Организация внешнего финансового управления

Оглавление:

Финансовая несостоятельность коммерческой организации и ее последствия

Коммерческие взаимоотношения между компаниями практически всегда подразумевают определенную степень доверия партнеров друг к другу. Так, обыкновенная схема взаимодействия, как правило, строится таким образом, что одна компания оказывает другой услугу или поставляет товар, а через несколько дней получает оплату на свой банковский счет.

Банкротство

Однако в зависимости от конкретных условий договоренности между партнерами механизм взаимодействия может быть налажен и противоположным образом: сначала получатель товара или услуги перечисляет предоплату, а затем получает от поставщика необходимые ему предметы или работы.

Таким образом, временной промежуток в несколько дней, который обычно проходит до того момента, когда все договоренности между сторонами выполняются, является обычной практикой в современной российской экономике. Однако если этот временной промежуток затягивается, а компания тем самым нарушает условия договоренностей, достигнутых с партнером, то последний может принять меры для защиты своих законных прав и интересов. Одной из таких мер является банкротство в отношении компании-неплательщика. В рамках этой процедуры применительно к такой компании может быть введено внешнее управление.

Вместе с тем необходимо иметь в виду, что действующее законодательство предусматривает четкие условия, которые должны быть соблюдены при реализации процедуры введения внешнего управления.

Финансовые обязательства

В частности, пункт 2 статьи 3 Федерального закона №127 от 26 октября 2002 года "О несостоятельности (банкротстве)" прямо указывает, что признаком того, что юридическое лицо является банкротом, считается невыполнение им взятых на себя финансовых обязательств в течение трех месяцев с того дня, в который они должны были быть исполнены. Следовательно, по истечении указанного временного периода кредитор, требующий от компании-неплательщика выполнения своих финансовых обязательств перед ним, вправе обратиться в арбитражный суд с исковым заявлением о признании недобросовестного партнера банкротом.

В результате рассмотрения такого заявления и всех обстоятельств конкретного дела арбитражный суд должен будет принять решение о том, какие меры должны быть приняты в отношении компании, продемонстрировавшей признаки, проявляющиеся при банкротстве.

Меры, которые могут быть приняты в отношении компании, объявленной банкротом

Федеральный закон №127 от 26 октября 2002 года "О несостоятельности (банкротстве)" предусматривает, что в отношении такой организации могут быть приняты следующие варианты мер, направленных на реализацию законных прав и интересов ее кредиторов:

Несостоятельность компании

  • наблюдение, представляющее собой упорядочивание и анализ финансового состояния должника на текущий момент с целью выявления возможностей по удовлетворению требований кредиторов;
  • финансовое оздоровление, в ходе которого обычно разрабатывается график погашения имеющихся задолженностей компании с учетом ее финансовых возможностей;
  • конкурсное производство, в результате которого имущество компании, продемонстрировавшей признаки, проявляющиеся при банкротстве, подлежит реализации на торгах для погашения финансовых обязательств перед кредиторами;
  • внешнее управление, в рамках которого руководство проблемной организацией передается в руки профессионального управляющего. В такой ситуации его задачей становится проведение такой финансовой и производственной политики, которая позволила бы восстановить платежеспособность компании и впоследствии погасить имеющиеся задолженности.

Кроме того, если между компанией-должником и ее кредиторами достигнуты соответствующие договоренности, они могут заключить мировое соглашение, условия которого всецело зависят от пожеланий сторон.

Внешнее управление и его временные ограничения

Ограничение в управлении компанией

Решение о том, что на предприятии, продемонстрировавшем признаки, проявляющиеся при банкротстве, будет введено внешнее управление, требует участия сразу нескольких заинтересованных сторон и органов, которые должны высказаться в пользу такого решения.

В частности, инициатива о введении в отношении коммерческой компании такой меры должна принадлежать общему собранию кредиторов, которое затем обращается в арбитражный суд для утверждения легитимности этой процедуры. При этом следует иметь в виду, что пункт 2 статьи 93 Федерального закона №127 от 26 октября 2002 года "О несостоятельности (банкротстве)" устанавливает предельный срок, в течение которого на предприятии может осуществляться такое управление.

Согласно указанному разделу нормативно-правового акта, внешнее управление вводится на срок, не превышающий 18 месяцев. Впоследствии в случае наличия необходимости он может быть продлен по решению арбитражного суда, однако дополнительный временной период, в течение которого на предприятии будет осуществляться управление, не может превышать 6 месяцев.

Таким образом, общая продолжительность периода введения внешнего управления коммерческой компанией, которая может быть признана банкротом, должна составлять не более 2 лет.

Действующее законодательство установило такие временные ограничения с целью соблюдения законных прав и интересов кредиторов, поскольку в течение этого периода обычно становится ясно, способно ли предприятие восстановить свою платежеспособность. В противном случае арбитражный суд вправе избрать другой способ для удовлетворения финансовых претензий кредиторов, например, ввести конкурсное производство.

Характер процедуры введения внешнего управления

Управление предприятием

В ходе реализации процедуры управления коммерческое предприятие обычно продолжает свою деятельность, например, осуществляет производство или торговлю. Однако внешнее управление, введенное на предприятии, влечет за собой достаточно серьезные изменения в его работе.

Так, от управления предприятием полностью отстраняется его прежнее руководство, а его полномочия переходят к внешнему управляющему. При этом последний обладает правом в зависимости от текущих условий, сформировавшихся в организации, уволить прежнее руководство или предложить его представителям перейти на другую должность в рамках компании.

Когда в отношении предприятия, которое может быть признано банкротом, вводится внешнее управление, должны быть соблюдены требования, призванные обеспечить для него максимально комфортные и эффективные условия восстановления платежеспособности.

Пункт 1 статьи 94 Федерального закона №127 от 26 октября 2002 года "О несостоятельности (банкротстве)" устанавливает, что все меры, которые к моменту введения внешнего управления уже были приняты в отношении организации для соблюдения законных прав и интересов кредиторов, подлежат отмене. Кроме того, в период введения внешнего управления процесс удовлетворения требований кредиторов временно приостанавливается, а аресты и иные ограничения в отношении имущества компании, продемонстрировавшей признаки, проявляющиеся при банкротстве, могут производиться только арбитражным судом в рамках процедуры признания компании банкротом.

Деятельность внешнего управляющего

Особые полномочия во введении внешнего управления действующее законодательство отводит внешнему управляющему. Пункт 1 статьи 96 Федерального закона №127 от 26 октября 2002 года "О несостоятельности (банкротстве)" гласит, что его кандидатура подлежит утверждению арбитражным судом. При этом указанный раздел данного нормативно-правового акта устанавливает, что ее утверждение должно быть произведено одновременно с принятием решения о том, что предприятие требует введения внешнего управления.

Вступив в свои права, внешний управляющий должен первоначально разобраться во всех аспектах финансового положения предприятия, имеющего признаки, проявляющиеся при банкротстве, на текущий момент. Статья 99 Федерального закона № 127 от 26 октября 2002 года "О несостоятельности (банкротстве)" предполагает, что с этой целью ему надлежит провести инвентаризацию находящегося в его распоряжении имущества, изучить бухгалтерскую и статистическую отчетность, сформировать реестр требований кредиторов при банкротстве и произвести иные действия, которые позволят ему получить полную картину финансового и хозяйственного положения организации.

После того как вся эта процедура будет им завершена, внешний управляющий должен сформировать план управления предприятием на период реализации процедуры введения внешнего управления, а затем представить его на утверждение собранию кредиторов с тем, чтобы они могли удостовериться, что этот план служит соблюдению их законных прав и интересов. Если разработанный данным специалистом в области внешнего управления план будет принят собранием кредиторов, в дальнейшем ему надлежит осуществлять свои профессиональные обязанности в строгом соответствии с ним.

После того как срок проведения процедуры внешнего управления, назначенный арбитражным судом, истечет, специалист должен будет вновь выступить перед собранием кредиторов, представив отчет о реализации разработанного им на начальном этапе плана. На этом собрании кредиторы получат возможность оценить результаты деятельности управляющего как в их соответствии первоначальному плану, так и в отношении полученных в результате его реализации итогов. Когда отчет внешнего управляющего будет озвучен на собрании кредиторов, этот совещательный орган должен принять решение о дальнейших действиях в отношении компании-должника.

Если результаты деятельности внешнего управляющего оказались удовлетворительными и привели к восстановлению его платежеспособности, оно может перейти к расчетам с кредиторами и удовлетворить их финансовые требования. В противном случае собрание кредиторов может вынести решение о том, что внешнее управление должно быть продлено, либо об обращении в арбитражный суд с ходатайством о принятии в отношении компании, которая может быть признана банкротом, других мер, направленных на удовлетворение законных прав и интересов кредиторов. Например, в рамках процедуры банкротства может быть инициировано конкурсное производство.

Table of contents:

The financial failure of a commercial organization and its consequences

The commercial relationship between the companies almost always involve a certain degree of confidence of partners to each other. Thus, the ordinary scheme of interaction is usually constructed in such a way that one company provides other services or goods supplied, and a few days later received a payment to your bank account.

Bankruptcy

However, depending on the specific conditions of the agreement between the partners cooperation mechanism could be established, and in the opposite way: first, the recipient of goods or services shall transfer prepay and then receives from the vendor the necessary things to him or work.

Thus, the time span of a few days, which usually takes place prior to the moment when all the agreements between the parties are satisfied, it is common practice in modern Russian economy. However, if this time period is prolonged, and the company is thus in breach of the agreements reached with the partner, the latter may take measures to protect their legitimate rights and interests. One such measure is the bankruptcy against the company, the defaulter. In this procedure, external control can be entered in relation to that company.

However, it must be borne in mind that the current legislation provides for clear conditions that must be met in the implementation of the procedure of external management.

Financial liabilities

In particular, paragraph 2 of Article 3 of the Federal Law ?127 of October 26, 2002, "On Insolvency (Bankruptcy)" clearly indicates that a sign that the legal entity is bankrupt, is failure by them to assume the financial obligations within three months of the the date on which they were to be executed. Consequently, after a specified time period lender requiring the defaulter company to meet its financial obligations to it, has the right to apply to the arbitration court with a claim for recognition of an unscrupulous partner bankrupt.

As a result, consideration of the application and all the circumstances of the case the arbitral tribunal will have to decide what action should be taken against the company that has demonstrated the signs that appear in bankruptcy.

Measures that can be taken against the company declared bankrupt

Federal Law ?127 of October 26, 2002, "On Insolvency (Bankruptcy)" provides that in respect of such an organization the following options for action can be taken, aimed at the realization of the legitimate rights and interests of its creditors:

The failure of the company

  • observation, which is the ordering and analysis of the financial condition of the debtor at the moment in order to identify opportunities to meet creditors' claims;
  • financial recovery, in the course of which is generally designed repayment schedule existing debts of the company in view of its financial capacity;
  • bankruptcy proceedings, which resulted in the company's property, showed signs that appear in bankruptcy, subject to sale at auction to repay financial obligations to creditors;
  • external control, in which the problematic management of the organization passed into the hands of a professional manager. In such a situation, his task is to conduct a financial and operational policy, which would allow to restore the solvency of the company and subsequently to repay existing debt.

In addition, unless the debtor company and its creditors appropriate arrangements are made, they can reach an amicable agreement, the terms of which depend entirely on the will of the parties.

External control and time limit

Limitation in company management

The decision that the company, showed signs that appear in bankruptcy, external control will be introduced, it requires the involvement of multiple stakeholders and agencies that need to speak in favor of such a decision.

In particular, the initiative to introduce in respect of commercial companies such measures should belong to the common meeting of creditors, which then refers to the arbitration court for the approval of the legitimacy of this procedure. It should be borne in mind that paragraph 2 of Article 93 of the Federal Law ?127 of October 26, 2002, "On Insolvency (Bankruptcy)" sets a time limit within which such control can be carried out at the plant.

According to this list of normative-legal acts, external control is introduced for a period not exceeding 18 months. Subsequently, in case of necessity it can be extended by a decision of the arbitral tribunal, but an additional time period during which the company will be managed, can not exceed 6 months.

Thus, the total duration of the period of external management of commercial company, which can be declared bankrupt, should not exceed 2 years.

The current legislation set such time limits in order to meet the legitimate rights and interests of creditors, because during this period usually becomes clear whether the company is able to restore its solvency. Otherwise, the arbitral tribunal shall have the right to choose another way to satisfy the financial claims of creditors, for example, to enter bankruptcy proceedings.

The nature of the procedure of external management

enterprise Management

During the implementation of business management procedures normally continues its activities, for example, carries out production or trade. However, external control introduced by the company entails a fairly significant change in his work.

So, from now control fully suspended its former leadership, and its powers transferred to the external control. This last has the right, depending on the current conditions that have emerged in the organization, to dismiss the former leadership or its representatives offer to move to another position within the company.

When, in respect of the enterprise, which can be declared bankrupt, entered external administration, the requirements must be met to ensure for him the most comfortable and effective conditions to restore solvency.

Paragraph 1 of Article 94 of the Federal Law ?127 of October 26, 2002, "On Insolvency (Bankruptcy)" provides that all measures which by the time of the introduction of external control have already been taken in respect of the organization to comply with the legitimate rights and interests of creditors, subject to cancellation. In addition, during the introduction of external management process creditors' claims is temporarily suspended, and arrests and other restrictions on the property of the company that has demonstrated the signs that appear in bankruptcy, can only be made by the arbitral tribunal in the framework of the procedure of recognition bankrupt.

Activities of external control

Special powers of external administration the legislation removes the external manager. Paragraph 1 of Article 96 of the Federal Law ?127 of October 26, 2002, "On Insolvency (Bankruptcy)" says that his nomination is subject to approval by the arbitral tribunal. In this case the specified section of this normative act stipulates that the adoption should be made simultaneously with the decision that the company requires the introduction of external control.

Come into its own, the external manager must initially understand all aspects of the entity's financial position, having the features that appear in bankruptcy, at the moment. Article 99 of the Federal Law number 127 of 26 October 2002, "On Insolvency (Bankruptcy)" suggests that for this purpose he must make an inventory at its disposal the property to explore the accounting and statistical reporting, form the register of creditors in bankruptcy and make other actions that will allow him to get a complete picture of the financial and economic situation of the organization.

After all, this procedure is it is completed, the external manager must form a plan of management of the enterprise for the period of implementation of the procedure of external management, and then submit it for approval by the creditors' meeting, so that they can make sure that this plan is the observance of their legitimate rights and interests. If the developed According to the expert in the field of external management plan will be adopted by the meeting of creditors, in the future it is expected to perform their professional duties in strict compliance with them.

After a period of external management procedure, appointed by the arbitral tribunal has expired, the specialist will have to re-appear before the creditors' meeting, presenting the implementation of the developed report them at the initial stage of the plan. At this meeting, the creditors will be able to assess the results of their control in accordance to the original plan, and with respect to the resulting implementation of its outcome. When the external control report will be presented at the creditors' meeting, the advisory body should decide on further action in respect of the debtor company.

If the results of the external control were satisfactory and led to the restoration of its solvency, it can go to the settlements with the creditors and satisfy their financial requirements. Otherwise, the creditors' meeting may decide that the external control should be extended, or to appeal to the Arbitration Court with the petition for acceptance in respect of the company, which can be declared bankrupt, other measures aimed at meeting the legitimate rights and interests of creditors. For example, the bankruptcy proceedings can be initiated within the framework of bankruptcy proceedings.

Зміст:

Фінансова неспроможність комерційної організації та її наслідки

Комерційні відносини між компаніями практично завжди мають на увазі певну ступінь довіри партнерів один до одного. Так, звичайна схема взаємодії, як правило, будується таким чином, що одна компанія надає інший послугу або поставляє товар, а через кілька днів отримує оплату на свій банківський рахунок.

банкрутство

Однак в залежності від конкретних умов домовленості між партнерами механізм взаємодії може бути налагоджений і протилежним чином: спочатку одержувач товару або послуги перераховує передоплату, а потім отримує від постачальника необхідні йому предмети або роботи.

Таким чином, часовий проміжок в декілька днів, який зазвичай проходить до того моменту, коли всі домовленості між сторонами виконуються, є звичайною практикою в сучасній російській економіці. Однак якщо цей часовий проміжок затягується, а компанія тим самим порушує умови домовленостей, досягнутих з партнером, то останній може вжити заходів для захисту своїх законних прав та інтересів. Однією з таких заходів є банкрутство відносно компанії-неплатника. В рамках цієї процедури стосовно такої компанії може бути введено зовнішнє управління.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що чинне законодавство передбачає чіткі умови, які повинні бути дотримані при реалізації процедури введення зовнішнього управління.

фінансові зобов'язання

Зокрема, пункт 2 статті 3 Федерального закону №127 від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" прямо вказує, що ознакою того, що юридична особа є банкрутом, вважається невиконання ним взятих на себе фінансових зобов'язань протягом трьох місяців з того дня, в який вони повинні були бути виконані. Отже, після закінчення зазначеного часового періоду кредитор, що вимагає від компанії-неплатника виконання своїх фінансових зобов'язань перед ним, має право звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про визнання несумлінного партнера банкрутом.

В результаті розгляду такої заяви і всіх обставин конкретної справи арбітражний суд повинен буде прийняти рішення про те, які заходи повинні бути прийняті відносно компанії, яка продемонструвала ознаки, які проявляються під час банкрутства.

Заходи, які можуть бути прийняті відносно компанії, оголошеної банкрутом

Федеральний закон №127 від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" передбачає, що стосовно такої організації можуть бути прийняті наступні варіанти заходів, спрямованих на реалізацію законних прав та інтересів її кредиторів:

неспроможність компанії

  • спостереження, що представляє собою упорядкування та аналіз фінансового стану боржника на поточний момент з метою виявлення можливостей щодо задоволення вимог кредиторів;
  • фінансове оздоровлення, в ході якого зазвичай розробляється графік погашення наявних заборгованостей компанії з урахуванням її фінансових можливостей;
  • конкурсне виробництво, в результаті якого майно компанії, яка продемонструвала ознаки, які проявляються під час банкрутства, підлягає реалізації на торгах для погашення фінансових зобов'язань перед кредиторами;
  • зовнішнє управління, в рамках якого керівництво проблемною організацією передається в руки професійного керуючого. У такій ситуації його завданням стає проведення такої фінансової та виробничої політики, яка дозволила б відновити платоспроможність компанії і згодом погасити наявні заборгованості.

Крім того, якщо між компанією-боржником і її кредиторами досягнуто відповідних домовленостей, вони можуть укласти мирову угоду, умови якої цілком залежать від побажань сторін.

Зовнішнє управління і його тимчасові обмеження

Обмеження в управлінні компанією

Рішення про те, що на підприємстві, продемонстрували ознаки, які проявляються під час банкрутства, буде введено зовнішнє управління, вимагає участі відразу декількох зацікавлених сторін та органів, які повинні висловитися на користь такого рішення.

Зокрема, ініціатива про введення щодо комерційної компанії такого заходу повинна належати загальному зборам кредиторів, яке потім звертається до арбітражного суду для затвердження легітимності цієї процедури. При цьому слід мати на увазі, що пункт 2 статті 93 Федерального закону №127 від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" встановлює граничний термін, протягом якого на підприємстві може здійснюватися таке управління.

Згідно вказаного розділу нормативно-правового акта, зовнішнє управління вводиться на термін, що не перевищує 18 місяців. Згодом в разі наявності потреби він може бути продовжений за рішенням арбітражного суду, однак додатковий часовий період, протягом якого на підприємстві буде здійснюватися управління, не може перевищувати 6 місяців.

Таким чином, загальна тривалість періоду введення зовнішнього управління комерційною компанією, яка може бути визнана банкрутом, повинна становити не більше 2 років.

Чинне законодавство встановило такі тимчасові обмеження з метою дотримання законних прав та інтересів кредиторів, оскільки протягом цього періоду зазвичай стає ясно, чи здатне підприємство відновити свою платоспроможність. В іншому випадку арбітражний суд має право обрати інший спосіб для задоволення фінансових претензій кредиторів, наприклад, ввести конкурсне виробництво.

Характер процедури введення зовнішнього управління

Управління підприємством

В ході реалізації процедури управління комерційне підприємство зазвичай продовжує свою діяльність, наприклад, здійснює виробництво або торгівлю. Однак зовнішнє управління, введене на підприємстві, тягне за собою досить серйозні зміни в його роботі.

Так, від управління підприємством повністю усувається його колишнє керівництво, а його повноваження переходять до зовнішньому керуючому. При цьому останній має право в залежності від поточних умов, що сформувалися в організації, звільнити колишнє керівництво або запропонувати його представникам перейти на іншу посаду в рамках компанії.

Коли щодо підприємства, яке може бути визнано банкрутом, вводиться зовнішнє управління, повинні бути дотримані вимоги, покликані забезпечити для нього максимально комфортні та ефективні умови відновлення платоспроможності.

Пункт 1 статті 94 Федерального закону №127 від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" встановлює, що всі заходи, які на момент запровадження зовнішнього управління вже були прийняті відносно організації для дотримання законних прав і інтересів кредиторів, підлягають скасуванню. Крім того, в період введення зовнішнього управління процес задоволення вимог кредиторів тимчасово призупиняється, а арешти та інші обмеження щодо майна компанії, яка продемонструвала ознаки, які проявляються під час банкрутства, можуть проводитися тільки арбітражним судом в рамках процедури визнання компанії банкрутом.

Діяльність розпорядника майна

Особливі повноваження у введенні зовнішнього управління чинне законодавство відводить зовнішньому керуючому. Пункт 1 статті 96 Федерального закону №127 від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" говорить, що його кандидатура підлягає затвердженню арбітражним судом. При цьому зазначений розділ даного нормативно-правового акту встановлює, що її твердження має бути здійснене одночасно з прийняттям рішення про те, що підприємство вимагає введення зовнішнього управління.

Вступивши в свої права, зовнішній керуючий повинен спочатку розібратися у всіх аспектах фінансового становища підприємства, що має ознаки, які проявляються під час банкрутства, на поточний момент. Стаття 99 Федерального закону № 127 від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" передбачає, що з цією метою йому належить провести інвентаризацію знаходиться в його розпорядженні майна, вивчити бухгалтерську і статистичну звітність, сформувати реєстр вимог кредиторів при банкрутстві і зробити інші дії , які дозволять йому отримати повну картину фінансового і господарського становища організації.

Після того як вся ця процедура буде їм завершена, зовнішній керуючий повинен сформувати план управління підприємством на період реалізації процедури введення зовнішнього управління, а потім представити його на затвердження зборам кредиторів з тим, щоб вони могли переконатися, що цей план є дотримання їх законних прав та інтересів. Якщо розроблений даними фахівцем в області зовнішнього управління план буде прийнятий зборами кредиторів, надалі йому належить здійснювати свої професійні обов'язки в суворій відповідності з ним.

Після того як термін проведення процедури зовнішнього управління, призначений арбітражним судом, закінчиться, фахівець повинен буде знову виступити перед зборами кредиторів, представивши звіт про реалізацію розробленого ним на початковому етапі плану. На цих зборах кредитори отримають можливість оцінити результати діяльності керуючого як в їх відповідно до початкового плану, так і по відношенню до отриманих в результаті його реалізації підсумків. Коли звіт розпорядника майна буде озвучений на зборах кредиторів, цей дорадчий орган повинен прийняти рішення про подальші дії щодо компанії-боржника.

Якщо результати діяльності розпорядника майна виявилися задовільними і привели до відновлення його платоспроможності, воно може перейти до розрахунків з кредиторами і задовольнити їх фінансові вимоги. В іншому випадку збори кредиторів може винести рішення про те, що зовнішнє управління повинно бути продовжено, або про звернення до арбітражного суду з клопотанням про прийняття щодо компанії, яка може бути визнана банкрутом, інших заходів, спрямованих на задоволення законних прав та інтересів кредиторів. Наприклад, в рамках процедури банкрутства може бути ініційовано конкурсне виробництво.


» » » Организация внешнего финансового управления