Процесс огранки алмазов

Оглавление:

Огранка алмаза превращает образованный в природных условиях кусок углерода, зачастую довольно невзрачного вида, в драгоценный камень, называющийся бриллиантом. Благодаря этому процессу он начинает преломлять лучи попадающего на него света, многократно отражая и усиливая их. Именно огранка алмазов придает им ту красоту, которая делает их настоящим сокровищем и в эстетическом, и в материальном смысле. Необычайная природная твердость камня делает огранку очень сложной и целиком основанной на ручном труде. При этом огранщик алмазов стремится придать ему максимальный блеск, в то же время сократив по возможности потери его массы до минимальных значений.

Проведение огранки алмаза

Возникновение и развитие процесса огранки

Обработка алмазов берет свое начало еще со времен Средневековья. Где именно это произошло, мнения ученых расходятся. Одни отдают приоритет Индии, другие - Западной Европе. Путем выравнивания неровностей на поверхности алмаза на нем старались создать как можно большее количество плоскостей, которые более проницаемы для световых лучей. Поначалу процесс нанесения граней был достаточно хаотичным, но постепенно превращение дикого камня в драгоценное украшение стало приобретать порядок. Камню начали придавать вид восьмигранника с заостренной вершиной, что и стало первым признанным видом огранки, именуемой площадкой. Еще ее называли индийской огранкой. Естественная форма камня при этом почти не менялась.

Развитие технических приспособлений на заре Нового Времени вызвало к жизни такие способы обработки, как грубая обточка, меняющая естественную форму камня, и шлифование, позволяющее наносить в дополнение к прежним более узкие грани. Благодаря этому получили возможность придавать алмазам круглую форму. Она получила название простой, или неполной, круглой огранки.

Типы огранкиТогда же ограненные алмазы назвали бриллиантами, при этом их стали связывать с именем французского кардинала Мазарини. На столетие раньше возникает способ огранки в виде розы, основным отличием которого была куполообразная форма на плоском основании с 24 симметричными гранями треугольной формы. Его изобрели голландские ювелиры в Амстердаме и Антверпене. Амстердамские и антверпенские камни, ограненные розой, различались остротой вершины и высотой купола.

Этот вид огранки делит алмаз на шестигранный верх, именуемый короной или куполом, средний пояс, сочетающий шесть граней с таким же количеством клиньев, и плоскую нижнюю часть. При этом камень имеет строгие пропорции. Высота составляет половину от диаметра основания, а высота короны - три четверти от нее же. Со временем появилась мода на камни, ограненные в виде двойной розы, которые вставлялись в сережки. И лишь в начале XIX в. появился бразильский вид огранки камней, предусматривающий нанесение на них 58 граней, превративший их в бриллианты современного образца. Тогда же появилась огранка "бриолет", применяемая для алмазов продолговатой формы. Им придавали форму капли с гранями треугольной формы на поверхности.

Современные виды огранки бриллиантов

Наиболее распространенный способ, которым обрабатывают алмазы в наши дни, называется бриллиантовой огранкой, которая впервые появилась в XVII в. в Венеции и быстро завоевала всемирную популярность. Она была признана классическим каноном, именно от нее граненый алмаз получил свое второе имя - бриллиант. Благодаря ей возможность камня сверкать и переливаться в лучах света выросла многократно. Количество граней на его верхней части выросло до 33, сходящихся к заостренной вершине, а всего их стало 58. Сверкание бриллианта стало выражением нарицательным в первую очередь благодаря такому нанесению граней.

Граненые алмазыНа сегодняшний день помимо бриллиантовой огранки применяют и другие ее виды, хотя и в значительно меньших масштабах. Продолжается даже огранка розой, которую используют для алмазов небольшого размера. Существует и полубриллиантовый вид огранки, предусматривающий нанесение меньшего количества граней, имеющих большую площадь. Возможна и ступенчатая огранка, придающая камню вид шести- или восьмигранной пирамиды с несколькими ярусами граней. Вершина камня в этом случае может быть как заостренной, так и иметь вид лезвия. Огранка клиньями придает камню вид прямоугольника, правильного или со срезанными углами, покрытого треугольной формы гранями. Наконец, есть смешанная огранка и даже огранка кабошоном, придающая алмазу вид гладкого купола на плоском основании.

Принципы и технология огранки

Когда происходит планирование огранки, мастер должен учитывать такие природные факторы, как показатель преломления света, определяющий его количество, возвращающееся в человеческий глаз от граней, и способность разделять свет на спектральные части. Блеск ограненного камня делится на две части: внешний и внутренний. Последний является показателем попавшего на камень света, который способен вернуться в глаз смотрящего на него человека. Определяет степень сияния верхняя часть камня, ее высота и угол наклона граней. Грани при этом должны иметь максимальную степень прозрачности, что достигается в процессе полировки.

Наиболее распространенной ошибкой, которые может совершить мастер при производстве ограненного алмаза, является создание слишком мелкого купола и слишком большой высоты. В первом случае свет выходит не вверх, а вниз камня, а во втором отражается от нижней части и выходит с другой стороны, а не возвращается обратно. К тому же если на крупный камень нанести слишком большой площади грани, то блеск будет слишком тусклым. Если же на мелком камне мало граней, то он приобретет блеклый молочный цвет. Поэтому так важно добиться правильной пропорции будущего бриллианта.

Сам вид огранки зависит не столько от желания владельца или огранщика-ювелира, сколько от естественной формы камня, наличия посторонних включений и прочих дефектов. Поэтому перед тем, как начать работать с камнем, делают компьютерную модель, подбирая оптимальный вид огранки для конкретного экземпляра.

При последующем нанесении граней большую роль играет качество полировки и выдерживание их симметрии, иначе качество отражения света ухудшится радикально.

Именно поэтому они должны делаться с математическим качеством. Главным препятствием в процессе улучшения качества блеска является снижение при этом веса камня и, как следствие, его стоимости.

Table of contents:

The cut of the diamond makes formed under natural conditions of carbon piece, often fairly plain-looking, in a precious stone called diamond. Through this process, he begins to refract the rays of light falling on it, reflecting and reinforcing them repeatedly. It cut diamonds gives them the beauty that makes them a real treasure, and aesthetically, and in the material sense. The extraordinary hardness of natural stone faceting makes very difficult and entirely based on manual labor. This diamond cutter tends to give it a maximum shine, at the same time reducing the possible loss of its weight to a minimum.

Conducting cut diamond

The emergence and development of cut process

Diamond processing goes back to the Middle Ages. Where exactly it happened, the opinions of scholars differ. Some give priority to India, the other - Western Europe. By leveling the irregularities on the diamond surface it tried to create the largest possible number of planes which are more permeable to light rays. At first, the process of drawing faces was quite chaotic, but the gradual transformation of the rough stone into a precious decoration began to take the order. Stone began to give form of octagon with pointed apex, which was the first recognized view cut, called a platform. Once it was called Indian faceting. The natural shape of the stone with almost no change.

Development of technical devices at the dawn of the New Age gave rise to such treatment methods as rough turning, alters the natural shape of the stone, and grinding, which allows to apply in addition to the previous narrower faces. This had the opportunity to give a round shape diamonds. It was called a simple or incomplete, round cut.

Types of cutThen we cut diamonds called diamonds, while they were associated with the name of the French Cardinal Mazarin. In the century before there is a way to cut a rose, the main difference was that the dome-shaped form on flat ground with 24 facets symmetrical triangular shape. It was invented by Dutch jewelers in Amsterdam and Antwerp. Amsterdam and Antwerp stones, faceted rose, varied acuteness and tops the dome height.

This type of cut diamond on divide hexagonal top, called a crown or dome, middle zone, which combines six faces with the same number of wedges, and a flat bottom. This stone has a strict proportions. It is half of the height of the base diameter and the crown height - three quarters of it also. Over time, there was a fashion for the gems, faceted in the form of a double rose, which is inserted into earrings. It was only at the beginning of the XIX century. there was a Brazilian type of cut stones, the method comprising applying to them 58 faces, turn them into diamonds contemporary sample. At the same time there was a cut "briolette", used for oblong diamonds. They are attached to form droplets on the edges of triangular shaped surface.

Modern types of cut diamonds

The most common way that treated diamonds nowadays called brilliant cut, which first appeared in the XVII century. in Venice and quickly gained worldwide popularity. She was recognized as a classical canon, it was from her faceted diamond got its second name - diamond. Thanks to the possibility of stone shine and sparkle in the rays of light has grown many times. The number of facets on its upper part has grown to 33, converging to a pointed top, and a total of 58. Blazing diamond became a household expression in the first place thanks to this application faces.

faceted diamondsToday and its other forms are used in addition to the brilliant cut, although on a much smaller scale. Continues even cut rose, which is used for small diamonds. There polubrilliantovy and type of cut, the method comprising applying a smaller number of faces, having a large area. Can cut and speed, giving the kind of stone octagonal or hexagonal pyramid with multiple tiers of faces. The top of the stone in this case may be either a taper, and have the form of blades. Cut into wedges gives the stone a rectangle, or the right to cut corners, covered with triangular shaped faces. Finally, there is a mixed cut, and even cut cabochon, giving the appearance of a smooth diamond domes on flat ground.

Principles and cut technology

When there is a cut plan, the master shall take into account such natural factors as the refractive index, which determines the amount is returned to the human eye from the faces, and the ability to split the light into its spectral parts. Glitter faceted stone is divided into two parts: external and internal. The latter is a measure of the light incident on the stone, which is able to get back into the eye of the beholder on his person. It determines the degree of shine the top of the stone, its height and the angle of inclination of the faces. Facets thus should have a maximum degree of transparency, which is achieved in the process of polishing.

The most common mistake that can make a master in the production of polished diamonds, is the creation of too small and too large dome height. In the first case, the light does not go out upward and downward of stone, and the second reflected from the bottom and out the other side, not returned. In addition, if a large stone put too big square face, the shine will be too dim. If, however, on a small rock faces little, it will become pale milky color. Therefore, it is important to achieve the right proportion of the future of the diamond.

The very type of cut depends not so much on the willingness of the owner or a cutter and jeweler, but from the natural shape of the stone, the presence of foreign matter and other defects. Therefore, before you start working with the stone, make a computer model, choosing the best type of cut for a particular instance.

Subsequent application faces a big role polishing quality and maintaining their symmetry, otherwise the quality of the light reflection will deteriorate drastically.

That is why they have to do with the mathematical quality. A major obstacle in improving quality of light is to reduce the weight with the stone, and as a result, its cost.

Зміст:

Огранювання алмаза перетворює утворений в природних умовах шматок вуглецю, часто досить непоказного виду, в дорогоцінний камінь, який має назву діамантом. Завдяки цьому процесу він починає заломлювати промені потрапляє на нього світла, багаторазово відображаючи і посилюючи їх. Саме огранювання алмазів надає їм ту красу, яка робить їх справжнім скарбом і в естетичному, і в матеріальному сенсі. Надзвичайна природна твердість каменю робить огранювання дуже складною і цілком заснованої на ручній праці. При цьому огранщик алмазів прагне надати йому максимальний блиск, в той же час скоротивши по можливості втрати його маси до мінімальних значень.

Проведення огранки алмаза

Виникнення і розвиток процесу обробки

Обробка алмазів бере свій початок ще з часів Середньовіччя. Де саме це сталося, думки вчених розходяться. Одні віддають пріоритет Індії, інші - Західній Європі. Шляхом вирівнювання нерівностей на поверхні алмазу на ньому намагалися створити якомога більшу кількість площин, які більш проникні для світлових променів. Спочатку процес нанесення граней був досить хаотичним, але поступово перетворення дикого каменю в дорогоцінну прикрасу стало набувати порядок. Каменю почали надавати вид восьмигранника із загостреною вершиною, що і стало першим визнаним видом ограновування, іменованої майданчиком. Ще її називали індійської огранюванням. Природна форма каменю при цьому майже не змінювалася.

Розвиток технічних пристосувань на зорі Нового Часу втілило в життя такі способи обробки, як груба обточування, яка змінює природну форму каменю, і шліфування, що дозволяє наносити на додаток до колишніх вужчі межі. Завдяки цьому отримали можливість надавати алмазів круглу форму. Вона отримала назву простої, або неповної, круглого ограновування.

типи огранкиТоді ж ограновані алмази назвали діамантами, при цьому їх стали пов'язувати з ім'ям французького кардинала Мазаріні. На століття раніше виникає спосіб ограновування у вигляді троянди, основною відмінністю якого була куполоподібна форма на плоскій підставі з 24 симетричними гранями трикутної форми. Його винайшли голландські ювеліри в Амстердамі і Антверпені. Амстердамські і Антверпенські камені, ограновані трояндою, розрізнялися гостротою вершини і висотою купола.

Цей вид ограновування ділить алмаз на шестигранний верх, іменований короною або куполом, середній пояс, що поєднує шість граней з такою ж кількістю клинів, і плоску нижню частину. При цьому камінь має строгі пропорції. Висота становить половину від діаметру підстави, а висота корони - три чверті від неї ж. Згодом з'явилася мода на камені, ограновані у вигляді подвійної троянди, які вставлялися в сережки. І лише на початку XIX ст. з'явився бразильський вид ограновування каменів, що передбачає нанесення на них 58 граней, що перетворив їх у діаманти сучасного зразка. Тоді ж з'явилася огранювання "бріолет", що застосовується для алмазів довгастої форми. Їм надавали форму краплі з гранями трикутної форми на поверхні.

Сучасні види ограновування діамантів

Найбільш поширений спосіб, яким обробляють алмази в наші дні, називається діамантовою огранюванням, яка вперше з'явилася в XVII в. у Венеції і швидко завоювала всесвітню популярність. Вона була визнана класичним каноном, саме від неї гранований алмаз отримав своє друге ім'я - діамант. Завдяки їй можливість каменю виблискувати і переливатися в променях світла зросла багаторазово. Кількість граней на його верхній частині зросла до 33, що сходяться до загостреної вершині, а всього їх стало 58. Блискання діаманта стало виразом загальним в першу чергу завдяки такому нанесення граней.

горіння алмазиНа сьогоднішній день крім діамантового огранювання застосовують і інші її види, хоча і в значно менших масштабах. Триває навіть ограновування трояндою, яку використовують для алмазів невеликого розміру. Існує і полубрілліантовий вид ограновування, що передбачає нанесення меншої кількості граней, що мають велику площу. Можлива і ступінчасте ограновування, що надає каменю вид шести- або восьмигранної піраміди з кількома ярусами граней. Вершина каменю в цьому випадку може бути як загостреною, так і мати вигляд леза. Огранювання клинами додає каменю вид прямокутника, правильного чи зі зрізаними кутами, покритого трикутної форми гранями. Нарешті, є змішана огранювання і навіть ограновування кабошоном, що надає алмазу вид гладкого купола на плоскій підставі.

Принципи і технологія огранки

Коли відбувається планування огранки, майстер повинен враховувати такі природні фактори, як показник заломлення світла, що визначає його кількість, що повертається в людське око від граней, і здатність розділяти світло на спектральні частини. Блиск ограненного каменю ділиться на дві частини: зовнішній і внутрішній. Останній є показником потрапив на камінь світла, який здатний повернутися в око дивиться на нього людини. Визначає ступінь сяйва верхня частина каменю, її висота і кут нахилу граней. Грані при цьому повинні мати максимальну ступінь прозорості, що досягається в процесі полірування.

Найбільш поширеною помилкою, які може зробити майстер при виробництві ограненного алмазу, є створення занадто дрібного купола і занадто великої висоти. У першому випадку світло виходить не вгору, а вниз каменю, а в другому відбивається від нижньої частини і виходить з іншого боку, а не повертається назад. До того ж якщо на великий камінь нанести занадто великої площі грані, то блиск буде занадто тьмяним. Якщо ж на дрібному камені мало граней, то він придбає бляклий молочний колір. Тому так важливо домогтися правильної пропорції майбутнього діаманта.

Сам вид ограновування залежить не стільки від бажання власника або огранщика-ювеліра, скільки від природної форми каменю, наявності сторонніх включень і інших дефектів. Тому перед тим, як почати працювати з каменем, роблять комп'ютерну модель, підбираючи оптимальний вид ограновування для конкретного екземпляра.

При подальшому нанесенні граней велику роль відіграє якість полірування і витримування їх симетрії, інакше якість відбиття світла погіршиться радикально.

Саме тому вони повинні робитися з математичним якістю. Головною перешкодою в процесі поліпшення якості блиску є зниження при цьому ваги каменю і, як наслідок, його вартості.


» » » Процесс огранки алмазов