Барбарис: выращиваем изгородь

Оглавление:

С целью образования живой изгороди используются многие растения: сирень, можжевельник, боярышник, калина или барбарис. Последнему представителю надо отдать должное в том, что он, благодаря своей колючей структуре, может стать надежной непроходимой преградой для злоумышленников, бродячих собак и бесхозно гуляющего домашнего скота.

Живая изгородь из барбариса на дачном участке

Взрослый барбарис регулярно и обильно плодоносит, давая замечательные плоды, которые можно использовать для домашних заготовок.

Однако прежде чем отправляться за покупкой саженцев, следует определиться, нужна живая изгородь из барбариса низкая или высокая, да и декоративные признаки для эстетики приусадебного участка немаловажны.

Сорта барбариса и их особенности

Плоды барбариса

Если растения посажены через 40-50 см, то со временем получается низкая превосходная живая изгородь.

К наиболее востребованным сортам на территории России относятся: барбарис обыкновенный, Тунберга, Оттавский и Амурский. В дикой природе произрастает свыше 500 видов. Всего разновидностей культурных насчитывается немногим больше 20, начиная от карликовых и заканчивая высокорослыми, которые, в свою очередь, еще подразделяются по цветовому признаку листьев. Так что барбарис может не превышать 40 см от земли, а может впечатлять гигантскими размерами 3-хметрового дерева. Сорта, упомянутые выше, более пригодны для посадок как в средней полосе России, так и в сибирском регионе, поскольку не так требовательны к условиям зимовки. Именно этим объясняется их победа в рейтинге.

Выбор на барбарисе обыкновенном следует остановить, если для региона проживания характерны достаточно суровые климатические условия. Он не удивит своих хозяев красотой листвы, зато непривередлив к почве, выдерживает холод и летний зной, но все-таки изгородь из барбариса, расположенная на солнечной стороне, более правильное решение. Это отразится на интенсивности окраски листьев.

Изгородь из барбариса обыкновенного имеет высоту до 2,5 м. В апреле живой забор будет украшен цветами, а по осени на кустарнике заиграют ярко-красными красками продолговатые плоды, которые еще и съедобны.

Варианты обрезки живой изгороди

Варианты обрезки живой изгороди.

Тунберга - это сорт барбариса, который попал в Россию с Востока (Япония, Китай), где он и был выведен. По популярности Тунберга превосходит обыкновенный сорт, но на то он и обыкновенный, чтобы мало чем отличаться от обыденности. Для барбариса Тунберга характерно многообразие подвидов, разных по высоте (от 50 см до 1,5 м) и окраске листьев: красные, желтые, бордовые, розовато-коричневые. Поэтому его используют, когда нужна невысокая декоративная изгородь. Недостаток в том, что есть плоды Тунберга нельзя. Так что нужно определиться, либо красота, либо практичность.

Что касается выносливости, то эта разновидность почти не отличается от обыкновенного. Засуху переносит гораздо лучше, нежели переувлажнение, морозоустойчив, солнцелюбив, но и небольшую затененность переносит хорошо. А такой вид Тунберга, как «Aurea», напротив, не любит прямых солнечных лучей и быстро выгорает на солнце, теряя свою декоративную привлекательность. Растет Тунберга медленно, распушится и оформится года через 3.

Ножницы для обрезки кустов

Чтобы достичь наилучших результатов, используйте ручные сучкорезы, ножницы для обрезки кустарников с раздельными лезвиями для толстых ветвей или секаторы для более тонких ветвей.

Название сорта барбариса "Оттавский" говорит само за себя - он родом из Канады, потому сомневаться в его устойчивости к холоду не приходится. Но выращивается он россиянами несколько реже предыдущих сортов. Оттавский вместил в себя характерные черты обыкновенного и Тунберга, поскольку и был выведен на основе этих сортов. Он представляет собой высокое дерево до 3 м с листьями декоративной фиолетовой окраски. Отличительная черта Оттавского барбариса в том, что в осенний сезон листья приобретают желтую или красную окраску, а плоды долго радуют глаз, так как держатся прочно на ветках и не опадают. Да и колючек не так много и они достаточно мягкие.

Барбарис Амурский тоже достаточно распространен как на своей родине, в Приамурском и Хабаровском крае, так и на всей территории России. Высота такого растения 1,5-2 м. В летний период окрас листьев светло-зеленый, а осенью они сливаются с желто-красными расцветками других лиственных деревьев. Созревание плодов происходит массово в августе-сентябре, в недозрелом виде они ядовиты. Колючки ярко выражены, достигают длины 3 см.

Иногда, познакомившись с многочисленными сортами, некоторые останавливают выбор на таких сортах, как Зибольда, самшитолистный или беловатый. Одним словом, выбор огромен, и стоит поломать голову над тем, какой облик приобретет изгородь из барбариса, будь она сочно-зеленой, бордовой, желтой или фиолетовой.

Агротехника посадки барбариса

Несмотря на то, что барбарис не требователен к почвам, у него все же есть свои предпочтения. Только создав наиболее благоприятные условия для его произрастания, можно рассчитывать на интенсивный рост и формирование полноценного кустарника. Развитие лучше происходит на легких суглинистых почвах с нейтральной реакцией. В случае, если почва кислая, нужно провести известкование. Под корень каждого растения добавляют 200 гр. золы или в 2 раза больше гашеной извести. Хорошо бы подготовить смесь из садового грунта, песка и перегноя в равных частях. Важно, чтобы в месте посадки барбариса не наблюдалось частого застоя влаги и близкого расположения грунтовых вод.

Посадка производится семенами или вегетативным делением куста. Можно воспользоваться укорененными летом черенками. При любом из этих способов сажать полагается осенью, но и весенний период вполне пригоден. Иногда можно наблюдать хорошую всхожесть из семян, которые попали в почву вместе с опавшими плодами, самосевом, если на участке уже имеется куст барбариса. И это неудивительно, потому как семена его имеют всхожесть до 95 %. Ждать, когда такие растения приобретут вид живописного кустарника и «выстроятся» живым забором, долго, лучше использовать для изгороди уже подрощенные саженцы. Но если все же принято решение сажать семенами, то делать это нужно непременно осенью на глубину не более 1 см. Специалисты это объясняют тем, что семена декоративных растений, коим и является барбарис, нуждаются в стратификации (выдерживание нескольких месяцев при низких температурах для лучшего формирования зародыша). При весеннем посеве уже просто нет времени, чтобы минимум 3 месяца выдержать семена при температуре 2 градуса.

Посадка живой изгороди

Если почва кислая, в нее обязательно подсыпается зола, в остальных случаях нелишне добавить перегной и дерновую землю, в умеренных количествах – торф.

Весной, при появлении первых настоящих листочков, сеянцы прореживают. На постоянное место они попадут не раньше, чем через 2 года.

Если не хочется ждать столько времени, то придется прикупить нужное количество растений или размножить черенками, отпрысками от имеющего куста. Большую территорию легче засадить кустами, полученными путем черенкования, к которому приступают в июне. В случае если есть уже барбарис и сорт устраивает по всем параметрам, можно размножить отводками, прикопав несколько нижних веток, предварительно обработав почву вокруг взрослого растения.

Схема посадки барбариса

Алгоритм посадки живой изгороди

Алгоритм посадки живой изгороди.

Частота посадки зависит не только от цели выращивания (одиночно или в качестве заграждения), но и от того, насколько плотным планируется сделать забор.

Так, различают однорядную, двухрядную посадки и свободнорастущую живую изгородь. В первом случае на 1 пог. м высаживается 4 саженца живой изгороди, во втором - 5, а в третьем - всего 2. Почву для саженцев необходимо подготовить на глубине 40-50 см, внеся на каждый пог. м по ведру перегноя, 300 гр. суперфосфата и 50 гр. калийной соли. Если почва достаточно тяжелая, то следует разбавить ее песком.

Подробнее об уходе

Принимая решение о посадке у себя на участке живой изгороди из барбариса, нужно понимать, что вырастить кустарики - это тяжелый кропотливый труд и ответственность за насаждения, которые хоть и неприхотливы, но имеют предрасположенность к определенным заболеваниям. Ряд веских причин все же останавливает многих садоводов от интенсивного размножения барбариса на приусадебном участке или они ограничиваются несколькими кустами ради украшения сада.

Живая изгородь, она на то и дана, чтобы расти, шириться и плодоносить, но именно это и представляет главную заботу садовода. Через год-два растение потребует систематической обрезки. Куст барбариса легко обрезается, но множественные колючки делают эту процедуру довольно болезненной для хозяев. По этой же причине многие отказываются от разновидностей, которые имеют съедобные плоды, поскольку собирать их с большого количества кустов очень сложно. Да и в хозяйстве столько ягод и не нужно, причем они имеют очень крупные семена, которые усложняют его переработку и создают дискомфорт при употреблении.

Опасные вредители для растений

Против тли весной проводят опрыскивание раствором хозяйственного мыла (300 г мыла на 10 л воды) или табачным раствором (0,5 кг махорки заваривают 10л воды с растворенным в ней хозяйственным мылом).

Еще одно значительное «но» - это частое поражение барбариса вредителями. Одна за другой атаки, которые наносят тля или цветочная пяденица, заставляют порой садовода опустить руки. Нередко живая изгородь подвергается напастям в виде пятнистостей, мучнистой росы, ржавчины, особенно на первых этапах вегетации. В этих случаях нужно проводить опрыскивание мыльным раствором или хлорофосом.

Барбарис сорта Тунберга выделяется на общем фоне своих собратьев тем, что это единственный сорт, которому не страшен грибок. На других растениях оно зимует в промежуточной стадии и потом переносится на злаковые культуры в виде ржавчины. Одно время барбарис был совсем запрещен вблизи полей, так как он является переносчиком этого заболевания.

Чтобы изгородь из декоративного барбариса радовала глаз и быстро разрасталась, нужно обращать внимание на листья, чтобы при малейшем подозрении на заболевание своевременно обработать. Отдельный куст не нуждается в частых подкормках, а вот при частой посадке растениям бывает недостаточно питательности почвы, поэтому 1 раз в год следует вносить удобрения. Обычно это комплексные удобрения или азотные.

Если все-таки проявить объективность, то другие растения по сравнению с барбарисом требуют гораздо большего ухода. При большой любви к колючему «другу» можно вырастить зеленую неприступную ограду, которая весной будет привлекать ароматом пыльцы пчел, а осенью украшать сад пурпурными ягодами.

Table of contents:

With a view to the formation of hedges used by many plants: lilac, juniper, hawthorn and viburnum or barberry. The last representative must pay tribute to the fact that he, thanks to its barbed structure, can become a reliable impenetrable barrier to intruders, stray dogs and walking unattended livestock.

Hedge of barberry on a country site

Adult barberry fruits regularly and abundantly, giving remarkable results that can be used for domestic preparations.

However, before you go for buying seedlings, should be defined, need a hedge of barberry low or high, and decorative features for aesthetics infield important.

Barberry varieties and their characteristics

The fruit of barberry

If the plants are planted in 40-50 cm, then eventually get an excellent low hedge.

The most popular varieties in the territory of Russia are: Berberis vulgaris, Thunberg, Ottawa and Amur. In the wild, it grows more than 500 species. Total cultural species has slightly more than 20, starting from and ending dwarf tall, which in turn, further subdivided on the basis of the color of the leaves. So barberry may not exceed 40 cm from the ground, and can impress the gigantic dimensions of the 3-hmetrovogo tree. Grades mentioned above, are more suitable for planting in central Russia and in the Siberian region, as not so demanding winter conditions. This explains their victory in the rankings.

Choosing to Berberis vulgaris should be stopped, if the region is characterized by residence rather severe climatic conditions. It does not surprise their hosts foliage beauty, but nepriveredliv to the soil, can withstand cold and summer heat, but still the hedge of barberry, located on the sunny side, a right decision. This will affect the intensity of the color of the leaves.

Fence of Berberis vulgaris has a height of 2.5 m. In April, a living fence is decorated with flowers and in the fall will play in the bush with bright red colors oblong fruits that are also edible.

Options for trimming hedges

Options for trimming hedges.

Thunberg - a sort of barberry, who came to Russia from the East (Japan, China), where he was put. Popularity Thunberg surpasses ordinary variety, but it is common and that is not much different from the ordinary. For Berberis thunbergii characterized by the variety of subspecies, differing in height (from 50 cm to 1.5 m) and leaf color: red, yellow, maroon, pink and brown. Therefore, it is used when you need low decorative fences. The disadvantage is that you can not eat the fruit Thunberg. So you need to decide either beauty or practicality.

As for endurance, then this species is not very different from the ordinary. Drought brings much better than waterlogging, frost, solntselyubiv but little shading well tolerated. And this kind of Thunberg as «Aurea», in contrast, does not like direct sunlight, and quickly fade in the sun, losing its decorative appeal. Thunberg is growing slowly, fan and place after 3 years.

Scissors for trimming bushes

To achieve the best results, use hand shears, scissors for trimming bushes with twin blades for thick branches or pruning shears for thinner branches.

Name varieties of barberry "Ottawa" speaks for itself - he hails from Canada, because it is not necessary to doubt its resistance to cold. But he cultivated Russians somewhat less previous grades. Ottawa contained in itself the characteristics of the ordinary and Thunberg, as was launched on the basis of these varieties. It is a tall tree up to 3 m leaves decorative violet color. A distinctive feature of the Ottawa barberry that in the fall season leaves turn yellow or red color, and the fruits of a long feast for the eyes as well as the stick firmly on the branches and not fall off. And the thorns are not so many, and they are quite soft.

Amur Barberry is also quite common as in their homeland, in the Amur and Khabarovsk Territory, and on the whole territory of Russia. The height of the plant 1.5-2 m. In the summer the leaves color light green, and in autumn they merge with the yellow-red coloring other deciduous trees. Ripening takes place en masse in August-September, in the form of immature they are poisonous. Brambles pronounced, reach a length of 3 cm.

Sometimes, having become acquainted with many varieties, some stopped the choice on such varieties as Siebold, samshitolistny or whitish. In short, the choice is huge, and should break your head over what will become the face of a barberry hedge, whether it is lush green, burgundy, yellow or purple.

Farming equipment planting barberry

Despite the fact that the barberry is not picky about soil, he still has his own preferences. Only by creating the most favorable conditions for its growth, you can count on the intensive growth and the formation of a full bush. The development of better occurs on loamy soils with a neutral reaction. If the soil is acidic, it is necessary to carry out liming. Under the root of each plant, 200 gr. ash or 2 times more slaked lime. It would be good to prepare a mixture of garden soil, humus and sand in equal parts. It is important that the landing site was not observed barberry frequent stagnation of water and the proximity of groundwater.

Planting should be done by seed or vegetatively by dividing the bush. You can use the rooted cuttings in the summer. In any of these methods rely planted in the autumn, but spring is quite suitable. Sometimes you can see a good germination of the seeds that got into the soil together with fallen fruits, self-seeding, if the site already has a barberry bush. This is not surprising, because its seeds have a germination rate of up to 95%. Wait, when such plants take the form beautiful shrubs and "line up" living fence for a long time, it is best used for hedges already podroschennye seedlings. But if you still decided to plant the seeds, then it should be done without fail in the fall to a depth of no more than 1 cm. Specialists is attributed to the fact that the seeds of ornamental plants, Kojima is barberry require stratification (maintaining several months at low temperatures for a better formation embryo). In the spring sowing is simply no time to stand for at least 3 months of the seeds at a temperature of 2 degrees.

Planting hedges

If the soil is acidic, it is required to pour the ashes, in other cases it is useful to add humus and sod land, in moderation - peat.

In the spring, when the first true leaves, thin out seedlings. On a permanent place they will get no earlier than 2 years.

If you do not want to wait so long, you have to buy the right amount of plants or propagate by cuttings, suckers from having a bush. Most of the territory is easier to plant shrubs, obtained by grafting, which begin in June. If there is already a sort of barberry and satisfied in all respects, can be propagated by layering, prikopat few lower branches, pre-treating the soil around the adult plant.

The scheme of planting barberry

Algorithm planting hedges

Algorithm for planting hedges.

planting rate depends not only on the purpose of cultivation (singly or as a fence), but also on how dense it is planned to make the fence.

So distinguish a double-row planting and svobodnorastuschuyu hedge. In the first case 1 running. 4 m planted seedlings hedges, in the second - 5, and the third - only 2. The soil for the seedlings should be prepared at a depth of 40-50 cm, making every rm. m bucket humus, 300 g. superphosphate and 50 g. potassium salt. If the soil is heavy enough, it should be diluted with sand.

Learn more about caring

When deciding on the landing in their area of barberry hedge, you need to understand that to grow kustariki - it's hard hard work and responsibility for planting, which, although they are unpretentious, but are predisposed to certain diseases. A number of good reasons to still stop many gardeners from the intensive breeding of barberry in the garden, or are limited to a few shrubs for garden decoration.

Hedge, she is given and to grow, expand and bear fruit, but this is what is the main concern of the gardener. After a year or two the plant will require a systematic pruning. Barberry bush easily trimmed, but multiple spines make this procedure is quite painful for the hosts. For the same reason many refuse the species that have edible fruits, collect them as a large number of shrubs is very difficult. Yes, and in the economy as berries and do not need to, and they have very large seeds, which complicate its processing and create discomfort during use.

Dangerous pests of plants

Against aphids in the spring are sprayed with a solution of soap (300 g of soap in 10 liters of water) or a solution of tobacco (0.5 kg of tobacco brew 10 liters of water with dissolved in it soap).

Another significant "but" - a frequent affection barberry pests. One after the other attacks that cause aphids and flower Moth, cause sometimes gardener put your hands down. Often hedge exposed misfortunes as spotting, mildew, rust, especially in the early stages of the growing season. In these cases it is necessary to spray soapy water or hlorofosom.

Berberis thunbergii varieties stands out his fellow by the fact that it is the only varieties that are not afraid of the fungus. In other plants it winters in the intermediate stage and then transferred to the culture in the form of cereal rust. At one time, barberry was absolutely forbidden near the fields, because it is a carrier of the disease.

To hedge of barberry decorative and pleasing to the eye grew rapidly, it is necessary to pay attention to the leaves to the slightest suspicion of the disease process in a timely manner. Separate the bush does not need frequent fertilizing, but with frequent planting is not enough fertile soil, so 1 times a year should be made fertilizers. Usually this compound fertilizers or nitrogen.

If, nevertheless, be objective, then other plants compared with barberry require much more care. With great love for prickly "friend" can grow green impenetrable fence, which in the spring will attract scent of pollen bees and autumn adorn the garden of purple berries.

Зміст:

З метою освіти живоплоту використовуються багато рослин: бузок, ялівець, глід, калина або барбарис. Останньому представнику треба віддати належне в тому, що він, завдяки своїй колючим структурі, може стати надійною непрохідною перепоною для зловмисників, бродячих собак і безгосподарно гуляє домашньої худоби.

Жива огорожа з барбарису на дачній ділянці

Дорослий барбарис регулярно і рясно плодоносить, даючи чудові плоди, які можна використовувати для домашніх заготовок.

Однак перш ніж вирушати за покупкою саджанців, слід визначитися, потрібна жива огорожа з барбарису низька або висока, та й декоративні ознаки для естетики присадибної ділянки важливі.

Сорти барбарису і їх особливості

Плоди барбарису

Якщо рослини посаджені через 40-50 см, то з часом виходить низька чудова жива огорожа.

До найбільш затребуваним сортам на території Росії відносяться: барбарис звичайний, Тунберга, Оттавської і Амурський. У дикій природі росте понад 500 видів. Всього різновидів культурних налічується трохи більше 20, починаючи від карликових і закінчуючи високорослими, які, в свою чергу, ще поділяються за колірною ознакою листя. Так що барбарис може не перевищувати 40 см від землі, а може вражати гігантськими розмірами 3-хметровий дерева. Сорти, згадані вище, більш придатні для посадок як в середній смузі Росії, так і в сибірському регіоні, оскільки не так вимогливі до умов зимівлі. Саме цим пояснюється їхня перемога в рейтингу.

Вибір на барбарисі звичайному слід зупинити, якщо для регіону проживання характерні досить суворі кліматичні умови. Він не здивує своїх господарів красою листя, зате невибагливий до грунту, витримує холод і літню спеку, але все-таки огорожа з барбарису, розташована на сонячній стороні, більш правильне рішення. Це відіб'ється на інтенсивності забарвлення листя.

Огорожа з барбарису звичайного має висоту до 2,5 м. У квітні живу огорожу буде прикрашений квітами, а по осені на чагарнику заграють яскраво-червоними фарбами довгасті плоди, які ще й їстівні.

Варіанти обрізки живоплоту

Варіанти обрізки живоплоту.

Тунберга - це сорт барбарису, який потрапив в Росію зі Сходу (Японія, Китай), де він і був виведений. За популярністю Тунберга перевершує звичайний сорт, але на то він і звичайний, щоб мало чим відрізнятися від буденності. Для барбарису Тунберга характерно різноманіття підвидів, різних за висотою (від 50 см до 1,5 м) і забарвленням листя: червоні, жовті, бордові, рожево-коричневі. Тому його використовують, коли потрібна невисока декоративна огорожа. Недолік у тому, що є плоди Тунберга не можна. Так що потрібно визначитися, або краса, або практичність.

Що стосується витривалості, то цей різновид майже не відрізняється від звичайного. Засуху переносить набагато краще, ніж перезволоження, морозостійкий, солнцелюбів, але і невелику непрозорість переносить добре. А такий вид Тунберга, як «Aurea», навпаки, не любить прямих сонячних променів і швидко вигоряє на сонці, втрачаючи свою декоративну привабливість. Зростає Тунберга повільно, розпушиться і оформиться року через 3.

Ножиці для обрізки кущів

Щоб досягти найкращих результатів, використовуйте ручні сучкорізи, ножиці для обрізки кущів з роздільними лезами для товстих гілок або секатори для більш тонких гілок.

Назва сорту барбарису "Оттавської" говорить сама за себе - він родом з Канади, тому сумніватися в його стійкості до холоду не доводиться. Але вирощується він росіянами не так часто попередніх сортів. Оттавський вмістив в себе характерні риси звичайного і Тунберга, оскільки і був виведений на основі цих сортів. Він являє собою високе дерево до 3 м з листям декоративної фіолетового забарвлення. Відмітна риса Оттавського барбарису в тому, що в осінній сезон листя набувають жовту або червоне забарвлення, а плоди довго радують око, так як тримаються міцно на гілках і не опадають. Та й колючок не так багато і вони досить м'які.

Барбарис Амурський теж досить поширений як на своїй батьківщині, в Приамурском і Хабаровському краї, так і на всій території Росії. Висота такого рослини 1,5-2 м. У літній період забарвлення листя світло-зелений, а восени вони зливаються з жовто-червоними кольорами інших листяних дерев. Дозрівання плодів відбувається масово в серпні-вересні, в недостиглому вигляді вони отруйні. Колючки яскраво виражені, досягають довжини 3 см.

Іноді, познайомившись з численними сортами, деякі зупиняють вибір на таких сортах, як Зибольда, самшітолістний або білуватий. Одним словом, вибір величезний, і варто поламати голову над тим, який вигляд придбає огорожа з барбарису, будь вона соковито-зеленої, бордовою, жовтої або фіолетовою.

Агротехніка посадки барбарису

Незважаючи на те, що барбарис не вимогливий до грунтів, у нього все ж є свої переваги. Тільки створивши найсприятливіші умови для його зростання, можна розраховувати на інтенсивне зростання і формування повноцінного чагарнику. Розвиток краще відбувається на легких суглинних грунтах з нейтральною реакцією. У разі, якщо грунт кислий, потрібно провести вапнування. Під корінь кожної рослини додають 200 гр. золи або в 2 рази більше гашеного вапна. Добре б підготувати суміш з садового грунту, піску і перегною в рівних частинах. Важливо, щоб в місці посадки барбарису не спостерігалося частого застою вологи і близьке розташування грунтових вод.

Посадка проводиться насінням або вегетативним діленням куща. Можна скористатися вкоріненими влітку живцями. При будь-якому з цих способів садити покладається восени, але і весняний період цілком придатний. Іноді можна спостерігати хорошу схожість з насіння, які потрапили в грунт разом з опалим плодами, самосівом, якщо на ділянці вже є кущ барбарису. І це не дивно, тому що насіння його мають схожість до 95%. Чекати, коли такі рослини придбають вид живописного чагарнику і «вишикуються» живою огорожею, довго, краще використовувати для огорожі вже підрощених саджанці. Але якщо все ж прийнято рішення садити насінням, то робити це потрібно неодмінно восени на глибину не більше 1 см. Фахівці це пояснюють тим, що насіння декоративних рослин, яким і є барбарис, потребують стратифікації (витримування декількох місяців при низьких температурах для кращого формування зародка). При весняному посіві вже просто немає часу, щоб мінімум 3 місяці витримати насіння при температурі 2 градуси.

Посадка живоплоту

Якщо грунт кислий, в неї обов'язково підсипається зола, в інших випадках не зайве додати перегній і дернову землю, в помірних кількостях - торф.

Навесні, при появі перших справжніх листочків, сіянці проріджують. На постійне місце вони потраплять не раніше, ніж через 2 роки.

Якщо не хочеться чекати стільки часу, то доведеться прикупити потрібну кількість рослин або розмножити живцями, нащадками від має куща. Велику територію легше засадити кущами, отриманими шляхом живцювання, до якого приступають в червні. У разі якщо є вже барбарис і сорт влаштовує за всіма параметрами, можна розмножити відводами, прикопавши кілька нижніх гілок, попередньо обробивши грунт навколо дорослої рослини.

Схема посадки барбарису

Алгоритм посадки живоплоту

Алгоритм посадки живоплоту.

Частота посадки залежить не тільки від мети вирощування (поодиноко або в якості загородження), але і від того, наскільки щільним планується зробити паркан.

Так, розрізняють однорядну, дворядну посадки і свободнорастущие живопліт. У першому випадку на 1 пог. м висаджується 4 саджанці живоплоту, у другому - 5, а в третьому - всього 2. Грунт для саджанців необхідно підготувати на глибині 40-50 см, внісши на кожен пог. м по відру перегною, 300 гр. суперфосфату і 50 гр. калійної солі. Якщо грунт досить важка, то слід розбавити її піском.

Детальніше про відхід

Приймаючи рішення про посадку у себе на ділянці живоплоту з барбарису, потрібно розуміти, що виростити кустарікі - це важкий кропітка праця і відповідальність за насадження, які хоч і невибагливі, але мають схильність до певних захворювань. Ряд вагомих причин все ж зупиняє багатьох садівників від інтенсивного розмноження барбарису на присадибній ділянці або вони обмежуються кількома кущами заради прикраси саду.

Жива огорожа, вона на те й дана, щоб рости, ширитися і плодоносити, але саме це і становить головну турботу садівника. Через рік-два рослина потребує систематичної обрізки. Кущ барбарису легко обрізається, але множинні колючки роблять цю процедуру досить болючою для господарів. З цієї ж причини багато хто відмовляється від різновидів, які мають їстівні плоди, оскільки збирати їх з великої кількості кущів дуже складно. Та й в господарстві стільки ягід і не потрібно, причому вони мають дуже великі насіння, які ускладнюють його переробку та створюють дискомфорт при вживанні.

Небезпечні шкідники для рослин

Проти попелиці навесні проводять обприскування розчином господарського мила (300 г мила на 10 л води) або тютюновим розчином (0,5 кг махорки заварюють 10 л води з розчиненим у ній господарським милом).

Ще одна значна «але» - це часте ураження барбарису шкідниками. Одна за одною атаки, які наносять попелиця або квіткова п'ядун, змушують часом садівника опустити руки. Нерідко живопліт піддається хворобам у вигляді плямистостей, борошнистої роси, іржі, особливо на перших етапах вегетації. У цих випадках потрібно проводити обприскування мильним розчином або хлорофосом.

Барбарис сорти Тунберга виділяється на загальному тлі своїх побратимів тим, що це єдиний сорт, якому не страшний грибок. На інших рослинах воно зимує в проміжній стадії і потім переноситься на злакові культури у вигляді іржі. У свій час барбарис був зовсім заборонений поблизу полів, так як він є переносником цього захворювання.

Щоб огорожа з декоративного барбарису радувала око і швидко розросталася, потрібно звертати увагу на листя, щоб при найменшій підозрі на захворювання своєчасно обробити. Окремий кущ не потребує частих підгодівлі, а ось при частій посадці рослин може не вистачити поживності грунту, тому 1 раз в рік слід вносити добрива. Зазвичай це комплексні добрива або азотні.

Якщо все-таки проявити об'єктивність, то інші рослини в порівнянні з барбарисом вимагають набагато більшого догляду. При великої любові до колючого «друга» можна виростити зелену неприступну огорожу, яка навесні буде залучати ароматом пилку бджіл, а восени прикрашати сад пурпуровими ягодами.


» » » Барбарис: выращиваем изгородь