be treated using Akfix sealant. Its remains are cleaned with a soft cotton cloth. The gap between the bathtub and the wall is best to seal with silicone construction Sopro. It is quite durable and repels moisture. Due to the high elasticity of silicone it does not form cracks during bathing.

Як можна правильно покласти плитку у ванній своїми руками

Перш ніж класти кераміку, необхідно підготувати стіни ванної своїми руками. Їх потрібно добре вичистити, вирівняти і покрити ґрунтовкою. В якості грунтовки можна використовувати розведений клей ПВА. Розводити слід в такій пропорції: на одну частину клею дві частини води.

Схема пристрою облицювання підлоги

Схема пристрою облицювання підлоги.

Розмітка стін і наклеювання плит: інструкція

Починати розмітку потрібно з кута приміщення. При цьому особливої різниці немає: потрібно викласти плитку на кухні або в санвузлі. Від статі відміряється відстань, що дорівнює висоті приклеиваемого матеріалу. Олівцем робиться ризику, і далі за допомогою рівня малюється пряма лінія по всій стіні. Потім береться клей Knauf, і готується волога суміш, що клеїть. У сухому вигляді даний компонент схожий на цемент.

Його потрібно рівномірно висипати в воду, ретельно перемішуючи при цьому міксером.

Щоб кераміка не сповзала, розчин повинен бути не дуже рідкий. Готова суміш накладається на плитку зубчастим шпателем.

Першу плиту кладемо в кутку, другу на відстані 3 мм від неї і т.д. У шов між плитками для їх фіксації вставляються пластмасові хрестики. Їх слід встановлювати по два хрестика на кожен шов: в нижній частині плити і у верхній. Перед тим як покласти плитку другого ряду, потрібно за допомогою рівня добре вирівняти перший ряд. Наступні ряди наклеюються аналогічним чином. Заключний шар зазвичай має інший розмір. Щоб викласти плитку у ванній в останньому ряду, її необхідно обрізати за допомогою плиткоріз.

Якщо на плитах є якийсь візерунок або малюнок, потрібно стежити за правильним складанням загальної картинки. Тобто покласти плитку у ванній слід таким чином, щоб лінії малюнка однієї плити збігалися з лініями сусідніх плиток. Для роботи потрібен такий інструмент:

Варіанти укладання плитки

Варіанти укладання плитки.

  • плиткорез;
  • зубчастий шпатель;
  • будівельний рівень;
  • міксер для розмішування клею;
  • гумовий молоток;
  • м'який шпатель.

Встановлювати плитку у ванній своїми руками потрібно з урахуванням розташування сантехніки. Під виходять зі стін водопровідні труби в плитах свердлити отвори. Викладання керамічних плит на підлозі здійснюється таким же чином, як і на стінах. Після того як вся плитка накладена, слід дати їй постояти 24 години для повного висихання клею. Потім пластмасові хрестики видаляються, і проводиться остаточна обробка покриття.

Затирання швів між плитами

Якщо все вийшло, і викласти плитку у ванній вдалося якісно, потрібно ретельно закрити шви. Для цього існує спеціальна затірка Aguastatik. Щоб вона мала велику силу зчеплення і кращу еластичність, в неї слід додати латекс Isolastik. Зазвичай на дві частини затирання додається одна частина латексу. Суміш необхідно добре перемішати і дати їй відстоятися кілька хвилин. Після того як приготовлений розчин відстоявся, можна приступати до закладення швів.

Затирка накладається в порожнечу між плитками за допомогою гумового шпателя. Щоб шви краще заповнювалися, гладилку потрібно вести по діагоналі плити. У цьому випадку розчин не випадає з щілин і поширюється по шву більш рівномірно. На час закінчення затирання місця, звідки вона починалася, будуть готові до очищення.

Плити відмиваються поролоновою губкою за допомогою теплої води. Зайву затірку слід витирати не пряма по швах, а під кутом 45 градусів. Це краще збереже шви. Для захисту висохлої затірки від вологи через 2-3 тижні місця швів слід обробити за допомогою герметика Akfix. Його залишки прибираються м'якою тканиною. Щілина між ванною і стіною найкраще закладати будівельним силіконом Sopro. Він досить міцний і добре відштовхує вологу. Завдяки великій еластичності силікону в ньому не утворюється тріщин під час прийняття ванни.

Наливной пол: расход смеси для заливки

Наливные бесшовные полы представляют собой современные высокопрочные покрытия, которые довольно просто наносятся на предварительно подготовленную поверхность.

наливной пол расход

Полиуретановые полы

Преимуществами полов являются монолитное покрытие, возможность выдерживать внушительные нагрузки, механические воздействия.

Полимеры устойчивы к маслам, кислотам, солям, щелочам, они могут быть антискользящими, безыскровыми, антистатическими, выдерживать значительные перепады температур.

Наливной пол, расход которого достаточно экономен, обладает большим сроком службы, что вместе с прочими преимуществами делает его оптимальным покрытием для помещений различнейшего назначения.

На стоимость такого пола сильно влияет правильность расчета, что зависит от таких факторов:

  • от состояния бетонного покрытия основы, необходимости выполнения подготовительных и выравнивающих работ;
  • от требований к эстетичности, что в основном необходимо только для жилых помещений, промышленные полы являются более дешевыми, а расход материалов на них меньше;
  • необходимость наличия повышенной устойчивость к истиранию, перепадам температур, нагрузкам и прочему.

Из чего складываются расходы?

наливной пол расход материала

Нанесение смеси на пол

При расчете материала для надо достаточно четко представлять себе, что должно входить в состав раствора и при каких условиях пол будет эксплуатироваться. Составляющими компонентами являются грунт для основания пола и непосредственно полимерная композиция.

Грунтовка необходима, чтобы обеспечить отличное сцепление смеси и поверхности, обычно количество четко определен производителем, в среднем оно составляет двести-двести пятьдесят грамм на квадратный метр.

Полимерная композиция и ее расход зависит от толщины покрытия, которая определяется, исходя из технических требований, условий эксплуатации и на основе рекомендаций производителя для различных типов покрытий.

Для устройства пола с толщиной слоя в один миллиметр в средней расходуется около 500 гр на один квадратный метр.

При приготовлении смеси также необходимо внимательно следить за количество добавляемой воды, так как слишком малый ее объем приведет к образованию комков, а чрезмерное – к уменьшению прочности и общего качества полимерного материала.

Важно при расчетах обратить внимание на то, что нанесение слоя возможно только при помощи специально для этого приспособленных инструментов, к которым относятся игольчатый широкий валик, сгон, зубчатый широкий шпатель-ракля. Для перемешивания смеси используют дрель с насадками либо специальный растворосмесительный насос, что является оптимальным вариантом для больших площадей.

Подбор смеси зависит и от учета таких параметров:

  • технология заливки, вид сырья;
  • внешний вид для будущего пола;
  • стоимость.

Высокохудожественные полы, объемные 3D покрытия, двух- и более компонентные составы требуют значительного количества смесей и дополнительных материалов, стоимость их обычно довольно высока. Технология нанесения смесей также различается.

наливной пол расход материала

Схема обустройства наливного пола и основные инструменты

Для уменьшения расхода применяют технологию наполненных покрытий, или полимербетон. В этом случае на предварительно подготовленное основание насыпается слой дешевого заполнителя, поверх которого уже наливаются полы.

Все смеси можно условно разделить на гладкие (глянцевые), шероховатые (абсолютно не скользящие), умеренно шероховатые («апельсиновая корка»). По толщине слоя, что значительно повлияет на расход материала, полы разделяются на:

  • Высоконаполненные с толщиной от 20 миллиметров. В этом случае применяются насыпки из кварцевого песка, молотого магнезита, гранита, корунда.
  • Самонивелирующиеся (самовыравнивающие) смеси с толщиной до 20-ти миллиметров, которые применяются при условиях значительных нагрузок либо химических воздействий.
  • Тонкослойные полы с толщиной до 50-ти миллиметров, расход для которых напрямую связан с необходимостью глубиной пропитки, состоянием основания пола, составом полимера.

Средний расход для полимерного покрытия составляет:

  • На один метр квадратный поверхности при толщине слоя в один миллиметр необходимо приготовить до одного литра смеси для заливки.
  • Полученное значение умножается на плотность, то есть, например, при плотности в 1,3 килограмма на литр для слоя с толщиной в один миллиметр составляет приблизительно1,3 кг, для пола с толщиной в два миллиметра – 2,6 килограмма и т.д.

Расход материала для полиуретановых полов

наливной пол расход

Слои наливного пола

Для полиуретановых полов расход материала несколько отличается от простых эпоксидных. Рассмотрим пример расчета для помещения с площадью в тысячу квадратных метров.

Плотность смеси составляет 1,25-1,35 килограмм на литр, глубина пропитки обычно один-два миллиметра, а толщина напольного покрытия – 2,5-5 миллиметров.

В качестве подстилающего слоя могут применять кварцевые смеси, материал «Элакор». Общее количество всех необходимых материалов для наливки с такими характеристиками будет составлять:

  • Грунтовка: на квадратный метр – четыреста грамм, общее количество – четыреста килограмм.
  • Подстилающий слой в виде кварцевого песка – на один квадратный метр – 2,3 кг, общее количество – 2300 кг.
  • Полимерная смесь – на квадратный метр – 1,8 килограмм, общее количество – 1800 килограмм.

Расход для эпоксидных полов

Расход материалов для эпоксидного покрытия в помещении с площадью в одну тысячу квадратных метров при аналогичных характеристиках (приведены выше) будет составлять:

  • Грунтовка – триста грамм на квадратный метр, общее количество –300 кг.
  • Подстилающий слой (кварцевый песок) – на квадратный метр – 2,3 килограмма, общее количество – 2300 кг.
  • Смесь для полимерного покрытия – 1,8 килограмм на один метр квадратный, общей расход – 1800 кг.

Можно ли уменьшить?

При расчете материала часто возникает вопрос: можно ли уменьшить количество полимера таким образом, чтобы это не отразилось на качестве?

Для того чтобы сократить финансовые расходы, можно использовать два простых способа:

  • Перед укладкой полимера на основание выполнить работы по установке специального подстилающего слоя, состоящего из кварцевого песка.
  • При укладке применять покрытия либо наливки из полиуретановых смесей, которые, обладая всеми положительными качествами, значительно отличаются по стоимости от наливного пола.

Таким образом, надеемся, наша статья будет Вам весьма полезна.

Self-leveling screeds are modern high-strength coatings, which are quite simply applied to the prepared surface.

self-leveling floor rate

Polyurethane floors

The advantages of the sexes are monolithic coating to withstand the possibility of imposing load, mechanical impact.

Polymers are resistant to oils, acids, salts, alkalis, they may be sliding, non-sparking, anti-static, withstand significant changes in temperature.

The inlet floor, which is quite economical consumption, has a long service life, together with the other advantages of making it an optimal coating for various purposes premises.

The value of the floor is strongly affects the calculation accuracy that depends on such factors

  • the state of the concrete pavement bases, having to perform preparatory and leveling works;
  • the requirements for aesthetics, that basically only necessary for premises, industrial flooring They are cheaper, and the flow of materials to them less;
  • the need for increased resistance to abrasion, temperature extremes, stress and so on.

What costs are added?

self-leveling floor material consumption

Applying the mixture onto the floor

When calculating the material should be enough to imagine precisely what should be part of the solution and the conditions under which the floor will be used. Ingredients are the ground floor and the base polymer composition directly.

The primer is needed to provide excellent adhesion to the surface of the mixture and, usually, the amount is clearly defined by the manufacturer, it is on average two hundred to two hundred fifty grams per square meter.

The resin composition and its flow rate is dependent on the coating thickness, which is determined on the basis of the specifications, operating conditions, and based on the manufacturer's recommendations for various types of coatings.

For the floor device with a layer thickness of one millimeter in the average consumes about 500 grams per square meter.

In the preparation of the mixture as necessary to closely monitor the amount of water added as its volume is too small will lead to lumping and excessive — to reduce the strength and overall quality of the polymeric material.

It is important when calculating pay attention to the fact that the application layer is only possible with the help of a specially adapted for this tool, which includes a needle roller, squeegee, serrated trowel, squeegee wide. For stirring the mixture using a drill with attachments or special mortar pump, which is the best option for large areas.

Selection of mixture depends on such parameters taking into account:

  • pouring technique, type of raw materials;
  • look to the future of the floor;
  • cost.

Highly floors, coatings volumetric 3D, two or more component compositions require a significant amount of additional materials and mixtures thereof, their cost is usually quite high. Technology application mixes also varies.

self-leveling floor material consumption

The circuit arrangement of the inlet floor and basic tools

To reduce the consumption of technology-filled coating used, or polymer concrete. In this case, pre-prepared foundation poured a layer of low-cost filler, on top of which is already poured floors.

All the mixture can be divided into smooth (glossy), rough (absolutely not moving), moderately rough ( «orange peel»). According to the thickness of the layer, which significantly affect the flow of material, the floors are divided into:

  • Highly filled with a thickness of 20 millimeters. In this case, the application phase of quartz sand, ground magnesite, granite, corundum.
  • Self-leveling (self-leveling) mixed with up to 20 millimeters thick, which are used under conditions of significant loads or chemical influences.
  • Thin-layer flooring with a thickness of up to 50 millimeters, for which consumption is directly related to the required depth of impregnation, subfloor state, the polymer composition.

Average fuel consumption for the polymer coating are as follows:

  • Per square meter of the surface layer with a thickness of one millimeter is necessary to prepare up to one liter of potting mix.
  • The resulting value is multiplied by the density, that is, for example, at a density of 1.3 kilograms per liter for a layer with a thickness of one millimeter priblizitelno1,3 kg, flooring with a two millimeter thickness — 2.6 kilograms, etc.

Consumption material for polyurethane floors

self-leveling floor rate

The layers of self-leveling floor

For polyurethane flooring material consumption is somewhat different from ordinary epoxy. Consider the example of the calculation for the premises with an area of one thousand square meters.

the mixture density is 1.25-1.35 kilograms per liter, the impregnation depth of typically one to two millimeters, and the thickness of the floor covering — 2.5-5 millimeters.

As an underlying layer can apply a mixture of quartz, the material «Elakor». The total number of all the necessary materials for liqueurs with such characteristics will be:

  • Primer: per square meter — four grams, total — four kilograms.
  • Underlayment as quartz sand — per square meter — 2.3 kg, total — 2300 kg.
  • The polymer mixture — per square meter — 1.8 kilograms, the total number — 1800 kg.

Consumption for epoxy floors

Consumption materials for epoxy coating in a room with an area of one thousand square meters with similar characteristics (shown above) will be:

  • Primer — three hundred grams per square meter, the total quantity -300 kg.
  • Underlayment (quartz sand) — per square meter — 2.3 kilograms, the total number — 2300 kg.
  • A mixture of polymer coating — 1.8 kilograms per square meter, the total consumption — 1800 kg.

Can I reduce?

When calculating the material is often the question arises: is it possible to reduce the amount of polymer in such a way that it does not impact on the quality?

In order to reduce financial costs, are two simple ways you can use:

  • Before laying on the polymer base to perform work on the installation of a special underlayment consisting of quartz sand.
  • When laying applied coating or brandy from polyurethane mixtures which, possessing all the positive qualities that differ significantly in the cost of self-leveling floor.

Thus, we hope our article you will be very useful.

Наливні безшовні підлоги являють собою сучасні високоміцні покриття, які досить просто наносяться на попередньо підготовлену поверхню.

наливна підлога витрата

поліуретанові підлоги

Перевагами підлог є монолітне покриття, можливість витримувати значні навантаження, механічні дії.

Полімери стійкі до масел, кислот, солей, лугів, вони можуть бути антиковзаючими, безіскровим антистатичними, витримувати значні перепади температур.

Наливна підлога, витрата якого досить економний, має великим терміном служби, що разом з іншими перевагами робить його оптимальним покриттям для приміщень різного призначення.

На вартість такого статі сильно впливає правильність розрахунку, що залежить від таких факторів:

  • від стану бетонного покриття основи, необхідність виконання підготовчих і вирівнюють робіт;
  • від вимог до естетичності, що в основному необхідно тільки для житлових приміщень, промислові підлоги є більш дешевими, а витрата матеріалів на них менше;
  • необхідність наявності підвищеної стійкість до стирання, перепадів температур, навантажень, і до решти.

З чого складаються витрати?

наливна підлога витрата матеріалу

Нанесення суміші на підлогу

При розрахунку матеріалу для треба досить чітко уявляти собі, що має входити до складу розчину і за яких умов підлогу буде експлуатуватися. Складовими компонентами є грунт для основи підлоги і безпосередньо полімерна композиція.

Грунтовка необхідна, щоб забезпечити відмінне зчеплення суміші і поверхні, зазвичай кількість чітко визначено виробником, в середньому вона становить двісті-двісті п'ятдесят грам на квадратний метр.

Полімерна композиція і її витрата залежить від товщини покриття, яка визначається, виходячи з технічних вимог, умов експлуатації і на основі рекомендацій виробника для різних типів покриттів.

Для влаштування підлоги з товщиною шару в один міліметр в середній витрачається близько 500 гр на один квадратний метр.

При приготуванні суміші також необхідно уважно стежити за кількість води, що додається, так як занадто малий її обсяг призведе до утворення грудок, а надмірне — до зменшення міцності і загальної якості полімерного матеріалу.

Важливо при розрахунках звернути увагу на те, що нанесення шару можливо тільки за допомогою спеціально для цього пристосованих інструментів, до яких відносяться голчастий широкий валик, зганяння, зубчастий широкий шпатель-Раклі. Для перемішування суміші використовують дриль з насадками або спеціальний розчинозмішувальний насос, що є оптимальним варіантом для великих площ.

Підбір суміші залежить і від обліку таких параметрів:

  • технологія заливки, вид сировини;
  • зовнішній вигляд для майбутньої підлоги;
  • вартість.

Високохудожні підлоги, об'ємні 3D покриття, двох-і більше компонентні склади вимагають значної кількості сумішей і додаткових матеріалів, вартість їх звичайно досить висока. Технологія нанесення сумішей також різниться.

наливна підлога витрата матеріалу

Схема облаштування наливної підлоги і основні інструменти

Для зменшення витрати застосовують технологію наповнених покриттів, або полімербетон. У цьому випадку на попередньо підготовлену основу насипається шар дешевого заповнювач, поверх якого вже наливаються підлоги.

Всі суміші можна умовно розділити на гладкі (глянцеві), шорсткі (абсолютно не ковзаючі), помірно шорсткі ( «апельсинова кірка»). За товщиною шару, що значно вплине на витрату матеріалу, підлоги поділяються на:

  • Високонаповнені з товщиною від 20 міліметрів. У цьому випадку застосовуються насипання з кварцового піску, меленого магнезиту, граніту, корунду.
  • Самонівелюються (самовирівнюючі) суміші з товщиною до 20-ти міліметрів, які застосовуються при умовах значних навантажень або хімічних впливів.
  • Тонкошарові підлоги з товщиною до 50-ти міліметрів, витрата для яких безпосередньо пов'язаний з необхідністю глибиною просочення, станом основи підлоги, складом полімеру.

Середня витрата для полімерного покриття складає:

  • На один метр квадратний поверхні при товщині шару в один міліметр необхідно приготувати до одного літра суміші для заливки.
  • Отримане значення множиться на щільність, тобто, наприклад, при щільності в 1,3 кілограма на літр для шару з товщиною в один міліметр становить пріблізітельно1,3 кг, для підлоги з товщиною в два міліметри — 2,6 кілограма і т.д.

Витрата матеріалу для поліуретанових підлог

наливна підлога витрата

Шари наливної підлоги

Для поліуретанових підлог витрата матеріалу дещо відрізняється від простих епоксидних. Розглянемо приклад розрахунку для приміщення з площею в тисячу квадратних метрів.

Щільність суміші становить 1,25-1,35 кілограм на літр, глибина просочення зазвичай один-два міліметри, а товщина покриття для підлоги — 2,5-5 міліметрів.

Як підстилаючого шару можуть застосовувати кварцові суміші, матеріал «Елакор». Загальна кількість всіх необхідних матеріалів для наливки з такими характеристиками становитиме:

  • Грунтовка: на квадратний метр — чотириста грамів, загальна кількість — чотириста кілограм.
  • Підстильний шар у вигляді кварцового піску — на один квадратний метр — 2,3 кг, загальна кількість — 2300 кг.
  • Полімерна суміш — на квадратний метр — 1,8 кілограм, загальна кількість — 1800 кілограм.

Витрата для епоксидних підлог

Витрата матеріалів для епоксидного покриття в приміщенні з площею в одну тисячу квадратних метрів при аналогічних характеристиках (наведені вище) становитиме:

  • Грунтовка — триста грам на квадратний метр, загальна кількість -300 кг.
  • Підстильний шар (кварцовий пісок) — на квадратний метр — 2,3 кілограма, загальна кількість — 2300 кг.
  • Суміш для полімерного покриття — 1,8 кілограм на один метр квадратний, загальною витрата — 1800 кг.

Чи можна зменшити?

При розрахунку матеріалу часто виникає питання: чи можна зменшити кількість полімеру таким чином, щоб це не відбилося на якості?

Для того щоб скоротити фінансові витрати, можна використовувати два простих способи:

  • Перед укладанням полімеру на підставу виконати роботи по установці спеціального підстилаючого шару, що складається з кварцового піску.
  • При укладанні застосовувати покриття або наливки з поліуретанових сумішей, які, володіючи всіма позитивними якостями, значно відрізняються по вартості від наливної підлоги.

Таким чином, сподіваємося, наша стаття буде Вам дуже корисна.

Гидроизоляция для кирпичной кладки

Оглавление:

Кирпич, применяемый для строительства зданий и сооружений, представляет собой пористый материал, который хорошо впитывает влагу. Проникающая в материал вода способна подниматься по кирпичной кладке на достаточную высоту, вплоть до верхних этажей. Насыщение кирпичной кладки влагой происходит из воздуха.

Цоколь кирпичного дома

Если планируется устроить подвал под домом, то следует сделать как вертикальную, так и горизонтальную гидроизоляцию цоколя.

Однако такая влага не способна глубоко проникнуть в камень, так как быстро выветривается под воздействием солнца. Гораздо большую опасность представляет проникающая влага при соприкосновении кирпича с грунтом. В таких местах наблюдается значительная сырость, которая при постоянном воздействии приводит к насыщению кирпичной кладки водой. Противостоять ей поможет гидроизоляция кирпичной кладки.

Гидроизоляция кладки

Гидроизоляция кладки из кирпича производится несколькими способами.

Схема устройства гидроизоляции

Цоколь — наиболее уязвимая часть дома, поэтому к гидроизоляции нужно подойти серьезно.

Для этой цели могут применяться смеси на основе бетона, асфальтная штукатурка. Все они обладают ярко выраженными водоотталкивающими качествами. Также широко применяется рулонная либо жидкая гидроизоляция. Гидроизоляция стены, выполненная изнутри, не имеет смысла. В этом случае можно уберечься от влаги в самом помещении. Однако внешняя отделка стен не получит защиту от влаги. К тому же кирпичи, соприкасающиеся с грунтом, при внутренней гидроизоляции еще больше будут насыщаться влагой, что приведет к повышению сырости на верхних этажах дома. Такая длительно проникающая влага в стены будет способствовать быстрому разрушению кирпичной кладки. Прежде чем начать строительство, должна быть проведена гидроизоляция фундамента или кирпичного цоколя и выполнена соответствующая его отделка.

Гидроизоляция стен

Перед проведением гидроизоляции кладки из кирпича ее поверхность изначально очищается от пыли и грязи, удаляется старая отделка. Далее на подготовленную поверхность наносится вода или слой грунтовки, производится выравнивание поверхности. Грунтовка должна быть глубоко проникающая в поверхность. После этого можно нанести пару слоев жидкой резины, способствующей надежной защите поверхности от влаги. Жидкая резина, одновременно с эластичностью, обладает высокой прочностью на разрыв. Благодаря таким качествам ее не смогут повредить даже трещины в фундаменте.

Схема проникновения влаги

При правильной подготовке стены к нанесению гидроизоляционных материалов можете быть уверенными в том, что слой изоляции не смогут повредить даже мелкие трещины в кладке.

Для кладки стены из кирпича можно применять и рулонную гидроизоляцию. Она также прочна и надежна. Однако производить ее монтаж, по сравнению с жидкой, более трудно. Традиционным рулонным гидроизоляционным материалом является рубероид. Его применение имеет свои «плюсы» и «минусы». К первым относится невысокая стоимость и доступность этого материала. Выполнять с его помощью работу просто и легко. При этом получаемая защита от влаги довольно долговечна и надежна. Если приходится выполнять сложную конструкцию фундамента, то при термообработке рубероид отлично принимает нужную форму.

К недостаткам применения рубероида следует отнести невозможность справиться с работой в одиночку и тщательную обработку его стыков при укладке. Рубероид является очень хрупким материалом, поэтому его следует оберегать от механических воздействий.

Применение рубероида для защиты от влажности является целесообразным для небольших зданий и сооружений. Работа с ним не требует каких-либо специальных навыков и инструментов.

Но прогресс не стоит на месте, и на смену рубероиду приходят новые материалы, изготовленные по инновационным технологиям. Они более долговечны и надежнее защищают материал от вредных внешних воздействий.

Гидроизоляция цоколя или фундамента

Гидроизоляция цоколя

Чтобы рулонная изоляция надолго сохранила свои свойства, крепить ее необходимо на очищенную от мусора стену. Также стену можно прогрунтовать.

Особое внимание следует уделить гидроизоляции цоколя или фундамента, выполненного из кирпича. Зачем она нужна?Цоколь и фундамент нужен не только для опоры стен сооружения. Его строительство возлагает на него особые функции по защите кирпичной кладки от негативного влияния атмосферных явлений. В зимнее время его засыпает снегом, весной его подтачивает проникающая вода от таяния снега, а летом и осенью — заливают дожди. Поэтому этот конструктивный элемент здания должен обладать особой прочностью и устойчивостью к «сюрпризам» погоды. Строительство цоколя из кирпича по своей конструкции практически не отличается от фундамента. Однако он должен иметь внешний вид, гармонично сочетающийся с архитектурным обликом постройки. Именно для этого выполняется его отделка камнем, штукатуркой или плиткой.

Назначение гидроизоляции цоколя или фундамента состоит в полном отсекании движения влаги в стены дома, которое происходит из-за капиллярного всасывания воды из земли и увлажнения кирпичных стен из-за попадания на них влаги из окружающей среды. Как правило, на цоколе размещают два слоя гидроизоляции, два слоя рубероида на битумной мастике каждая. Первый слой гидроизоляции выполняют на высоте, приблизительно равной 20 см от уровня отмостки, а другой слой укладывают по верху цоколя. Еще совсем недавно устанавливали только одну гидроизоляцию, которая располагалась по верху цоколя. Но при этом отсекалась только влага, проникающая в стены. В то же время поверхность самого фундамента оставалась сырой. В результате этого вода, которая скапливалась изнутри в капиллярах материала, в холодное время года замерзала и разрывала их. Этот процесс, повторяющийся постоянно, приводил к значительному разрушению цоколя и стен, отделанных кирпичом. В связи с этим строительство фундамента предполагает необходимость в проведении двойной изоляции, которая используется и поныне.

Очень часто встречается типичная ошибка строителей, когда гидроизоляция располагается выше цоколя. Из-за этого подвал дома постоянно затоплен, фундамент находится постоянно во влажном состоянии и со временем разрушается буквально «на глазах». Поэтому на мероприятиях по гидроизоляции экономить ни в коем случае нельзя.

Table of contents:

Brick used for construction of buildings and facilities, is a porous material that absorbs moisture. Penetrating into the material water can up the masonry to a sufficient height, up to the upper floors. Saturation occurs brickwork moisture from the air.

Plinth brick house

If you plan to make a cellar under the house, it is necessary to make both vertical and horizontal waterproofing cap.

However, this moisture is not able to penetrate deeply into the stone as quickly disappears under the influence of the sun. Much more dangerous is the moisture penetrating the brick in contact with the ground. In such places there is considerable moisture, which is under constant exposure leads to saturation of the brickwork water. Confront it helps waterproofing of brickwork.

Waterproofing masonry

Waterproofing of brickwork produced in several ways.

Driving waterproofing

Base — the most vulnerable part of the house, so you need to go to the waterproofing seriously.

For this purpose, the mixture can be applied on the basis of concrete, asphalt plaster. All of them have a pronounced water-repellent qualities. It is also widely used roll or liquid waterproofing. Waterproofing of walls made from the inside, it makes no sense. In this case we can protect against moisture in the room. However, the external wall decoration does not receive protection from moisture. Moreover, the bricks are in contact with the ground, while the inner sealing will further be saturated with moisture, leading to increased moisture on the upper floors. Such a long penetrating moisture in the walls will contribute to the rapid the destruction of the brickwork. Before you begin construction, it must be carried out basement waterproofing or brick plinth and made corresponding to its finish.

Waterproofing the walls

Before the waterproofing of brickwork its surface initially cleaned from dust and dirt, remove the old finish. Next, the prepared surface is covered with water or a primer layer, the surface smoothing is performed. The primer should be deeply penetrating into the surface. Thereafter the layers can be applied to a pair of liquid rubber surface promotes reliable protection from moisture. Liquid rubber simultaneously with elasticity has high tensile strength. Thanks to these qualities it can not hurt even a crack in the foundation.

Driving moisture penetration

With proper preparation of the wall to the application of waterproofing materials can be sure that the insulation layer can not damage even small cracks in the masonry.

For masonry walls of brick can be used and roll waterproofing. It is also robust and reliable. However, to make its installation, compared with the liquid more difficult. Traditional rolled waterproofing material is a roofing material. Its application has its «pros» and «cons.» The former include the low cost and availability of this material. Run with it work simply and easily. In this case the resulting moisture protection is quite durable and reliable. If you have to perform complex design of the foundation, then the heat treatment roofing material perfectly takes shape.

The disadvantages of the use of roofing material should include the inability to do the job alone and thorough treatment of its joints when laying. Roofing felt is a very fragile material, so it should be protected from mechanical damage.

The use of roofing material for protection against moisture is appropriate for smaller buildings. Working with them does not require any special skills or tools.

But progress does not stand still, and to replace roofing felt come new materials produced on innovative technologies. They are more durable and reliable material to protect from harmful external influences.

Waterproofing plinth or foundation

Waterproofing cap

To roll insulation for a long time retained its properties, it is necessary to mount on the wall cleared of debris. Also, the wall can be primed.

Particular attention should be given to waterproofing the basement or plinth, made of bricks. Why does she need? Plinth and foundation is needed not only to support the walls of the building. Its construction imposes on it a special function for the protection of masonry from the negative influence of atmospheric phenomena. In winter it covered with snow, it undermines the spring penetrating water from melting snow, and in summer and autumn — rain poured. Therefore, this structural element of the building should have a special strength and resistance to «surprise» the weather. Construction of brick plinth in its design does not differ from the foundation. However, it must have the appearance in harmony with the architectural appearance of buildings. This is why it is done finishing stone, stucco or tile.

Appointment waterproofing plinth or foundation is in full cutoff movement of moisture in the walls of the house, which is due to the capillary suction of water from the ground and moisture brick walls due to contact with moisture from the environment. As a rule, placed on a plinth two layers of waterproofing, two roofing mastic asphalt layer on each. The first layer of waterproofing operate at a height of approximately 20 cm from the level of the blind area, and the other layer is placed on top of the cap. Until recently, only one set waterproofing, which was located on the top of the cap. But it was cut off only moisture penetrating into the wall. At the same time of the foundation surface remains moist. As a result, the water that accumulates in the capillaries inside the material during the cold season freeze and burst them. This process is repeated continuously, resulted in a significant destruction of the base and walls decorated with brick. In this regard, the construction of the foundation suggests the need for double insulation, which is still used today.

A very common error is typical builders, when waterproofing is located above the cap. Because of this, the house constantly flooded basement, the foundation is constantly moist and eventually collapses literally «in front». Therefore, the waterproofing measures to save in any case impossible.

Зміст:

Цегла, застосовуваний для будівництва будівель і споруд, являє собою пористий матеріал, який добре вбирає вологу. Проникаюча в матеріал вода здатна підніматися по цегляній кладці на достатню висоту, аж до верхніх поверхів. Насичення цегляної кладки вологою відбувається з повітря.

Цоколь цегельного будинку

Якщо планується влаштувати підвал під будинком, то слід зробити як вертикальну, так і горизонтальну гідроізоляцію цоколя.

Однак така волога не здатна глибоко проникнути в камінь, так як швидко вивітрюється під впливом сонця. Набагато більшу небезпеку становить проникаюча волога при зіткненні цегли з грунтом. У таких місцях спостерігається значна вогкість, яка при постійній дії призводить до насичення цегляної кладки водою. Протистояти їй допоможе гідроізоляція цегляної кладки.

гідроізоляція кладки

Гідроізоляція кладки з цегли проводиться декількома способами.

Схема влаштування гідроізоляції

Цоколь — найбільш вразлива частина будинку, тому до гідроізоляції потрібно підійти серйозно.

Для цієї мети можуть застосовуватися суміші на основі бетону, асфальтна штукатурка. Всі вони мають яскраво вираженими водовідштовхувальними якостями. Також широко застосовується рулонний або рідка гідроізоляція. Гідроізоляція стіни, виконана зсередини, не має сенсу. В цьому випадку можна вберегтися від вологи в самому приміщенні. Однак зовнішня обробка стін не отримає захист від вологи. До того ж цегла, дотичні з грунтом, при внутрішній гідроізоляції ще більше будуть насичуватися вологою, що призведе до підвищення вогкості на верхніх поверхах будинку. Така тривало проникаюча волога в стіни сприятиме швидкому руйнування цегляної кладки. Перш ніж почати будівництво, повинна бути проведена гідроізоляція фундаменту або цегельного цоколя і виконана відповідна його оздоблення.

гідроізоляція стін

Перед проведенням гідроізоляції кладки з цегли її поверхню спочатку очищається від пилу і бруду, видаляється стара обробка. Далі на підготовлену поверхню наноситься вода або шар грунтовки, проводиться вирівнювання поверхні. Грунтовка повинна бути глибоко проникає в поверхню. Після цього можна нанести пару шарів рідкої гуми, що сприяє надійному захисту поверхні від вологи. Рідка гума, одночасно з еластичністю, має високу міцність на розрив. Завдяки таким якостям її не зможуть зашкодити навіть тріщини в фундаменті.

Схема проникнення вологи

При правильній підготовці стіни до нанесення гідроізоляційних матеріалів можете бути впевненими в тому, що шар ізоляції не зможуть зашкодити навіть дрібні тріщини в кладці.

Для кладки стіни з цегли можна застосовувати і рулонну гідроізоляцію. Вона також міцна і надійна. Однак робити її монтаж, в порівнянні з рідкою, більш важко. Традиційним рулонних гідроізоляційних матеріалів є руберойд. Його застосування має свої «плюси» і «мінуси». До перших належить невисока вартість і доступність цього матеріалу. Виконувати з його допомогою роботу просто і легко. При цьому одержувана захист від вологи досить довговічна і надійна. Якщо доводиться виконувати складну конструкцію фундаменту, то при термообробці руберойд відмінно приймає потрібну форму.

До недоліків застосування руберойду слід віднести неможливість впоратися з роботою в поодинці і ретельну обробку його стиків при укладанні. Руберойд є дуже крихким матеріалом, тому його слід оберігати від механічних впливів.

Застосування руберойду для захисту від вологості є доцільним для невеликих будівель і споруд. Робота з ним не вимагає яких-небудь спеціальних навичок та інструментів.

Але прогрес не стоїть на місці, і на зміну руберойду приходять нові матеріали, виготовлені за інноваційними технологіями. Вони більш довговічні і надійніше захищають матеріал від шкідливих зовнішніх впливів.

Гідроізоляція цоколя або фундаменту

гідроізоляція цоколя

Щоб рулонний ізоляція надовго зберегла свої властивості, кріпити її необхідно на очищену від сміття стіну. Також стіну можна прогрунтувати.

Особливу увагу слід приділити гідроізоляції цоколя або фундаменту, виконаного з цегли. Навіщо вона потрібна? Цоколь і фундамент потрібен не тільки для опори стін споруди. Його будівництво покладає на нього особливі функції щодо захисту цегляної кладки від негативного впливу атмосферних явищ. У зимовий час його засипає снігом, навесні його підточує проникаюча вода від танення снігу, а влітку і восени — заливають дощі. Тому цей конструктивний елемент будівлі повинен володіти особливою міцністю і стійкістю до «сюрпризів» погоди. Будівництво цоколя з цегли за своєю конструкцією практично не відрізняється від фундаменту. Однак він повинен мати зовнішній вигляд, гармонійно поєднується з архітектурним виглядом будівлі. Саме для цього виконується його обробка каменем, штукатуркою або плиткою.

Призначення гідроізоляції цоколя або фундаменту складається в повному відсіканні руху вологи в стіни будинку, яке відбувається через капілярного всмоктування води із землі і зволоження цегляних стін через попадання на них вологи з навколишнього середовища. Як правило, на цоколі розміщують два шари гідроізоляції, два шари руберойду на бітумної мастиці кожна. Перший шар гідроізоляції виконують на висоті, приблизно дорівнює 20 см від рівня вимощення, а інший шар укладають по верху цоколя. Ще зовсім недавно встановлювали тільки одну гідроізоляцію, яка розташовувалася по верху цоколя. Але при цьому відтиналася тільки волога, яка проникає в стіни. У той же час поверхню самого фундаменту залишалася сирою. В результаті цього вода, яка накопичувалася зсередини в капілярах матеріалу, в холодну пору року замерзала і розривала їх. Цей процес, що повторюється постійно, приводив до значного руйнування цоколя і стін, оброблених цеглою. У зв'язку з цим будівництво фундаменту передбачає необхідність в проведенні подвійної ізоляції, яка використовується і понині.

Дуже часто зустрічається типова помилка будівельників, коли гідроізоляція розташовується вище цоколя. Через це підвал будинку постійно затоплений, фундамент знаходиться постійно у вологому стані і з часом руйнується буквально «на очах». Тому на заходи щодо гідроізоляції економити ні в якому разі не можна.

Как для огурцов сделать парник?

Как для огурцов сделать парник?

Все мы хотим летом кушать свежие огурчики, а если еще и до осени можно дожить со своими огурцами, то это предел мечтаний. Но выращивать этот зеленый овощ в открытом грунте иногда не позволяет климат. Приходится обзаводиться теплицей или парником. Их можно купить в любом садоводческом магазине. Они могут быть выполнены из различных материалов (алюминиевых трубок, оцинкованной стали), иметь разную конструкцию (позволяют быстро крепить пленочное покрытие). Однако стоимость таких теплиц тоже немаленькая. Поэтому возникает необходимость построить парник для огурцов своими руками.

Схема застекленной теплицы

Схема застекленной теплицы.

Для начала давайте разберемся, как отличить теплицу от парника. Теплица обычно высокая, в рост человека. Делается это для того, чтобы огородник мог зайти внутрь теплицы и провести полив, прополку, подкормку. Некоторые теплицы делают отапливаемыми. Если вы задумывались о том, как построить теплицу, то вам сюда. Построить теплицу самому гораздо сложнее и затратнее, чем парник. Поэтому мы более подробно рассмотрим, как построить парник из подручных материалов.

Как выбрать место для посадки огуречника

Схемы размера пленочных теплиц.

Схемы размера пленочных теплиц.

Если вы решили посадить огурцы, то вам обязательно надо сделать парник для огурцов. Сначала надо выбрать подходящее место для парника. Тут надо учесть следующие моменты:

  1. Место надо выбирать так, чтобы вам удобно было подходить к парнику, проводить в нем какие-то манипуляции с огурцами (полив, подкормка, прополка), подвозить на тачке навоз.
  2. Выбирайте хорошо освещенное безветренное место.
  3. Вокруг теплицы место должно быть свободным, чтобы можно было провести небольшой ремонт и монтаж.
  4. Ориентировать парник надо в западно-восточном направлении.
  • Для удобства установки каркаса под огуречный парник понадобится относительно ровная поверхность.

Материалы и инструменты для строительства парника

Чтобы изготовить парник своими руками, вам не обязательно закупать в магазине дорогостоящие материалы. Иногда вполне можно обойтись тем, что имеется в хозяйстве. Но кое-что подкупить, скорее всего, придется. Из инструментов для работы вам понадобятся:

  1. Молоток.
  2. Пила или ножовка.
  3. Рулетка.
  4. Шпагат.
  5. Саморезы.
  6. Мебельный степлер.
  7. Шуруповерт или отвертка

Материалы для всех вариантов теплицы разные. Но в любом случае подготовьте:

Схема устройства шпалеры на огуречной грядке.

Схема устройства шпалеры на огуречной грядке.

  1. Доски.
  2. Бруски.
  3. Укрывной материал.
  4. Кирпичи.
  5. Дуги (из ивы или орешника, пластиковые, металлические, гимнастические обручи).
  6. Биотопливо (солома, навоз, торф, перегной, компост, сухие листья).
  7. Старые оконные рамы.

Укрывной материал вы можете выбирать для своей теплицы, ориентируясь на его стоимость, поскольку она очень разная для разных материалов. Немного дороже, но практичнее будут армированная пленка и сотовый поликарбонат. Меньше стоимость, но и износоустойчивость ниже у обыкновенной полиэтиленовой пленки. Пленка защищает растения от перепадов температур и от ветра, но теплицу надо будет постоянно открывать для проветривания и полива. К тому же, под пленкой скапливается конденсат, который является благотворной средой для грибковых заболеваний огурцов. Чтобы не менять пленку ежегодно, лучше купить специальную парниковую пленку. Она по стоимости выше обычной, но прослужит дольше за счет повышенной плотности и эластичности.

Строим парники для огурцов

Для начала парник надо утеплить. Выройте под предполагаемым местом для парника траншею глубиной около полуметра, туда положите гидроизоляционный слой из песка, щебня и гравия. А наверх насыпьте соломы, торфа, сухих листьев и перегноя либо компоста. Биотопливо не даст вашим огурчикам замерзнуть, а гидроизоляционный слой предохранит их от переувлажнения.

Вариантов строительства парника для огурцов великое множество.

Первый вариант. Он самый простой и наиболее часто используемый. Это так называемый пленочный тоннель. Его строительство незамысловатое. Ставятся дуги, обтягиваются пленкой. Вариативность такого парника лишь в использовании различных материалов для использования дуг. Самый простой, но самый затратный способ — приобрести их в магазине. Продаются такие дуги из металла, покрытые слоем краски, а также из пластика. Они очень долговечны, удобны в эксплуатации и хорошо выглядят. Дуги также можно сделать из орешника. Для этого надо просто нарезать ветки кустарника подходящей длины, привезти их домой, согнуть и поставить. Минус в том, что такие дуги надо делать заново каждый год. Еще один интересный вариант — это использование гимнастических обручей. Их разрезают пополам.

Вариант ничего, если только у вас на даче завалялось пару десятков обручей, что вряд ли. Но дуги из обручей тоже могут прослужить вам несколько лет.

Давайте подробнее рассмотрим, как сделать парник для огурцов. Обычно такие парники делают высотой чуть больше метра. Берем дуги, углубляем их в землю по бокам грядки так, чтобы они стояли на одинаковой высоте от поверхности земли. Желательно ставить их на одинаковом расстоянии друг от друга, чтобы потом пленка равномерно натягивалась. Но расстояние не должно быть большим между дугами, оптимально оставить 25-35 см друг от друга. Если реже, то пленка под воздействием атмосферных осадков будет опускаться к земле и может повредить огурцы. А если расстояние между дугами будет очень маленькое, то обрабатывать и собирать огурчики будет крайне неудобно. Пленку натягиваем и присыпаем ее землей с боков либо придавливаем, например, старыми кирпичами.

Можно на каждой дуге просверлить по три отверстия: одно отверстие посередине и два по боковым сторонам дуги. В эти отверстия протягивается веревка, она хорошенько натягивается между дугами параллельно поверхности земли. В результате роста огурчики будут цепляться за веревки и не будут лежать на земле. Это облегчит процесс сбора урожая и придаст ухоженный вид вашему парнику. Для крепления пленки к дугам можно применить канцелярские зажимы для бумаги. Они не повредят пленочного покрытия. Главное — подобрать нужный размер.

Но такой парник под огурцы имеет ряд недостатков. Во-первых, огурцы нельзя держать без света, поэтому пленку надо днем снимать, а вечером возвращать обратно. При этом снова надо укреплять. А если вы не кирпичами приложили, а засыпали землей? Это неудобно. К тому же для проветривания парника постоянно надо торцы открывать и закрывать. А середина проветривается плохо, в результате чего огурцы могут болеть. Температура распределена неравномерно по парнику, в итоге по краям огурцы растут медленнее, чем в середине.

Выход есть: надо сделать парник так, чтобы он открывался сверху. Берем пленку длиной три метра, разрезаем ее поперек на две части. Нижние края пленки надо хорошо закрепить у земли, а верхние края внахлест накладываются друг на друга. Соединять их надо на рейке, которая крепит дуги. Фиксируем зажимами с интервалом 70-90 см. Такой парник очень удобен в эксплуатации. В любое время можно открыть любую часть парника.

Переносные парники

Третий вариант — переносной. Сделать парник переносной можно из дерева. Ширина — 120 см, одна стенка — 50 см, а вторая — 30 см. Сверху укладывается пленка либо рама от старого окна. Пленку надо закрепить на более высокой стенке. Внизу пленку закрепляют на рейку и подвешивают. Если надо поднять пленку, то ее просто накручивают на рейку. Если используете раму, сделайте так, чтобы ее можно было снимать и отставлять в сторону на дневное время либо открывать по принципу форточки, только не в сторону, а вверх.

How to make a greenhouse cucumber?

We all want the summer to eat fresh cucumbers, and if also to autumn can live with its cucumbers, it is the ultimate dream. However, this green vegetable to grow in the open field sometimes does not allow climate. We have to acquire a greenhouse or a greenhouse. They can be purchased at any gardening store. They can be made from different materials (aluminum tubes, galvanized steel), have a different structure (to quickly attach film coating). However, the cost of these greenhouses is also rather big. Therefore there is a need to build a greenhouse for cucumbers by hand.

Driving glassed greenhouses

Driving glassed greenhouses.

First, let's look at how to distinguish from greenhouse greenhouse. The greenhouse is usually high, in the height of a man. This is done to ensure that the gardener could go inside the greenhouses and spend watering, weeding, fertilizing. Some greenhouses heated doing. If you are thinking about how to build a greenhouse, then you here. Build a greenhouse itself much more difficult and costly than the greenhouse. Therefore, we will look at in more detail, how to build a greenhouse from scrap materials.

How to choose a place for planting borage

Schemes size film greenhouses.

Schemes size film greenhouses.

If you decide put cucumbers, then you should make greenhouse for cucumbers. First you have to choose a suitable location for a greenhouse. Here we must consider the following points:

  1. Location should be chosen so that you feel comfortable to approach the greenhouse, to spend it any manipulation of cucumbers (watering, fertilizing, weeding), in a wheelbarrow to haul manure.
  2. Choose a well-lit locations with no wind.
  3. Around the greenhouse site must be free to be able to carry out small repairs and installation.
  4. Orient the greenhouse should be in west-east direction.
  • For ease of installation frame for greenhouse cucumber will need a relatively smooth surface.

Materials and tools for the construction of a greenhouse

to produce a greenhouse with their hands, you do not need to purchase expensive materials in the store. Sometimes it is possible to make do with what there is in the economy. But something bribe, will likely have. From tools to work you will need:

  1. A hammer.
  2. Saw or Hacksaw.
  3. Roulette.
  4. Twine.
  5. Screws.
  6. Furniture stapler.
  7. Screwdriver or screwdriver

Materials for all variants of different greenhouses. But in any case, prepare:

Driving trellis device on a bed of cucumber.

Driving trellis device on a bed of cucumber.

  1. Boards.
  2. Bruschi.
  3. Covering material.
  4. Bricks.
  5. Dougie (willow or hazel, plastic, metal, gymnastic hoops).
  6. Biofuels (straw, manure, peat, humus, compost, dry leaves).
  7. The old window frames.

Covering material you choose for your greenhouse, focusing on its cost, because it is very different for different materials. A bit expensive, but are more practical reinforced film and polycarbonate. Less cost, but also wear resistance is lower in the ordinary plastic film. The film protects the plants from temperature extremes and wind, but the greenhouse will need to constantly open for ventilation and watering. Also, under the film collects condensate which is a beneficial environment for the fungal disease of cucumber. To change the film every year, it is better to buy a special greenhouse film. This cost is higher than normal, but will last longer due to the increased density and elasticity.

Building greenhouses for cucumbers

For a start it is necessary to warm the greenhouse. Dig a prospective place for greenhouse trench depth of about half a meter, to put the waterproofing layer of sand, crushed stone and gravel. A top sprinkle straw, peat, dry leaves and humus or compost. Biofuels will not freeze your cucumbers and waterproofing layer will protect them from waterlogging.

Options for construction greenhouse for cucumbers great variety.

First option. It is the easiest and most commonly used. This so-called film tunnel. Its construction is uncomplicated. Placed arc, tight film. Variability in such a greenhouse using different materials for the use of arcs. The easiest but most expensive way — to buy them in the store. Those sold arc metal coated layer of paint, and plastic. They are very durable, easy to use and looks good. Arcs can also be made from hickory. To do this, simply cut the branches of bushes suitable length, bring them home, and put a bend. The downside is that it is necessary to make such an arc anew each year. Another interesting option — it is the use of gymnastic hoops. They are cut in half.

Option anything, unless you have lying around in the country a couple of dozen hoops that unlikely. But the arc of hoops can also last you several years.

Let's take a closer look at how to make a greenhouse for cucumbers. Typically, these greenhouses are doing little more than a meter in height. Take the arc, deepen them in the ground on each side of the beds so that they were at the same height from the ground. It is advisable to put them at the same distance from each other, then to the film was stretched uniformly. However, the distance should not be greater between the arcs, optimized leave 25-35 cm from each other. If less, then under the influence of atmospheric precipitation the film will be lowered to the ground and may damage the cucumbers. And if the distance between the arcs will be very small, the process and to collect cucumbers will be extremely uncomfortable. The film is stretched and sprinkle its land from the sides or presses, for example, the old bricks.

It is possible on each arc drill three holes, one hole in the middle and two at the sides of the arc. In these holes is stretched rope, she carefully pulled between arcs parallel to the ground. As a result, the growth of cucumbers will cling to a rope and do not lie on the ground. This will facilitate the harvesting process and give a neat appearance to your greenhouse. To attach the film to the arcs can be used office paper clips. They do not damage the film coating. The main thing — to choose the right size.

But such a hotbed for cucumbers has several disadvantages. Firstly, cucumbers can not be held without the light, so the film should be removed during the day and evening return back. Thus it is necessary to strengthen again. And if you do not put the bricks and covered with earth? It is not comfortable. In addition to airing the greenhouse is necessary to constantly open and close the ends. A mid-ventilated bad, causing the cucumber may be ill. The temperature is distributed unevenly over the greenhouse, as a result of the edges cucumbers grow more slowly than in the middle.

There is a solution: we must make the greenhouse so that it opens from the top. Take the film three meters in length, cut it crosswise into two parts. should be good to fix lower edge of the film near the ground, and the upper edge of the overlap overlap. Joining them on the rail it is necessary that secures the arc. We fix the clamps at intervals of 70-90 cm. This greenhouse is very easy to operate. At any time you can open any part of the greenhouse.

Portable greenhouses

The third option — portable. Make a portable greenhouse can be made of wood. Width — 120 cm, a wall — 50 cm, and the second — 30 cm top film or stacked frame from the old window.. The film should be fixed at a higher wall. At the bottom of the film is fixed on the rail and hung. If it is necessary to raise the film, it can simply wind the rail. If you are using a frame, make sure that it can be removed and dismiss the side for daytime or open the vents on the principle, not only to the side and upwards.

Як для огірків зробити парник?

Всі ми хочемо влітку їсти свіжі огірочки, а якщо ще й до осені можна дожити зі своїми огірками, то це межа мрій. Але вирощувати цей зелений овоч у відкритому грунті іноді не дозволяє клімат. Доводиться обзаводитися теплицею або парників. Їх можна купити в будь-якому садівничому магазині. Вони можуть бути виконані з різних матеріалів (алюмінієвих трубок, оцинкованої сталі), мати різну конструкцію (дозволяють швидко кріпити плівкове покриття). Однак вартість таких теплиць теж немаленька. Тому виникає необхідність побудувати парник для огірків своїми руками.

Схема заскленій теплиці

Схема заскленій теплиці.

Для початку давайте розберемося, як відрізнити теплицю від парника. Теплиця зазвичай висока, в зріст людини. Робиться це для того, щоб городник міг зайти всередину теплиці і провести полив, прополку, підгодівлю. Деякі теплиці роблять опалювальними. Якщо ви замислювалися про те, як побудувати теплицю, то вам сюди. Побудувати теплицю самому набагато складніше і затратним, ніж парник. Тому ми більш детально розглянемо, як побудувати парник з підручних матеріалів.

Як вибрати місце для посадки огірочника

Схеми розміру плівкових теплиць.

Схеми розміру плівкових теплиць.

Якщо ви вирішили посадити огірки, то вам обов'язково треба зробити парник для огірків. Спочатку треба вибрати відповідне місце для парника. Тут треба врахувати наступні моменти:

  1. Місце треба вибирати так, щоб вам зручно було підходити до парники, проводити в ньому якісь маніпуляції з огірками (полив, підживлення, прополювання), підвозити на тачці гній.
  2. Вибирайте добре освітлене безвітряної місце.
  3. Навколо теплиці місце повинно бути вільним, щоб можна було провести невеликий ремонт і монтаж.
  4. Орієнтувати парник треба в західно-східному напрямку.
  • Для зручності установки каркаса під огірковий парник знадобиться відносно рівна поверхня.

Матеріали і інструменти для будівництва парника

щоб виготовити парник своїми руками, вам не обов'язково купувати в магазині дорогі матеріали. Іноді цілком можна обійтися тим, що є в господарстві. Але дещо підкупити, швидше за все, доведеться. З інструментів для роботи вам знадобляться:

  1. Молоток.
  2. Пила або ножівка.
  3. Рулетка.
  4. Шпагат.
  5. Саморізи.
  6. Меблевий степлер.
  7. Шуруповерт або викрутка

Матеріали для всіх варіантів теплиці різні. Але в будь-якому випадку підготуйте:

Схема пристрою шпалери на огіркової грядці.

Схема пристрою шпалери на огіркової грядці.

  1. Дошки.
  2. Бруски.
  3. Покривний матеріал.
  4. Цеглини.
  5. Дуги (з верби або ліщини, пластикові, металеві, гімнастичні обручі).
  6. Біопаливо (солома, гній, торф, перегній, компост, сухе листя).
  7. Старі віконні рами.

Покривний матеріал ви можете вибирати для своєї теплиці, орієнтуючись на його вартість, оскільки вона дуже різна для різних матеріалів. Трохи дорожче, але практичніше будуть армована плівка і стільниковий полікарбонат. Менше вартість, але і зносостійкість нижче у звичайної поліетиленової плівки. Плівка захищає рослини від перепадів температур і від вітру, але теплицю треба буде постійно відкривати для провітрювання і поливу. До того ж, під плівкою накопичується конденсат, який є благотворним середовищем для грибкових захворювань огірків. Щоб не міняти плівку щорічно, краще купити спеціальну парникову плівку. Вона за вартістю вище звичайної, але прослужить довше за рахунок підвищеної щільності і еластичності.

Будуємо парники для огірків

Для початку парник треба утеплити. Вирийте під передбачуваним місцем для парника траншею глибиною близько півметра, туди покладіть гідроізоляційний шар з піску, щебеню та гравію. А наверх насипте соломи, торфу, сухого листя і перегною або компосту. Біопаливо не дасть вашим огірочками замерзнути, а гідроізоляційний шар захистить їх від перезволоження.

варіантів будівництва парника для огірків безліч.

Перший варіант. Він найпростіший і найбільш часто використовуваний. Це так званий плівковий тунель. Його будівництво нехитре. Ставляться дуги, обтягаються плівкою. Варіативність такого парника лише у використанні різних матеріалів для використання дуг. Найпростіший, але самий витратний спосіб — придбати їх в магазині. Продаються такі дуги з металу, покриті шаром фарби, а також із пластику. Вони дуже довговічні, зручні в експлуатації і добре виглядають. Дуги також можна зробити з ліщини. Для цього треба просто нарізати гілки чагарнику відповідної довжини, привезти їх додому, зігнути і поставити. Мінус в тому, що такі дуги треба робити заново щороку. Ще один цікавий варіант — це використання гімнастичних обручів. Їх розрізають навпіл.

Варіант нічого, якщо тільки у вас на дачі завалялося пару десятків обручів, що навряд чи. Але дуги з обручів теж можуть прослужити вам декілька років.

Давайте докладніше розглянемо, як зробити парник для огірків. Зазвичай такі парники роблять заввишки трохи більше метра. Беремо дуги, поглиблюємо їх в землю з боків грядки так, щоб вони стояли на однаковій висоті від поверхні землі. Бажано ставити їх на однаковій відстані один від одного, щоб потім плівка рівномірно натягувалася. Але відстань не повинна бути великою між дугами, оптимально залишити 25-35 см одна від одної. Якщо рідше, то плівка під впливом атмосферних опадів буде опускатися до землі і може пошкодити огірки. А якщо відстань між дугами буде дуже маленьке, то обробляти і збирати огірочки буде вкрай незручно. Плівку натягуємо і присипаємо її землею з боків або Придавлюємо, наприклад, старими цеглинами.

Можна на кожній дузі просвердлити по три отвори: один отвір посередині і два по боках дуги. У ці отвори протягується мотузок, вона гарненько натягується між дугами паралельно поверхні землі. В результаті зростання огірочки будуть чіплятися за мотузки і не будуть лежати на землі. Це полегшить процес збору врожаю і додасть доглянутий вигляд вашому парники. Для кріплення плівки до дуг можна застосувати канцелярські затискачі для паперу. Вони не зашкодять плівкового покриття. Головне — підібрати потрібний розмір.

Але такий парник під огірки має ряд недоліків. По-перше, огірки не можна тримати без світла, тому плівку треба днем знімати, а ввечері повертати назад. При цьому знову треба зміцнювати. А якщо ви не цеглою доклали, а засипали землею? Це не зручно. До того ж для провітрювання парника постійно треба торці відкривати і закривати. А середина провітрюється погано, в результаті чого огірки можуть хворіти. Температура розподілена нерівномірно по парники, в результаті по краях огірки ростуть повільніше, ніж в середині.

Вихід є: треба зробити парник так, щоб він відкривався зверху. Беремо плівку довжиною три метри, розрізаємо її поперек на дві частини. Нижні краї плівки треба добре закріпити у землі, а верхні краї внахлест накладаються один на одного. З'єднувати їх треба на рейці, яка зміцнює дуги. Фіксуємо зажимами з інтервалом 70-90 см. Такий парник дуже зручний в експлуатації. У будь-який час можна відкрити будь-яку частину парника.

переносні парники

Третій варіант — переносний. Зробити парник переносний можна з дерева. Ширина — 120 см, одна стінка — 50 см, а друга — 30 см. Зверху укладається плівка або рама від старого вікна. Плівку треба закріпити на більш високій стінці. Внизу плівку закріплюють на рейку і підвішують. Якщо треба підняти плівку, то її просто накручують на рейку. Якщо використовуєте раму, зробіть так, щоб її можна було знімати і відставляти в сторону на денний час або відкривати за принципом кватирки, тільки не в сторону, а вгору.

Сборка душевой кабины своими руками

Знакомство с душевой кабиной

Инструкция по сборке душевой кабины для моделей различной конфигурации имеет практически одинаковую последовательность действий. Различия могут возникнуть в том случае, если вы приобрели душевую кабину последней модели с целым арсеналом продвинутых функций. Но все они, как правило, касаются функциональной части и работают за счет электричества: гидромассажер, радио, дополнительная подсветка.

Подробная схема установки душевой кабины

Подробная схема установки душевой кабины.

На первый взгляд кажется, что сборка душевой кабины без помощи профессионала — дело довольно сложное и тонкое.

Но на самом деле это вовсе не так. Конечно, существуют свои тонкости и нюансы в процессе работы, но в целом осуществить монтаж душевой кабины своими руками совсем несложно.

Большинство моделей содержат одинаковый набор частей, это:

  1. Поддон, который имеет специальный каркас.
  2. Боковые панели или задняя стенка (в некоторых моделях эта часть отсутствует).
  3. Потолочная панель или же крышка кабины.
  4. Двери, которые снабжены роликовым механизмом.
Схема проводки в душевой кабине

Схема проводки в душевой кабине.

Нужно отметить, что в комплекте с душевой идет необходимое количество крепежных элементов. Обязательно проверьте при покупке кабины, идет ли в комплекте руководство и инструкция по применению. Тщательно изучите эти документы, перед тем как осуществить монтаж душевой кабины. Специалисты также советуют приобрести дополнительно качественный герметик и запасной набор крепежных элементов. Дело в том, что порой производитель не всегда укомплектовывает товар нужным количеством крепежных соединений, либо их качество оставляет желать лучшего. А иногда покупатели сознательно меняют входящие в комплект элементы на те, которые приобрели самостоятельно.

Процесс сборки душевой

Приступая к сборке и установке душевой кабины, следуйте следующим правилам. Первоначальная сборка и монтаж должны быть осуществлены вне стен ванной. Это нужно для того, чтобы вы могли понять, как именно собирать кабину, хватает ли деталей, и визуально оценить габариты душевой. Следующее правило заключается в том, что процесс сборки должен идти по определенной схеме: поддон, боковые панели и только потом двери. Монтаж и сборка кабины требуют пристального внимания к деталям в процессе установки.

Этапы сборки душевой кабины

Схема сборки шторок

Схема сборки шторок.

  1. Подводка коммуникаций. Систему слива необходимо заблаговременно оснастить тройником, так как обычно в ванной комнате установлена раковина и стиральная машина. Не забудьте и об электропроводке. Проведите дополнительную розетку для помещений с высокой влажностью в ванну и обязательно убедитесь в ее заземлении.
  2. Установка поддона. Как правило, она подразумевает оснащение выравнивающего каркаса со специальными ножками. Соблюсти абсолютную ровность и горизонтальность поддона крайне важно. От этого будет зависеть качество дальнейшей эксплуатации кабины. Если уровень поддона искривлен и установлен неровно, то в результате вы рискуете получить щели и перекошенные двери.
  3. По углам поддона на посадочные места монтируются длинные спицы. Следом на спицы сажают гайки, а на них шайбы. Теперь, сложив крест-накрест, надевают каркасную опору поддона. На всей опорной конструкции есть вваренная гайка, на нее устанавливают центральную ножку поддона. Сами же опорные балки нужно закрепить при помощи саморезов к деревянным балкам, которые залиты непосредственно в стеклопластик поддона.
  4. Монтаж стенок. Этот этап работ в каждом случае имеет свои индивидуальные особенности. Связано это с с различиями в модельном ряде у заводов-изготовителей. Но как правило, фиксацию осуществляют при помощи обычных соединительных болтов. Перед тем как вставлять стекла в обрамляющую их арку, необходимо нанести на места стыков силиконовый герметик.
  5. Установка двери. Для того чтобы монтаж дверей прошел успешно, нужно закрепить на них специальные ролики и уплотнители, которые идут в комплекте. После установки створок необходимо их отрегулировать, чтобы они плотно закрывались, для этого нужно использовать верхние ролики. На винты, которые держат ролики, надевают специальные заглушки.
  6. Монтаж крыши. После того, как основная часть конструкции душевой кабины будет собрана, настает черед установить крышу. Предварительно на ней необходимо закрепить лейку, динамик, подсветку и вентилятор. Края динамика нужно хорошенько промазать герметиком. Соединяется шланг от душа с необходимыми коммуникациями.
  7. Устанавливают оставшуюся фурнитуру: ручки, полочки, зеркала и т.п.
  8. Закрепляют декоративный защитный экран поддона. И, хотя инструкция гласит, что сделать это нужно сразу же после установки поддона, опыт показывает, что лучше перенести эту часть работ напоследок.
  9. Проводится тестовый запуск и конструкция проверяется на наличие протечек. Специалисты советуют обратить внимание на то, слышите ли вы треск от поддона. Если треск есть, значит поддон не выровнен и стоит не на единой плоскости. В этом случае нужно снять экран и отрегулировать высоту положения ножек заново.

Инструменты, необходимые в ходе работ

  1. Саморезы.
  2. Шуруповерт.
  3. Герметик.
  4. Крестовая отвертка.
  5. Гаечный ключ.
  6. Уровень.
  7. Крепежные элементы и шайбы.

Как видите, провести сборку и установку душевой кабины без помощи специалиста вполне возможно. Главное, тщательно изучить модель перед установкой и запастись должным количеством саморезов, шайб и креплений. И еще, желательно, чтобы душевая кабина была приобретена от европейского производителя, так как именно на Западе строго следят за качеством производимой продукции. Конечно, можно значительно сэкономить и купить кабину китайского производства, но тогда готовьтесь к тому, что проданный вам товар не будет отвечать высоким стандартам качества. Стоит отметить, что в первом случае осуществить монтаж будет намного легче, а вот во втором случае монтаж потребует доработок уже в процессе установки.

Familiarity with shower

Assembly instructions shower enclosure for different configuration models is almost the same sequence of actions. Differences may arise in the event that you have purchased a shower late-model with an arsenal of advanced features. But they tend to relate to the functional part and work by electricity: hydro-massage, radio, extra lighting.

Detailed setup of the shower

Detailed setup of the shower.

At first glance, it seems that Assembly shower without the help of a professional — it is rather complicated and subtle.

But in reality this is not so. Of course, there are subtleties and nuances in the process, but the whole exercise installation of shower with his hands is a snap.

Most models contain the same set of parts is:

  1. Pallet, which has a special frame.
  2. The side panel or rear panel (some models, this part is absent).
  3. Ceiling panel or cockpit cover.
  4. The doors which are equipped with a roller mechanism.
The circuit wiring in the shower

wiring diagram in the shower.

It should be noted that the shower is complete with the necessary number of fasteners. Be sure to check when buying a cabin, there is complete guidance and instructions for use. Carefully study these documents before you carry out installation of the shower enclosure. Experts also advise to purchase additional high-quality sealant, and a spare set of fasteners. The fact is that sometimes the manufacturer is not always mans the right amount of product fasteners or their quality leaves much to be desired. Sometimes buyers are deliberately changing the supplied items to those who have purchased their own.

The process of assembling the shower

Getting to the assembly and installation of the shower enclosure, follow these guidelines. Initial assembly and installation must be performed outside the bathroom. It is necessary for you to understand how to collect the cockpit whether parts missing, and visually evaluate the dimensions of the shower. The next rule is that the build process should go in a certain pattern: the tray, the side panels and then the door. Installation and assembly of booths require close attention to detail during installation.

Stages build shower

Driving blind assembly

Driving blind assembly.

  1. Communications Liner. drain system must be equipped with advance tee, because usually a bathroom with sink and washing machine. Do not forget about the wiring. Spend an extra outlet for rooms with high humidity in the bath and always make sure it is grounded.
  2. Set pan. Typically, it involves equipping the frame with special leveling legs. Adherence to the absolute flatness and levelness of the tray is very important. From this quality further operation will depend on the cab. If the pallet level is curved and irregularly set, then as a result you may get slit and twisted the door.
  3. In the corners of the pan on seats fitted long needles. Following on the spokes put nuts and washers on them. Now, folded crosswise, put the carcass support pallet. On the whole support structure has a welded nut, it set the central leg of the pallet. Themselves as support beams must be secured with screws to the wooden beams, which are filled directly into the fiberglass pan.
  4. Mounting walls. This phase of the work in each case has its own individual characteristics. This is due to the differences in the model number from the manufacturers. But usually, the fixation is performed by conventional connecting bolts. Before inserting the glass in framing their arch must be applied to the field joint silicone sealant.
  5. Installation of doors. In order to assembly the door was a success, you need to fix them special rollers and compactors, which are included. After installing the valves need to adjust them so that they tightly closed, it needs to use the upper rollers. On the screws that hold the rollers, wear special caps.
  6. Installation of the roof. After the bulk of the design shower will be collected, comes the turn to install the roof. Previously on it is necessary to fix a watering can, speaker, lighting and fan. The edges of the speaker should be properly lubricate the sealant. Connect the hose from the shower with the necessary communications.
  7. Install the remaining fittings: handles, shelves, mirrors, etc.
  8. Secure decorative shield tray. And, although the manual says that it must be done immediately after the installation of the pallet, experience shows that it is better to transfer this part of the work in the end.
  9. It is carried out a test run and the design is checked for leaks. Experts advise to pay attention to what you hear the crackle of the pallet. If the crack is, then the tray is not level and is not in a single plane. In this case, you need to remove the screen and adjust the height position of the legs again.

The tools needed to progress

  1. Screws.
  2. Screwdriver.
  3. Sealant.
  4. Crosshead screwdriver.
  5. Wrench.
  6. Level.
  7. Fasteners and washers.

As you can see, hold, and build install shower without the help of a specialist is quite possible. The main thing is to study carefully before installing the model and due to stock number of screws, washers and fasteners. And yet, it is advisable to shower was purchased from a European manufacturer, as it is in the West, strictly monitor the quality of their products. Of course, you can greatly save and buy a cabin in China, but then be prepared to that sold you the goods will not meet high quality standards. It is worth noting that in the first case to carry out the installation will be much easier, but in the second case, the installation will require improvements in the installation process.

Знайомство з душовою кабіною

Інструкція по збірці душової кабіни для моделей різної конфігурації має практично однакову послідовність дій. Відмінності можуть виникнути в тому випадку, якщо ви придбали душову кабіну останньої моделі з цілим арсеналом просунутих функцій. Але всі вони, як правило, стосуються функціональної частини і працюють за рахунок електрики: гідромасажер, радіо, додаткове підсвічування.

Детальна схема установки душової кабіни

Детальна схема установки душової кабіни.

На перший погляд здається, що збірка душової кабіни без допомоги професіонала — справа досить складна і тонка.

Але насправді це зовсім не так. Звичайно, існують свої тонкощі і нюанси в процесі роботи, але в цілому здійснити монтаж душової кабіни своїми руками зовсім нескладно.

Більшість моделей містять однаковий набір елементів, це:

  1. Піддон, який має спеціальний каркас.
  2. Бічні панелі або задня стінка (в деяких моделях ця частина відсутня).
  3. Стельова панель або ж кришка кабіни.
  4. Двері, які забезпечені роликовим механізмом.
Схема проводки в душовій кабіні

Схема проводки в душовій кабіні.

Потрібно відзначити, що в комплекті з душовою йде необхідну кількість кріпильних елементів. Обов'язково перевірте при покупці кабіни, чи йде в комплекті керівництво і інструкція із застосування. Ретельно вивчіть ці документи, перед тим як здійснити монтаж душової кабіни. Фахівці також радять придбати додатково якісний герметик і запасний набір кріпильних елементів. Справа в тому, що часом виробник не завжди укомплектовує товар потрібною кількістю кріпильних з'єднань, або їх якість залишає бажати кращого. А іноді покупці свідомо змінюють входять в комплект елементи на ті, які придбали самостійно.

Процес складання душової

Приступаючи до складання та встановлення душової кабіни, дотримуйтесь наступних правил. Початкове збирання і монтаж повинні бути здійснені поза стін ванної. Це потрібно для того, щоб ви могли зрозуміти, як саме збирати кабіну, чи вистачає деталей, і візуально оцінити габарити душовою. Наступне правило полягає в тому, що процес складання повинен йти за певною схемою: піддон, бічні панелі і тільки потім двері. Монтаж і збірка кабіни вимагають пильної уваги до деталей в процесі установки.

Етапи складання душової кабіни

Схема збірки шторок

Схема збірки шторок.

  1. Підводка комунікацій. Систему зливу необхідно завчасно оснастити трійником, так як зазвичай у ванній кімнаті встановлена раковина і пральна машина. Не забудьте і про електропроводку. Проведіть додаткову розетку для приміщень з високою вологістю в ванну і обов'язково переконайтеся в її заземлення.
  2. установка піддону. Як правило, вона має на увазі оснащення вирівнюючого каркаса зі спеціальними ніжками. Дотримати абсолютну рівність і горизонтальність піддону вкрай важливо. Від цього буде залежати якість подальшої експлуатації кабіни. Якщо рівень піддону викривлений і встановлений нерівно, то в результаті ви ризикуєте отримати щілини і перекошені двері.
  3. По кутах піддону на посадочні місця монтуються довгі спиці. Слідом на спиці садять гайки, а на них шайби. Тепер, склавши навхрест, надягають каркасну опору піддону. На всій опорній конструкції є вварена гайка, на неї встановлюють центральну ніжку піддону. Самі ж опорні балки потрібно закріпити за допомогою саморізів до дерев'яних балках, які залиті безпосередньо в склопластик піддону.
  4. Монтаж стінок. Цей етап робіт в кожному випадку має свої індивідуальні особливості. Пов'язано це з з відмінностями в модельному ряді у заводів-виготовлювачів. Але як правило, фіксацію здійснюють за допомогою звичайних сполучних болтів. Перед тим як вставляти скла в обрамляє їх арку, необхідно нанести на місця стиків силіконовий герметик.
  5. Установка двері. Для того щоб монтаж дверей пройшов успішно, потрібно закріпити на них спеціальні ролики і ущільнювачі, які йдуть в комплекті. Після установки стулок необхідно їх відрегулювати, щоб вони щільно закривалися, для цього потрібно використовувати верхні ролики. На гвинти, які тримають ролики, надягають спеціальні заглушки.
  6. Монтаж даху. Після того, як основна частина конструкції душової кабіни буде зібрана, настає черга встановити дах. Попередньо на ній необхідно закріпити лійку, динамік, підсвічування і вентилятор. Краї динаміка потрібно гарненько промазати герметиком. З'єднується шланг від душу з необхідними комунікаціями.
  7. Встановлюють залишилася фурнітуру: ручки, полички, дзеркала і т.п.
  8. Закріплюють декоративний захисний екран піддону. І, хоча інструкція говорить, що зробити це потрібно відразу ж після установки піддону, досвід показує, що краще перенести цю частину робіт наостанок.
  9. Проводиться тестовий запуск і конструкція перевіряється на наявність протікань. Фахівці радять звернути увагу на те, чи чуєте ви тріск від піддону. Якщо тріск є, значить піддон не вирівняні і коштує не на єдиній площині. У цьому випадку потрібно зняти екран і відрегулювати висоту положення ніжок заново.

Інструменти, необхідні в ході робіт

  1. Саморізи.
  2. Шуруповерт.
  3. Герметик.
  4. Хрестова викрутка.
  5. Гайковий ключ.
  6. Рівень.
  7. Елементи кріплення і шайби.

Як бачите, провести збірку і установку душової кабіни без допомоги фахівця цілком можливо. Головне, ретельно вивчити модель перед установкою і запастися належною кількістю саморізів, шайб і кріплень. І ще, бажано, щоб душова кабіна була придбана від європейського виробника, так як саме на Заході строго стежать за якістю продукції, що виробляється. Звичайно, можна значно заощадити і купити кабіну китайського виробництва, але тоді готуйтеся до того, що проданий вам товар не буде відповідати високим стандартам якості. Варто відзначити, що в першому випадку здійснити монтаж буде набагато легше, а от у другому випадку монтаж зажадає доробок вже в процесі установки.

Холодная ковка: оборудование и процесс своими руками

На сегодняшний день существует масса приспособлений для осуществления холодной ковки, которые можно купить или сделать своими руками. Линейка этого инструмента уже не раз совершенствовалась, в итоге современное оборудование для холодной ковки отличается удобством и простотой. При его использовании нет необходимости применять большую физическую силу, достаточно просто поворачивать специальные рычаги или нажимать кнопки. С его помощью вы легко воплотите свои самые смелые идеи в жизнь.

Кованная мебель

Мебель, созданная методом холодной ковки отличается воздушностью конструкции и наличием множества разнообразных завитков.

Обратите внимание, что холодная ковка своими руками металлических элементов — это довольно сложный и трудоемкий процесс. Ее принцип основан на деформации металлических заготовок при помощи специального оборудования. Проще говоря, холодный вариант ковки металла представляет собой процесс силового воздействия на заготовки, в результате которого они достигают нужной формы. Это и есть холодная ковка. Оборудование своими руками может сделать практически любой опытный мастер, в результате чего экономия финансов и удобство инструмента вам будут обеспечены.

Холодная ковка: оборудование и его классификация

Инструмент

Ручной инструмент «улитка» позволяет создавать различные спиралевидные заготовки.

Холодная ковка металла может быть выполнена при использовании нескольких видов оборудования. Это:

  • специальные приспособления для осуществления ковки;
  • конструкции на основе пресса;
  • станки.

А теперь более подробно о каждом из перечисленных выше видов. Итак, приспособления для выполнения процесса холодной ковки имеют несколько вариантов:

  1. Первый из них — улитка. Такой инструмент под говорящим названием «улитка» позволяет делать из металлических заготовок элементы спирального характера (завитки). Так как все они напоминают своим внешним видом улитку, точнее, ее раковину, то и называется инструмент соответственно.
  2. Следующее приспособление носит название «гнутик» и представляет собой оборудование для выполнения сгибов металлических деталей под нужным углом или изготовление дуги необходимого радиуса. Есть еще и инструмент под названием «упрощенный гнутик», его используют при изготовлении квадратных элементов с фиксированным углом сгиба.
  3. Другой представитель оборудования для холодной ковки — твистер. В его задачи входит закручивание элементов вокруг оси продольного характера.
  4. Еще один вариант для ковки холодного вида — волна. Само название уже указывает на его возможности. С его помощью получаются элементы волнистого характера, чаще всего они используются для выполнения элементов решетки.
  5. Объемник тоже является одним из инструментов холодной ковки. Это оснастка, задачей которой является создание узоров и комбинаций объемного вида.
  6. Оснастка под названием «шаблон» предназначается для выполнения кругового сгиба металлической детали (полосы).

Дополнительные приспособления

Станок для протяжки и изгиба труб

Станок для протяжки и изгиба металлических труб позволяет гнуть трубы различного диаметра без применения нагрева.

Помимо перечисленных выше приспособлений для процесса холодной ковки очень часто применяют специальные станки. Именно их конструкция предоставляет возможность обработки металла способом сгиба без его нагревания.

Все эти виды оборудования для холодной ковки позволяют получать в результате работы различные металлические элементы художественного характера. Но не только в этих целях можно использовать инструмент, стоит отметить, что сгиб труб, как круглых, так и профильных, тоже можно осуществлять с его помощью.

Станки, предназначенные для выполнения процесса холодной ковки металлических заготовок, по своим размерам не очень велики. Управление ими отличается простотой и легкостью. А совместное использование вышеперечисленных приспособлений и станков дает хороший результат и возможность выполнения работы в большом объеме.

Закручивание металлической заготовки

Станок для закручивания металлической заготовки по оси — одного из самых распространенных приемов холодной ковки.

Обратите внимание, что кроме станков, оснащенных различного рода приводами (электрическим или пневматическим), холодную ковку можно осуществлять и с помощью оборудования ручного характера.

Все станки для осуществления холодной обработки металла (ковки) можно разделить на несколько видов, предназначенных:

  • для выполнения процедуры резки металла;
  • для изгиба металлических труб;
  • для скручивания заготовок продольного характера;
  • для выполнения колец, хомутов;
  • для прессовки.

Технологические особенности холодной ковки

Начнем с того, что, используя различные виды дополнительного оборудования, металл разрезают на нужные заготовки. Далее все эти детали будут подвергаться обработке с использованием описанных выше станков и приспособлений. Это и есть основная задача холодной ковки.

Ручной пресс для холодной ковки

Ручной пресс для холодной ковки позволяет осуществить первый этап обработки металла.

Хочется отметить, что процесс холодной ковки исключает нагревание металла, и именно этот факт ускоряет течение всего периода изготовления. Кроме того, качество металлических элементов также становится более высоким.

Если условно подразделить холодную ковку на этапы, то можно выделить два основных: это обработка на прессе и последующий изгиб. Важно, что для этого не требуется повышения температуры обрабатываемого металла. Именно этот факт влияет на увеличение характеристик прочности детали и уменьшение гибкости.

Какая же продукция наиболее популярна в области холодной ковки? К ней с уверенностью можно отнести:

  • металлические решетки для защиты окон;
  • декоративные детали ограждений;
  • мебель;
  • интерьерные декоративные изделия (к их числу можно отнести подставки для цветов, подсвечники и так далее);
  • фасадные элементы, такие как козырьки, ограждения, перила.

Все эти изделия можно выполнить, используя оборудование для холодной ковки.

Станок для холодной ковки кустарного производства

Универсальный станок для холодной ковки

Универсальный станок для холодной ковки — вариант, подходящий для небольшого производства кованных изделий.

Как уже отмечалось выше, холодная ковка представляет собой процесс изгиба металлических заготовок без повышения температуры. И чтобы сделать эту работу более простой, применяются различные нехитрые приспособления и станки. При необходимости вы можете купить любое из них или сделать своими руками.

Оборудование для холодной ковки может отличаться универсальностью или индивидуальностью. В первом случае с помощью инструмента можно изготавливать несколько различных деталей, а во втором оборудование приспособлено под выполнение только одной процедуры. Оснащаться такой инструмент может приводом электрического, пневматического или ручного характера.

Выбирая вид привода, примите во внимание толщину обрабатываемой заготовки. Для ручного инструмента в виде заготовок подойдет металлопрокат, обладающий небольшой толщиной. Так как станки и приспособления заводского производства обладают существенным недостатком — ценой, то многие мастера находят выход из сложившейся ситуации в самостоятельном их изготовлении.

Одной из самых распространенных форм в холодной ковке считаются спиралевидные элементы (завитки). Чтобы изготовить такую деталь, нужно добиться плавной навивки заготовки (прута) на шаблон в виде спирали.

Самым подходящим вариантом считается процесс вращения, не превышающий значения в 10 оборотов в минуту.

Сменные приспособления для станка

Сменные приспособления для универсального станка: а. плоские бойки- б. вырезные бойки- в. закруглённые бойки- г. обжимки- д. раскатки- е. пережимки- ж. патроны, для пробивки металла.

Более высокая скорость не позволит вам уловить момент, когда нужно прекратить работу по накручиванию.

Чтобы добиться такого результата на самодельном станке, используют редукторы или ременную передачу. Большое количество редукторов ограничено в количестве принимаемых оборотов. Этот показатель составляет значение до 1500 оборотов в минуту.

В связи с этим можно прибегнуть к понижению скорости ступенчатым образом. Такая ситуация подразумевает использование ременной передачи. Помимо нужного результата этот вариант предохраняет кинематическую систему от возможных перегрузок.

Некоторые особенности

Встречаются умельцы, которые производили сборку самодельных станков для холодной ковки и применяли цепную передачу. Отзывы об этом варианте оставляют желать лучшего, так как чтобы пуск был плавным, необходима компенсация, представленная шкивами. При возникновении ситуации максимального усилия ремень в конструкции станка позволит сгладить его с помощью процесса недлительной пробуксовки.

Формы завитков из железа

Самый распространенный вид заготовок для изделия — разнообразные завитки и спирали.

Для кустарных станков пока не продуманы и не озвучены стандарты, освещающие рекомендуемую величину мощности электрических приводов. Собираются такие самодельные станки чаще всего из того, что нашлось под рукой.

Но если вам необходимо максимальное усилие, направленное на изгибание металлической заготовки, то нужно позаботиться о том, чтобы мощность используемого двигателя отвечала высоким характеристикам. Очень хорошо, если помимо необходимого значения мощности будет существовать еще и некоторый запас. Связано это с потерей половины мощности при пользовании бытовой электрической сетью.

  1. Чтобы изготовить шаблон для изготовления различного вида спиралей и завитков, такой как улитка, вам потребуется металлическая полоса размером 4х25 мм. Ее необходимо свернуть в виде спирали и приварить к пластине круглой формы, толщина которой соответствует 6 мм. Это при работе с квадратной формой 12х12 мм.
  2. Если планируется использовать более толстый металлопрокат, то нужно заменить пластину на квадрат. Закрепить конструкцию на валу можно с применением резьбы. Но оптимальным вариантом будет использование фланцев. В этом случае насадки должны быть оснащены специальными отверстиями в количестве четырех, предназначенными для соединения при помощи болтов, а другой фланец будет крепиться при помощи сварки к муфте и фиксироваться на валу.

В заключение следует отметить: какой бы из инструментов вы ни использовали в своей работе, самодельный или заводского производства, добиться положительных результатов можно, только имея желание, терпение и небольшой опыт.

Today, there are plenty of tools for cold forging, which you can buy or make your own hands. The range of this instrument more than once improved, as a result of modern equipment for cold forging offers the convenience and simplicity. When using it, there is no need to use great physical strength, simply rotate the special levers or buttons to push. With it, you can easily realize their wildest ideas to life.

Forged furniture

Furniture created by cold forging different airy design and the presence of a variety of different curls.

note that cold forging their own hands metallic elements — it is rather complicated and time-consuming process. Its principle is based on the deformation of the metal workpieces with the help of special equipment. Simply put, cold forging metal version is the process of force action on the workpiece, in which they reach the desired shape. This is the cold forging. Equipment own hands can make almost any experienced master, resulting in savings of Finance and convenience you will be provided with the tool.

Cold forging: Equipment and its classification

Tool

Hand Tools «snail» allows you to create a variety of helical workpiece.

Cold forging metal It can be accomplished using several types of equipment. It:

  • Special tools for forging;
  • design based on the press;
  • machines.

And now in more detail about each of the types listed above. Thus, the device for performing the process of cold forging have several options:

  1. The first of them — a snail. Such a tool under the telling title «snail» allows you to make pieces of metal elements of the spiral nature (scrolls). Since they all resemble their appearance snail, or rather its shell, then the tool is called, respectively.
  2. The next device is called «gnutik» and is the equipment to perform bends metal parts at the right angle or the production of the required radius of the arc. There is also a tool called «easy gnutik», its use in the manufacture of square elements with a fixed bend angle.
  3. Another equipment for cold forging — twister. Its tasks include the tightening elements around the longitudinal axis of the character.
  4. Another option for cold forging type — wave. The name already indicates its capabilities. With the help of the elements obtained wavy character, most often they are used to perform the lattice elements.
  5. Obemnik is also one of the tools for cold forging. This snap-in, the task of which is to create patterns and combinations of volumetric type.
  6. Snap-called «template» is designed to perform a circular bend metal parts (bands).

Extras

The machine is for pulling and bending pipes

The machine is for pulling and bending metal pipe allows bending pipes of different diameter without the use of heat.

In addition to the tools listed above for cold forging process is very often used special machines. It was their design enables the metal processing method fold without heating.

All these types of equipment for cold forging let you receive as a result of a variety of metallic elements of artistic nature. But not only for these purposes, you can use the tool, it should be noted that the fold tubes, both round and profiled, too, can be done with it.

Machine tools for performing the process of cold forging of metal workpieces, in size is not very large. their management is simple and easy. A joint use of the above tools and machines gives a good result and the ability to perform work on a large scale.

Tightening the metal blank

Machine for twisting a metal workpiece axis — one of the most common techniques of cold forging.

Note that in addition to machines fitted with various kinds of actuators (pneumatic or electrical), the cold forging can be performed using manual and nature of the equipment.

It can be divided into several types All machines for cold metal forming (forging), intended:

  • to perform metal cutting procedure;
  • for bending metal pipes;
  • billets for rolling longitudinal nature;
  • to carry the rings, clamps;
  • for pressing.

Technological features of cold forging

Let's start with the fact that using a variety of additional equipment, metal is cut into the desired workpiece. Further, all these items will be processed using tools and devices described above. This is the main task of cold forging.

Manual press for cold forging

Manual press for cold forging allows to carry out the first stage of processing metal.

It should be noted that the process of cold forging eliminates heating the metal, and it is this fact accelerates during the manufacturing period. Furthermore, the quality of the metal elements also becomes higher.

If conditionally divided into stages cold forging, we can distinguish two basic: this treatment in the press and subsequent bending. It is important that it does not require raising the temperature of the treated metal. This fact affects the increase in strength characteristics of the parts and reduction of flexibility.

What kind of products are most popular in the field of cold forging? To her it is safe to include:

  • metal grill to protect the windows;
  • decorative details fence;
  • furniture;
  • interior decoration (one of them can be attributed flower stands, candle holders and so on);
  • facade elements, such as roofs, fences, railings.

All these products can be made using the equipment for cold forging.

Machine for cold forging handicraft production

Universal machine for cold forging

Universal machine for cold forging — an option that is suitable for small production of forged products.

As mentioned above, the cold forging process is a bending metal workpieces without fever. And to make this work easier, apply a variety of simple devices and machines. If necessary, you can buy any of them or make their own hands.

Equipment for cold forging may differ versatility and individuality. In the first case the tool can produce several different parts, and the second equipment is adapted for performing only a single procedure. Is equipped with such a tool can drive an electric, pneumatic or manual nature.

Choosing the type of drive, take into account the thickness of the workpiece. For hand tool in the form of blanks suitable metal having a small thickness. Since the machines and tools factory production have a significant drawback — the price, many masters find a way out of this situation in a separate their manufacture.

One of the most common forms of helical elements (curls) are considered to be in cold forging. To make such a detail, is necessary to achieve a smooth winding preform (rod) to the template in the form of a spiral.

The most suitable option is considered to be a process of rotation, it does not exceed 10 rpm.

Interchangeable tools for machine

Interchangeable tools for universal machine: a. flat boyki- b. boyki- cut-in. rounded boyki- of obzhimki- d. raskatki- e. g perezhimki-. cartridges, metal punching.

Higher speed will not allow you to capture the moment when you need to stop working on the wrap.

To achieve this result in a homemade machine, using gears or belt transmission. A large number of gears is limited in the number of revolutions taken. This figure is a value up to 1,500 rpm.

In connection with this it is possible to resort to lower speed stepwise manner. This situation involves the use of a belt transmission. In addition to the desired result, this option prevents the kinematic system from possible overloads.

Some features

There are craftsmen who produce home-made assembly machines for cold forging, and used a chain drive. Comments about this version leaves much to be desired, as to start is smooth, requires compensation provided by the pulleys. In the event of a situation of maximum effort belt in the machine design enable smooth it with the help of non-durable slip process.

Forms of iron scrollwork

The most common form of preparations for the products — a variety of curls and spirals.

For artisanal machine is not designed and is not made public standards, covering the recommended amount of power the electric drive. Gather these homemade machines most of what was found on hand.

But if you need maximum effort aimed at bending metal blank, then you need to make sure that the power used by the engine meets high performance. Very well, if in addition to the power required value will be also some margin. This is due to the loss of half the power when using the household power grid.

  1. To make a template for the manufacture of various types of spirals and curls, such as a snail, you will need a metal strip size 4×25 mm. It must be rolled into a spiral and welded to form a circular plate whose thickness corresponds to 6 mm. This is when dealing with 12×12 mm square shape.
  2. If you plan to use thicker metal, the plate must be replaced on the square. Fix the design on the shaft is possible with the use of threads. But the best option is to use flanges. In this case the nozzle must be provided with special holes in the number of four, intended to be connected by means of bolts, and the other flange is secured by welding to the sleeve and fixed to the shaft.

In conclusion: no matter what tool you may have used in their work, home-made or factory-made, you can achieve positive results only if you have the desire, patience, and a little experience.

На сьогоднішній день існує маса пристосувань для здійснення холодного кування, які можна купити або зробити своїми руками. Лінійка цього інструменту вже не раз удосконалювалася, в результаті сучасне обладнання для холодного кування відрізняється зручністю і простотою. При його використанні немає необхідності застосовувати велику фізичну силу, досить просто повертати спеціальні важелі або натискати кнопки. З його допомогою ви легко здійсніть свої найсміливіші ідеї в життя.

ковані меблі

Меблі, створена методом холодного кування відрізняється легкістю конструкції і наявністю безлічі різноманітних завитків.

Зверніть увагу, що холодна кування своїми руками металевих елементів — це досить складний і трудомісткий процес. Її принцип заснований на деформації металевих заготовок за допомогою спеціального обладнання. Простіше кажучи, холодний варіант кування металу являє собою процес силового впливу на заготовки, в результаті якого вони досягають потрібної форми. Це і є холодна кування. Устаткування своїми руками може зробити практично будь-який досвідчений майстер, в результаті чого економія фінансів і зручність інструменту вам будуть забезпечені.

Холодна кування: обладнання та його класифікація

інструмент

Ручний інструмент «равлик» дозволяє створювати різні спіралеподібні заготовки.

Холодна кування металу може бути виконана при використанні декількох видів обладнання. це:

  • спеціальні пристосування для здійснення кування;
  • конструкції на основі преса;
  • верстати.

А тепер більш докладно про кожен з перерахованих вище видів. Отже, пристосування для виконання процесу холодного кування мають кілька варіантів:

  1. Перший з них — равлик. Такий інструмент під промовистою назвою «равлик» дозволяє робити з металевих заготовок елементи спірального характеру (завитки). Так як всі вони нагадують своїм зовнішнім виглядом равлика, точніше, її раковину, то і називається інструмент відповідно.
  2. Наступне пристосування носить назву «гнутік» і являє собою обладнання для виконання згинів металевих деталей під потрібним кутом або виготовлення дуги необхідного радіусу. Є ще й інструмент під назвою «спрощений гнутік», його використовують при виготовленні квадратних елементів з фіксованим кутом згину.
  3. Інший представник обладнання для холодного кування — твістер. У його завдання входить закручування елементів навколо осі поздовжнього характеру.
  4. Ще один варіант для кування холодного виду — хвиля. Сама назва вже вказує на його можливості. З його допомогою виходять елементи хвилястого характеру, найчастіше вони використовуються для виконання елементів решітки.
  5. Об'емнік теж є одним з інструментів холодного кування. Це оснащення, завданням якої є створення візерунків і комбінацій об'ємного виду.
  6. Оснащення під назвою «шаблон» призначається для виконання кругового згину металевої деталі (смуги).

додаткові пристосування

Верстат для протягання і вигину труб

Верстат для протягання і вигину металевих труб дозволяє гнути труби різного діаметру без застосування нагріву.

Крім перерахованих вище пристосувань для процесу холодного кування дуже часто застосовують спеціальні верстати. Саме їх конструкція надає можливість обробки металу способом згину без його нагрівання.

Всі ці види обладнання для холодного кування дозволяють отримувати в результаті роботи різні металеві елементи художнього характеру. Але не тільки в цих цілях можна використовувати інструмент, варто відзначити, що згин труб, як круглих, так і профільних, теж можна здійснювати з його допомогою.

Верстати, призначені для виконання процесу холодного кування металевих заготовок, за своїми розмірами не дуже великі. Управління ними відрізняється простотою і легкістю. А спільне використання перерахованих вище пристосувань і верстатів дає хороший результат і можливість виконання роботи у великому обсязі.

Закручування металевої заготовки

Верстат для закручування металевої заготовки по осі — одного з найпоширеніших прийомів холодного кування.

Зверніть увагу, що крім верстатів, оснащених різного роду приводами (електричним або пневматичним), холодну ковку можна здійснювати і за допомогою обладнання ручного характеру.

Всі верстати для здійснення холодної обробки металу (кування) можна розділити на кілька видів, призначених:

  • для виконання процедури різання металу;
  • для вигину металевих труб;
  • для скручування заготовок поздовжнього характеру;
  • для виконання кілець, хомутів;
  • для пресування.

Технологічні особливості холодного кування

Почнемо з того, що, використовуючи різні види додаткового обладнання, метал розрізають на потрібні заготовки. Далі всі ці деталі будуть піддаватися обробці з використанням описаних вище верстатів і пристосувань. Це і є основна задача холодного кування.

Ручний прес для холодного кування

Ручний прес для холодного кування дозволяє здійснити перший етап обробки металу.

Хочеться відзначити, що процес холодного кування виключає нагрівання металу, і саме цей факт прискорює протягом усього періоду виготовлення. Крім того, якість металевих елементів також стає більш високим.

Якщо умовно поділити холодну ковку на етапи, то можна виділити два основних: це обробка на пресі і подальший вигин. Важливо, що для цього не потрібно підвищення температури оброблюваного металу. Саме цей факт впливає на збільшення характеристик міцності деталі і зменшення гнучкості.

Яка ж продукція найбільш популярна в області холодного кування? До неї з упевненістю можна віднести:

  • металеві решітки для захисту вікон;
  • декоративні деталі огороджень;
  • меблі;
  • інтер'єрні декоративні вироби (до їх числа можна віднести підставки для квітів, свічники і так далі);
  • фасадні елементи, такі як козирки, огорожі, перила.

Всі ці вироби можна виконати, використовуючи обладнання для холодного кування.

Верстат для холодної ковки кустарного виробництва

Універсальний верстат для холодного кування

Універсальний верстат для холодного кування — варіант, який підходить для невеликого виробництва кованих виробів.

Як вже зазначалося вище, холодне кування є процес вигину металевих заготовок без підвищення температури. І щоб зробити цю роботу більш простий, застосовуються різні нехитрі пристосування і верстати. При необхідності ви можете купити будь-який з них або зробити своїми руками.

Устаткування для холодного кування може відрізнятися універсальністю або індивідуальністю. У першому випадку за допомогою інструменту можна виготовляти кілька різних деталей, а в другому обладнання пристосоване під виконання тільки однієї процедури. Оснащуватися такий інструмент може приводом електричного, пневматичного або ручного характеру.

Вибираючи вид приводу, візьміть до уваги товщину оброблюваної заготовки. Для ручного інструменту у вигляді заготовок підійде металопрокат, що володіє невеликою товщиною. Так як верстати і пристосування заводського виробництва мають істотний недолік — ціною, то багато майстрів знаходять вихід з ситуації, що склалася в самостійному їх виготовленні.

Однією з найпоширеніших форм в холодному куванню вважаються спіралеподібні елементи (завитки). Щоб виготовити таку деталь, потрібно домогтися плавної навивки заготовки (прута) на шаблон у вигляді спіралі.

Найбільш підходящим варіантом вважається процес обертання, що не перевищує значення в 10 оборотів в хвилину.

Змінні пристосування для верстата

Змінні пристосування для універсального верстата: а. плоскі бойкі- б. вирізні бойкі- в. закруглені бойкі- р обжімкі- д. раскаткі- е. пережімкі- ж. патрони, для пробивання металу.

Більш висока швидкість не дозволить вам вловити момент, коли потрібно припинити роботу по накручування.

Щоб домогтися такого результату на саморобному верстаті, використовують редуктори або ремінну передачу. Велика кількість редукторів обмежена в кількості прийнятих оборотів. Цей показник становить значення до 1500 оборотів в хвилину.

У зв'язку з цим можна вдатися до зниження швидкості ступінчастим чином. Така ситуація має на увазі використання пасової передачі. Крім потрібного результату цей варіант оберігає кінематичну систему від можливих перевантажень.

деякі особливості

Зустрічаються умільці, які виробляли складання саморобних верстатів для холодного кування і застосовували ланцюгову передачу. Відгуки про цей варіант залишають бажати кращого, так як щоб пуск був плавним, необхідна компенсація, представлена шкивами. При виникненні ситуації максимального зусилля ремінь в конструкції верстата дозволить згладити його за допомогою процесу нетривалого пробуксовки.

Форми завитків з заліза

Найпоширеніший вид заготовок для вироби — різноманітні завитки і спіралі.

Для кустарних верстатів поки не продумані і не озвучені стандарти, які висвітлюють рекомендовану величину потужності електричних приводів. Збираються такі саморобні верстати найчастіше з того, що знайшлося під рукою.

Але якщо вам необхідно максимальне зусилля, спрямоване на згинання металевої заготовки, то потрібно подбати про те, щоб потужність використовуваного двигуна відповідала високим характеристикам. Дуже добре, якщо крім необхідного значення потужності буде існувати ще й деякий запас. Пов'язано це з втратою половини потужності при користуванні побутової електричної мережею.

  1. Щоб виготовити шаблон для виготовлення різного виду спіралей і завитків, такий як равлик, вам буде потрібно металева смуга розміром 4х25 мм. Її необхідно згорнути у вигляді спіралі і приварити до пластині круглої форми, товщина якої відповідає 6 мм. Це при роботі з квадратною формою 12х12 мм.
  2. Якщо планується використовувати більш товстий металопрокат, то потрібно замінити пластину на квадрат. Закріпити конструкцію на валу можна із застосуванням різьблення. Але оптимальним варіантом буде використання фланців. В цьому випадку насадки повинні бути оснащені спеціальними отворами в кількості чотирьох, призначеними для з'єднання за допомогою болтів, а інший фланець буде кріпитися за допомогою зварювання до муфти і фіксуватися на валу.

На закінчення слід зазначити: який би з інструментів ви ні використовували в своїй роботі, саморобний або заводського виробництва, домогтися позитивних результатів можна, тільки маючи бажання, терпіння і невеликий досвід.