Что определяет ст 60 фз о несостоятельности

Оглавление:

Процедура банкротства коммерческой компании

Финансовая несостоятельность юридического лица - не только неприятный момент в жизни предпринимателя, который выступил в качестве учредителя данной компании и с течением времени понял, что переоценил ее экономический потенциал, но и достаточно сложная юридическая процедура, в которой должен принимать участие целый ряд лиц и организаций. Полный перечень условий и участников процесса рассмотрения дел о банкротстве юридических лиц зафиксирован в действующем законодательстве. При этом основными нормативно-правовыми актами, регулирующими порядок осуществления всех необходимых процедур, являются Федеральный закон № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)", Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации, зарегистрированный в списке действующих законов под номером 95-ФЗ от 24 июля 2002 года, и некоторые другие законы.

Банкрот

Для того чтобы инициировать процедуру банкротства коммерческой компании, необходимо помнить, что действующее законодательство требует наличия определенных условий, которые являются обязательными в такой ситуации. В частности, статья 3 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)" определяет, что необходимым признаком несостоятельности юридического лица считается невыполнение им взятых на себя финансовых обязательств в течение временного периода, превышающего 3 месяца с того дня, когда они должны были быть исполнены. Таким образом, после окончания указанного срока заинтересованное лицо вправе начать процедуру признания такой компании банкротом.

Лица, имеющие право инициировать процедуру банкротства, и порядок действий

Процедура банкротства коммерческой компанииПеречень лиц, которые могут выступить в качестве инициаторов такой процедуры, весьма немногочислен: статья 7 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)" указывает, что обратиться с соответствующим исковым заявлением в арбитражный суд имеют право уполномоченные органы и кредиторы, перед которыми у коммерческой компании имеются непогашенные обязательства. Кроме того, воспользоваться таким правом может и сама компания-должник, если ее руководство осознает, что взятые на себя финансовые обязательства превышают текущие возможности компании.

Следует, однако, иметь в виду, что данный раздел упомянутого нормативно-правового акта устанавливает, что таким правом обладают лишь конкурсные кредиторы, к которым, в соответствии со статьей 2 того же закона, относятся юридические и физические лица, перед которыми компания имеет задолженность денежного характера. Таким образом, к числу конкурсных кредиторов не относятся партнеры, с которыми была достигнута договоренность о передаче каких-либо материальных ценностей или выполнении других обязательств в натуральном выражении. Кроме того, дополнительные условия статьи 2 устанавливают, что из числа конкурсных кредиторов исключаются также лица, обязательства перед которыми связаны с причинением вреда их здоровью или жизни, морального вреда и другими подобными основаниями. Следовательно, все перечисленные категории лиц не вправе подавать в арбитражный суд заявления о признании коммерческой компании банкротом.

Арбитражный судПосле того как арбитражный суд получит от физического или юридического лица, обладающего правом подачи искового заявления о признании коммерческой компании банкротом, соответствующий документ, сопровожденный всеми бумагами, подтверждающими наличие просроченной задолженности, он должен будет осуществить их рассмотрение. Если по результатам рассмотрения требование заявителя будет признано правомочным, в отношении указанной компании будет инициирована процедура банкротства, которая, кроме прочего, потребует назначения арбитражного управляющего. Кроме того, суд должен будет выбрать, какие именно меры следует применить к конкретному должнику с целью соблюдения законных прав и интересов кредиторов. Например, он может ввести в компании процедуру наблюдения, внешнего управления, конкурсного производства или другую.

Рассмотрение разногласий между участниками процедуры банкротства или другими заинтересованными лицами

Определение всех этих условий и параметров является неотъемлемой частью процедуры признания коммерческой компании несостоятельной в отношении взятых на себя финансовых обязательств.

Вместе с тем, понятно, что интересы участников такого процесса нередко могут вступать в противоречие, поскольку должник и кредиторы заинтересованы в различных условиях проведения процедуры банкротства.

Разногласия между участниками процедуры банкротстваВ этой связи действующее законодательство достаточно подробно устанавливает порядок рассмотрения таких споров, разногласий и конфликтов, которые могут возникнуть между арбитражным управляющим и кредиторами, арбитражным управляющим и должником, а также жалоб, которые могут возникнуть в ходе процедуры у кредиторов, должника и других заинтересованных лиц.

Характеристики такого порядка и условия его реализации зафиксированы в статье 60 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)". При этом следует принимать во внимание, что, помимо трех категорий участников процедуры, которые имеют право инициировать банкротство юридического лица, то есть самого должника, уполномоченных органов и конкурсных кредиторов, указанный раздел данного нормативно-правового акта предоставляет возможность другим категориям заинтересованных лиц отстаивать свои права в ходе реализации процедуры банкротства. В частности, к таким категориям относятся граждане, перед которыми компания-должник имеет непогашенные обязательства, связанные с причинением вреда их жизни или здоровью, представители учредителей компании или ее участников и некоторые другие категории физических и юридических лиц.

Порядок подачи заявлений, ходатайств и жалоб

Оформление заявления

Вместе с тем, следует принимать во внимание, что для всех перечисленных категорий установлен единый порядок подачи и рассмотрения заявлений о нарушениях их законных прав и интересов, зафиксированный в пункте 1 статьи 60 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)". В частности, он предполагает, что такие заявления подлежат рассмотрению арбитражным судом, осуществляющим ведение конкретного дела о признании коммерческой компании несостоятельной в отношении взятых на себя финансовых обязательств. При этом такие заявления должны быть рассмотрены соответствующей инстанцией в течение временного периода, не превышающего 1 месяца с даты подачи соответствующего заявления.

После того как такая жалоба, ходатайство или заявление будет рассмотрено арбитражным судом, последний должен вынести определение, содержащее решение, связанное с существом обращения. Однако в случае, если заявитель не согласен с решением арбитражного суда, он может воспользоваться правом на обжалование не удовлетворяющего его определения, поскольку такое право предусмотрено для него пунктом 1 статьи 60 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)".

Порядок обжалования определений, вынесенных арбитражным судом

Обжалование судебного решенияВ случае, если спорное определение связано с установлением размера финансовых требований кредиторов, арбитражный суд должен будет направить документы, необходимые для вынесения соответствующего решения, в вышестоящую инстанцию. При этом порядок обжалования таких определений, установленный статьей 60 ФЗ № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)", требует изучения статьи 61 указанного нормативно-правого акта. Так, пункт 2 этой статьи особо подчеркивает, что иные документы, не связанные напрямую с рассматриваемым вопросом, не подлежат предоставлению в вышестоящий суд. При этом следует иметь в виду, что пункт 3 статьи 223 Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации требует, чтобы такая апелляция была рассмотрена вышестоящей инстанцией в течение временного периода, не превышающего 10 дней с момента вынесения соответствующего решения арбитражным судом, осуществляющим рассмотрение дела о банкротстве.

Вместе с тем, определения арбитражного суда, касающиеся других вопросов, которые могут возникнуть у участников в ходе реализации процедуры признания коммерческой компании несостоятельной, также могут быть обжалованы несогласными участниками, однако процедура их обжалования будет несколько иной.

Консультация с юристом

В частности, сроки рассмотрения таких жалоб, ходатайств и заявлений будут более длительными и составят 14 дней. При этом необходимо помнить, что фактически возможность добиться пересмотра решения арбитражного суда по тому или иному спорному вопросу дается участнику процесса лишь один раз. Это ограничение связано с требованиями пункта 3 статьи 61 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)", который устанавливает, что постановление, которое будет принято апелляционной судебной инстанцией, является окончательным и не подлежит дальнейшему пересмотру.

Кроме того, участнику процесса о признании коммерческой компании несостоятельной в отношении взятых на себя финансовых обязательств или иному заинтересованному лицу, подающему ходатайство о пересмотре определения, вынесенного арбитражным судом, следует помнить о дополнительном условии, прописанном в пункте 3 статьи 61 Федерального закона № 127 от 22 октября 2006 года "О несостоятельности (банкротстве)".

Подведение итогов предприятия о банкротствеВ частности, это условие устанавливает, что подача заявления о пересмотре определения арбитражного суда в вышестоящую инстанцию не влечет за собой приостановления действий и процедур, осуществляемых в рамках банкротства юридического лица. Иначе говоря, в период, пока будет рассматриваться апелляционное заявление, все действия, которые действующее законодательство предписывает осуществлять арбитражному управляющему и другим участникам процесса, подлежат осуществлению, а их приостановление возможно лишь в случае вынесения соответствующего решения апелляционной инстанцией.

Таким образом, процедура банкротства - достаточно сложный процесс. Однако знание действующего законодательства способно обеспечить защиту законных прав и интересов любого участника процесса или заинтересованного лица.

Table of contents:

Bankruptcy of commercial companies

financial inconsistency of the legal entity - not only unpleasant moment in the life of an entrepreneur, who acted as the founder of the company and over time realized that overestimated its economic potential, but also a rather complicated legal procedure, which should be involved a number of individuals and organizations. A complete list of participants and conditions of the processing of cases of bankruptcy of legal entities registered in the current legislation. The major regulatory legal acts regulating the procedure for the implementation of all the necessary procedures are the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)", the Arbitration Procedure Code of the Russian Federation, registered in the applicable laws listed under 95-FZ number of July 24, 2002, and certain other laws.

Bankrupt

In order to initiate bankruptcy of a commercial company, it must be remembered that the legislation requires certain conditions that are required in this situation. In particular, Article 3 of the Federal Law number 127 of 22 October, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)" determines that the necessary a sign of failure legal entity is considered to be non-compliance with their commitments on financial obligations for a period longer than 3 months from the day when they were to be executed. Thus, after this period the person concerned has the right to begin the process of recognition of such a company bankrupt.

Persons entitled to initiate a bankruptcy procedure, and the procedure

Bankruptcy of commercial companiesThe list of persons who may act as initiators of such a procedure is very small in number: Article 7 of the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)" indicates that contact with a corresponding lawsuit in the Court of Arbitration have the right to competent authorities and creditors before whom the commercial company has outstanding liabilities. In addition, take advantage of this right may itself debtor company if its management is aware that the assumed liabilities exceed current capabilities of the company.

However, it should be borne in mind that the section of said normative act stipulates that this right is granted only bankruptcy creditors, which, in accordance with Article 2 of the same law, are legal and natural persons to whom the company owes money character. Thus, among bankruptcy creditors are not partners with whom an agreement was reached on the transfer of any material assets or perform other obligations in kind. Moreover, additional conditions of Article 2 states that the number of bankruptcy creditors excluded as persons to whom the obligations associated with causing harm to their health or life, moral damages and other similar grounds. Consequently, all of these categories of persons shall not be entitled to submit to the arbitration court for recognition bankrupt commercial company.

Arbitration courtAfter the Court of Arbitration will receive from a person or entity who has the right of filing a claim on the bankrupt commercial company, the relevant documents, support all the papers, confirming the presence of arrears, he will have to carry out their investigation. If the results of the consideration of the applicant's claim is found to be competent, the bankruptcy procedure will be initiated in respect of the said company, which, among other things, require the appointment of an arbitration manager. In addition, the court will have to decide what measures should be applied to a particular debtor to comply with the legitimate rights and interests of creditors. For example, it can be put into the observation of the procedure of external administration, bankruptcy proceedings or other.

Consideration of disagreements between participants of bankruptcy proceedings or other stakeholders

The definition of these conditions and parameters is an integral part of the procedure of recognition of a commercial company bankrupt in respect of the undertaken financial liabilities.

However, it is clear that the interests of the participants in such a process can often be in conflict, as the debtor and the creditors are interested in a variety of conditions of the bankruptcy proceedings.

The differences between members of the bankruptcy proceedingsIn this context, the existing legislation establishes in detail the procedure for dealing with such disputes, differences and conflicts that may arise between the liquidator and the creditors, the liquidator and the debtor, as well as complaints that may arise in the course of the procedure, the creditors, the debtor and other interested parties.

The characteristics of this procedure and the conditions for its implementation are established in article 60 of the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)". It should be borne in mind that, in addition to the three categories of participants in the procedures, which have the right to initiate bankruptcy of a legal entity, that is, the debtor, the competent authorities and the bankruptcy creditors, specified section of this legal act provides an opportunity to other categories of persons concerned to defend their rights in the course of bankruptcy proceedings. In particular, these categories include the citizens to whom the debtor company has outstanding liabilities associated with causing harm to their life or health, representatives of the founders of the company or its participants, and several other categories of individuals and entities.

The procedure for submission of applications, petitions and complaints

Registration application

However, it should be borne in mind that for all of these categories has established a unified procedure for filing and consideration of allegations of violations of their legitimate rights and interests, stated in paragraph 1 of Article 60 of the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy) ". In particular, it suggests that such statements are subject to review by the arbitral tribunal, which maintains the specific case of recognition of a commercial company bankrupt in respect of the undertaken financial liabilities. In addition, these statements should be considered a notified body for a time period not exceeding 1 month from the filing date of the corresponding application.

After the complaint, petition or application will be considered by the arbitral tribunal, the latter shall make a determination which contains a decision related to the treatment being. However, if the applicant does not agree with the decision of the arbitral tribunal, it may exercise its right of appeal does not meet its definition as such right is provided for him by paragraph 1 of Article 60 of the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)" .

Procedure for appealing determinations made by the arbitral tribunal

The appeal court decisionIf the controversial definition is connected with the establishment of the size of the financial creditors' claims, the arbitral tribunal will be required to submit the documents necessary for making the relevant decisions to a higher authority. At the same time the procedure for appealing such determinations established by Article 60 of the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)", requires an examination of Article 61 of this normative legal act. Thus, paragraph 2 of this article emphasizes that other documents not directly related to the matter under consideration, are not subject to the provision of a higher court. It should be borne in mind that paragraph 3 of article 223 of the Arbitration Procedure Code of the Russian Federation requires that such an appeal has been reviewed by a higher court for a temporary period not exceeding 10 days from the date of the appropriate decision by the arbitral tribunal conducting the trial on bankruptcy.

However, the arbitration court on other issues that may arise among the participants during the implementation of the procedure of recognition of the company insolvent business can also be appealed to the participants of the dissenters, but the procedure of appeal will be somewhat different.

Consultation with a lawyer

In particular, the timing of such complaints, petitions and applications will be longer and will make 14 days. It should be remembered that in fact the opportunity to obtain a review of the decision of the arbitral tribunal on a particular controversial issue given the participant only once the process. This limitation is due to the requirements of paragraph 3 of Article 61 of the Federal Law ? 127 dated October 22, 2006 "On Insolvency (Bankruptcy)", which states that the decision to be taken by the appellate court is final and not subject to further review.

In addition, the party of the commercial companies recognizing the insolvency process in respect of the undertaken financial liabilities or any other interested party, filed a petition for review of determinations made by the arbitral tribunal, should be aware of the additional conditions stipulated in paragraph 3 of Article 61 of the Federal Law number 127 of 22 October 2006 "On insolvency (bankruptcy)".

Summing up the results of the bankruptcy of the enterpriseIn particular, this condition states that the submission of an application for review of an arbitration court to a higher authority does not entail the suspension of operations and procedures carried out in the framework of the bankruptcy of a legal entity. In other words, during the period until the appeal application will be considered, all the actions that the current legislation requires to carry out the arbitration manager and the other participants in the process to be implemented, and their suspension is possible only if the appropriate decision on appeal.

Thus, the bankruptcy procedure - a complex process. However, knowledge of the current legislation is able to protect the legitimate rights and interests of any member of the process or of the person concerned.

Зміст:

Процедура банкрутства комерційної компанії

фінансова неспроможність юридичної особи - не тільки неприємний момент в житті підприємця, який виступив в якості засновника даної компанії і з плином часу зрозумів, що переоцінив її економічний потенціал, а й досить складна юридична процедура, в якій повинен брати участь цілий ряд осіб і організацій. Повний перелік умов і учасників процесу розгляду справ про банкрутство юридичних осіб зафіксовано в чинному законодавстві. При цьому основними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення всіх необхідних процедур, є Федеральний закон № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)", Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації, зареєстрований в списку діючих законів під номером 95-ФЗ від 24 липня 2002 року, і деякі інші закони.

банкрут

Для того щоб ініціювати процедуру банкрутства комерційної компанії, необхідно пам'ятати, що чинне законодавство вимагає наявності певних умов, які є обов'язковими в такій ситуації. Зокрема, стаття 3 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)" визначає, що необхідною ознакою неспроможності юридичної особи вважається невиконання ним взятих на себе фінансових зобов'язань протягом тимчасового періоду, що перевищує 3 місяці з того дня, коли вони повинні були бути виконані. Таким чином, після закінчення зазначеного терміну зацікавлена особа має право розпочати процедуру визнання такої компанії банкрутом.

Особи, які мають право ініціювати процедуру банкрутства, і порядок дій

Процедура банкрутства комерційної компаніїПерелік осіб, які можуть виступити в якості ініціаторів такої процедури, вельми нечисленний: стаття 7 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)" вказує, що звернутися з відповідною позовною заявою до арбітражного суду мають право уповноважені органи і кредитори , перед якими у комерційної компанії є непогашені зобов'язання. Крім того, скористатися таким правом може і сама компанія-боржник, якщо її керівництво усвідомлює, що взяті на себе фінансові зобов'язання перевищують поточні можливості компанії.

Слід, однак, мати на увазі, що даний розділ згаданого нормативно-правового акта встановлює, що таке право мають лише конкурсні кредитори, до яких, відповідно до статті 2 того ж закону, відносяться юридичні та фізичні особи, перед якими компанія має заборгованість грошового характеру. Таким чином, до числа конкурсних кредиторів не відносяться партнери, з якими була досягнута домовленість про передачу будь-яких матеріальних цінностей або виконання інших зобов'язань натуральному вираженні. Крім того, додаткові умови статті 2 встановлюють, що з числа конкурсних кредиторів виключаються також особи, зобов'язання перед якими пов'язані із заподіянням шкоди їх здоров'ю або життю, моральної шкоди та іншими подібними підставами. Отже, всі перераховані категорії осіб не має права подавати в арбітражний суд заяви про визнання комерційної компанії банкрутом.

Арбітражний судПісля того як арбітражний суд отримає від фізичної або юридичної особи, яка має право подання позовної заяви про визнання комерційної компанії банкрутом, відповідний документ, що супроводжує усіма паперами, які підтверджують наявність простроченої заборгованості, він повинен буде здійснити їх розгляд. Якщо за результатами розгляду клопотання заявника буде визнано правомочними, в рамках такої компанії буде ініційована процедура банкрутства, яка, крім іншого, потребують призначення арбітражного керуючого. Крім того, суд повинен буде вибрати, які саме заходи слід застосувати до конкретного боржника з метою дотримання законних прав та інтересів кредиторів. Наприклад, він може ввести в компанії процедуру спостереження, зовнішнього управління, конкурсного виробництва або іншу.

Розгляд розбіжностей між учасниками процедури банкрутства або іншими зацікавленими особами

Визначення всіх цих умов і параметрів є невід'ємною частиною процедури визнання комерційної компанії неспроможною щодо взятих на себе фінансових зобов'язань.

Разом з тим, зрозуміло, що інтереси учасників такого процесу нерідко можуть вступати в протиріччя, оскільки боржник і кредитори зацікавлені в різних умовах проведення процедури банкрутства.

Розбіжності між учасниками процедури банкрутстваУ зв'язку з цим чинне законодавство досить докладно встановлює порядок розгляду таких спорів, розбіжностей і конфліктів, які можуть виникнути між арбітражним керуючим і кредиторами, арбітражним керуючим і боржником, а також скарг, які можуть виникнути в ході процедури у кредиторів, боржника та інших зацікавлених осіб.

Характеристики такого порядку і умови його реалізації зафіксовані в статті 60 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)". При цьому слід брати до уваги, що, крім трьох категорій учасників процедури, які мають право ініціювати банкрутство юридичної особи, тобто самого боржника, уповноважених органів та конкурсних кредиторів, зазначений розділ даного нормативно-правового акта надає можливість іншим категоріям зацікавлених осіб відстоювати свої права в ході реалізації процедури банкрутства. Зокрема, до таких категорій належать громадяни, перед якими компанія-боржник має непогашені зобов'язання, пов'язані із заподіянням шкоди їх життю або здоров'ю, представники засновників компанії або її учасників і деякі інші категорії фізичних і юридичних осіб.

Порядок подання заяв, клопотань і скарг

оформлення заяви

Разом з тим, слід брати до уваги, що для всіх перерахованих категорій встановлено єдиний порядок подання та розгляду заяв про порушення їх законних прав та інтересів, зафіксований в пункті 1 статті 60 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство) ". Зокрема, він передбачає, що такі заяви підлягають розгляду арбітражним судом, що здійснює ведення конкретної справи про визнання комерційної компанії неспроможною щодо взятих на себе фінансових зобов'язань. При цьому такі заяви повинні бути розглянуті відповідною інстанцією протягом тимчасового періоду, що не перевищує 1 місяця з дати подання відповідної заяви.

Після того як така скарга, клопотання або заява буде розглянута арбітражним судом, останній повинен винести ухвалу, що містить рішення, пов'язане з істотою звернення. Однак в разі, якщо заявник не згоден з рішенням арбітражного суду, він може скористатися правом на оскарження яка не задовольняє його визначення, оскільки таке право передбачено для нього пунктом 1 статті 60 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)" .

Порядок оскарження ухвал, винесених арбітражним судом

Оскарження судового рішенняУ разі, якщо спірне визначення пов'язане з встановленням розміру фінансових вимог кредиторів, арбітражний суд повинен буде направити документи, необхідні для винесення відповідного рішення, до вищої інстанції. При цьому порядок оскарження таких визначень, встановлений статтею 60 ФЗ № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)", вимагає вивчення статті 61 зазначеного нормативно-правого акту. Так, пункт 2 цієї статті особливо підкреслює, що інші документи, не пов'язані безпосередньо з даним питанням, не підлягають наданню в вищестоящий суд. При цьому слід мати на увазі, що пункт 3 статті 223 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації вимагає, щоб така апеляція була розглянута вищою інстанцією протягом тимчасового періоду, що не перевищує 10 днів з моменту винесення відповідного рішення арбітражним судом, що здійснює розгляд справи про банкрутство.

Разом з тим, визначення арбітражного суду, що стосуються інших питань, які можуть виникнути в учасників в ході реалізації процедури визнання комерційної компанії неспроможною, також можуть бути оскаржені незгодними учасниками, однак процедура їх оскарження буде дещо іншою.

Консультація з юристом

Зокрема, терміни розгляду таких скарг, клопотань та заяв будуть більш тривалими і складуть 14 днів. При цьому необхідно пам'ятати, що фактично можливість добитися перегляду рішення арбітражного суду з того чи іншого спірного питання дається учаснику процесу лише один раз. Це обмеження пов'язане з вимогами пункту 3 статті 61 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)", який встановлює, що постанова, яка буде прийнято апеляційної судовою інстанцією, є остаточним і не підлягає подальшому перегляду.

Крім того, учаснику процесу про визнання комерційної компанії неспроможною щодо взятих на себе фінансових зобов'язань або іншому зацікавленій особі, що подає клопотання про перегляд ухвали, винесеної арбітражним судом, слід пам'ятати про додатковому умови, прописаному в пункті 3 статті 61 Федерального закону № 127 від 22 жовтня 2006 року "Про неспроможність (банкрутство)".

Підведення підсумків підприємства про банкрутствоЗокрема, це умова встановлює, що подача заяви про перегляд ухвали арбітражного суду до вищої інстанції не тягне за собою припинення дій і процедур, що здійснюються в рамках банкрутства юридичної особи. Інакше кажучи, в період, поки буде розглядатися апеляційна заява, всі дії, які чинне законодавство наказує здійснювати арбітражному керуючому та іншим учасникам процесу, підлягають здійсненню, а їх призупинення можливо лише в разі винесення відповідного рішення апеляційною інстанцією.

Таким чином, процедура банкрутства - досить складний процес. Однак знання чинного законодавства здатне забезпечити захист законних прав та інтересів будь-якого учасника процесу або зацікавленої особи.


» » » Что определяет ст 60 фз о несостоятельности