Низкая и высокая живая изгородь

Оглавление:

Живая изгородь является довольно-таки эффектным элементом дизайна и озеленения дачных и приусадебных участков. После 60-х годов, утратив свою популярность на длительное время, она вновь привлекает внимание садоводов и озеленителей как забор. И это неудивительно.

Живая изгородь.

Живая изгородь является довольно-таки эффектным элементом дизайна и озеленения дачных и приусадебных участков. После 60-х годов, утратив свою популярность на длительное время, она вновь привлекает внимание садоводов и озеленителей как забор. И это неудивительно.

Ведь живые изгороди способны защитить ваш участок от пыли, уменьшить шум, красочно подчеркнуть изгибы дорожек, и они же являются прекрасным фоном для клумб цветов.

С помощью изгороди живой можно создать визуальный эффект уютного места для отдыха.

Классификация живой изгороди

Изгородь живая.

После того как вы определитесь, какой тип живой изгороди вам подходит, можно будет подобрать для нее вид кустарников и деревьев, которые можно использовать для посадки данного типа зеленой изгороди.

Прежде чем приступить к озеленению своего участка, следует разобраться, какие же живые изгороди существуют на сегодняшний день, и только лишь после определить тот вид, который больше всего будет отвечать вашим вкусам и требованиям. После того как вы определитесь, какой тип живой изгороди вам подходит, можно будет подобрать для нее вид кустарников и деревьев, которые можно использовать для посадки данного типа зеленой изгороди.

По классификации живая изгородь делится на формируемое и неформируемое (растения свободно растут и не подстригаются) ограждение. На дачных, приусадебных участках преобладает формируемая живая изгородь. Очень редко формируемые зеленые ограждения проектируют в парках и садах регулярного стиля.

Исходя из высоты растений, живая изгородь делится на следующие виды:

  • высокое ограждение - высота более 2 м;
  • среднее ограждение - высота от 0,5 до 2 м;
  • низкое ограждение (бордюры) - высота менее 0,5 м.

Живые изгороди имеют и другие характеристики, которые зависят от биологической особенности вида растения:

  • листопадная и вечнозеленая изгородь;
  • безколючковая и колючая зеленая изгородь.

Зеленая изгородь имеет довольно-таки широкий ассортимент растений. Исходя из того что зеленая изгородь сажается уже несколько столетий, на протяжении этого длительного времени для нее отобраны самые пригодные виды растений.

Для большинства климатических зон из доступных и относительно распространенных (то есть тех, которые, как правило, есть на многих садовых центрах и декоративных питомниках) можно порекомендовать виды кустарников и деревьев, которые будут описаны ниже. При этом не будет приведена детальная характеристика экологических и биологических особенностей каждого вида, а будут указаны только основные их особенности, которые дадут возможность сориентироваться вам в этом большом ассортименте кустарников и деревьев.

Высокие живые ограждения

Быстрорастущая живая изгородь.

По высоте быстрорастущая живая изгородь делится на три типа:
бордюры (до 1-го метра)-
собственно живые изгороди (1-3 м)-
живые стены (3-6 м).

По мнению специалистов, в живой изгороди высокого типа рекомендуется применять такие виды кустарников и деревьев:

  • мелколистная и крупнолистная липа - это достаточно высокорослые деревья, которые могут достигать в высоту больше 20 м, имея при этом плотную ширококоническую крону. Долговечность, теневыносливость, плотность кроны наряду с достаточно легким формированием позволяют отнести липу к одной из самых лучших пород деревьев для создания живой изгороди высокого типа, а если быть точным, то для создания «живого» забора (боскета). По мнению специалистов, липу рекомендуется применять при необходимости формирования зеленого ограждения высотой более 3 м;
  • граб (обыкновенный) - бесспорно является самым лучшим для формирования живой изгороди высокого типа, исходя из того что он отлично поддается формированию. Граб теневыносливый и имеет достаточно плотную форму кроны. Показательным можно назвать живые высокие заборы в национальных ботанических садах разных стран.

При этом необходимо отметить, что зеленый забор из липы и из граба для нормального роста нуждается во влажной плодородной почве.

К иным видам, которые не особо требовательны к условиям экологии и из которых тоже можно создать живой высокий забор, относятся:

  • шершавый ильм, черная и белая шелковица, полевой клен.

А также породы кустарников и деревьев, из которых прекрасно создается высокая живая колючая изгородь:

  • мягкий, алтайский и обыкновенный боярышник;
  • гледичия обыкновенная.
Туя западная.

Туя западная отличается медленным ростом, компактной корневой системой и кроной.

Высокие вечнозеленые живые изгороди отлично создаются из таких видов кустарников и деревьев:

  • ель обыкновенная - очень теневыносливое растение, но нуждается во влажной плодородной почве;
  • ягодный тис - самый популярный вид для того, чтобы создать живой вечнозеленый забор. Но следует учесть, что материал для посадки довольно таки дорогостоящий, но живая изгородь из тиса достаточно долговечна, что позволяет компенсировать затраты.
  • туя западная - наряду с ягодным тисом считается лучшей из хвойных пород деревьев. С использованием западной туи создается средняя и высокая живая вечнозеленая изгородь;
  • можжевельник виргинский и обыкновенный - самые засухоустойчивые виды деревьев, с помощью которых создаются высокие живые изгороди, но нужно учесть, что хвоя данных можжевельников относится к колючей живой изгороди.

Живые листопадные неколючие ограждения средней высоты

Самая яркая декоративность кизильника приходится на период его плодоношения.

Самая яркая декоративность кизильника приходится на период его плодоношения.

Живая зеленая изгородь со средним размером высоты имеет самый широкий ассортимент пород кустарников и деревьев. Наиболее доступные и распространенные виды кустарников можно разделить на следующие группы:

  • листопадная неколючая изгородь;
  • живая колючая изгородь.

В листопадную неколючую группу входят:

  • бирючина обыкновенная - вид кустарника, который достаточно часто применяют, так как кусты бирючины очень легко формируются, живая изгородь из бирючины имеет хорошую плотность и при ее правильном формировании она будет иметь достаточно эффектный декоративный внешний вид;
  • кизильник блестящий и черноплодный - тоже входит в ряд самых распространенных пород, с помощью которых создается живая изгородь со средней высотой, так как кусты кизильника достаточно плотные и имеют красивый внешний вид;
  • таволга (Ван-Гута) - по мнению специалистов, данное растение лучше всего использовать для того, чтобы создать неформируемую красочно цветущую изгородь, но с ее применением можно создать и формированный зеленый забор. Высаживать ее необходимо на открытом солнечном месте;
  • дерен кроваво-красный и белый - применение данных пород кустарников создает, конечно же, немного рыхлую живую изгородь, но они непритязательны к почве, имеют красочные побеги темно-красного цвета, и под зиму их очень легко размножить посевом семян.

Живые колючие и иные ограждения средней высоты

Живые колючие ограждения.

Существует несколько критериев для классификации. По виду формировки разделяют два вида живых изгородей: формируемые и не формируемые (это значит не требующие подстригания, которые растут естественно).

Из иных наиболее распространенных листопадных неколючих пород для формирования живого зеленого забора можно применить следующие растения:

  • клинолистный пузыреплодник;
  • сирень венгерская и обыкновенная:
  • чубушник венечный;
  • татарская и обыкновенная жимолость;
  • золотистая смородина;
  • кустарниковая аморфа;
  • иволистная и средняя таволга;
  • желтая акация;
  • ирга круглолистная;
  • черноплодная рябина;
  • белый снежноягодник.

Для того чтобы создать колючую живую изгородь, используют следующие виды растений:

  • барбарис обыкновенный - кусты данного растения красиво цветут и дают прекрасные съедобные ягоды, но следует заметить, что живые изгороди, созданные из барбариса, имеют небольшую плотность;
  • пираканта шарлаховая - это растение пока является не слишком распространенным видом, так в северных регионах оно зачастую подмерзает и даже вымерзает, но в южных и западных регионах данное растение заслуживает особого внимания. Живые изгороди, сформированные с применением пираканты, имеют достаточную плотность, осенью растение украшается множеством ярких (оранжево-красного цвета) ягод, которые долгое время остаются на кустарнике;
  • лох узколистый - самый засухоустойчивый вид растений, который, ко всему, нетребовательный к почве.

В данную группу можно еще включить множество пород, которые специалисты рекомендуют для формирования высокого живого забора. Прежде всего, это туя, граб, боярышник, можжевельник, однако, в данном случае будет необходимо уделять намного больше внимания стрижке и формированию.

Низкие живые ограждения

Низкие живые ограждения.

Низкая живая изгородь еще имеет название зеленый бордюр. Для создания зеленого бордюра существует незначительный ассортимент пород.

Низкая живая изгородь еще имеет название зеленый бордюр. Для создания зеленого бордюра существует незначительный ассортимент пород.

К вечнозеленым породам относятся:

  • вечнозеленый самшит - классический вид растения для обустройства живой изгороди небольшой высоты. Это растение довольно теневыносливое, очень медленно растет, долговечное, но в условиях роста в северных регионах допускается частичное промерзание, после которого при тщательном уходе рост возобновляется;
  • падуболистная магония - создает рыхлую изгородь. Но исходя из того, что это растение имеет довольно-таки яркий цвет и декоративные ягоды, оно широко используется для создания зеленого бордюра, тем более что данный вид растения наиболее теневыносливый.

Листопадные кустарники:

  • бумальда и таволга японская - данный вид растений дает возможность использовать их как для неформируемых (с высотой немного больше 50 см), так и для формируемых зеленых ограждений. Кусты достаточно красиво цветут и имеют плотную форму.
  • айва японская (хеномелис) - это один из немногих кустов с колючками, которые используются для живых низких ограждений. Живые изгороди из айвы неплотные, по мнению специалистов, их лучшее не формировать исходя из того, что нестриженный хеномелис красочно цветет, к тому же имеет съедобные ягоды, которые богаты витамином С.

Низкая живая изгородь создается еще и из карликовых и низкорослых форм некоторых пород растений, к примеру, шаровидная и вересковидная форма западной туи, гнездовидная форма обыкновенной ели и т. д.

Основные моменты посадки живой изгороди

Как высаживать живую изгород.

Место высадки саженцев нужно наметить с помощью натянутого шнура, и этим не следует пренебрегать, потому что посадка «на глаз» зачастую получается некачественной.

Перед тем как создать живой зеленый забор, следует разобраться со сроками и технологией посадки кустарников и деревьев.

Лучшее всего проводить посадку маловозрастными экземплярами (для лиственных пород - 2-3 годичными, для хвойной породы - 3-5 годичными) исходя из того, что из них легче и лучше формировать живой плотный забор.

Место высадки саженцев нужно наметить с помощью натянутого шнура, и этим не следует пренебрегать, потому что посадка «на глаз» зачастую получается некачественной.

В зависимости от вида живого ограждения (одно- или двухрядное) выкапывается траншея нужной ширины. Между рядами расстояние должно быть 25-50 см. При создании двухрядного живого ограждения растения размещаются в шахматном порядке. В ряду саженцы, в зависимости от их породы, нужно размещать с расстоянием от 20 до 60 см, а для того чтобы создать живой неформируемый забор, интервал между растениями может доходить и до 1,5 м.

Перед посадкой необходимо побеспокоится о плодородии почвы (если она «бедная» - потребуется внесение необходимого количества минеральных и органических удобрений), и об увлажнении - полив проводится из расчета 20-40 л воды на 1 м погонный.

Используя лиственные породы растений для создания зеленого ограждения, следует учесть, что непосредственно перед высадкой корневая система данных пород на протяжении как минимум пары часов должна находиться в воде, а затем рекомендуется обмакнуть ее глиняно-перегнойный раствор.

Высаживать растения тоже рекомендуется под натянутый шнур. После того как вы закончили посадку, почва вокруг каждого растения должна быть утрамбована самым тщательным образом.

Немаловажным моментом успешной посадки саженцев является то, что сразу же необходимо их полить. Поливаются растения в 2-3 приема, делается это для того, чтобы почва достаточно насытилась влагой и возле корневой системы растений не оставалось пустот.

По мнению специалистов, хвойные породы деревьев нужно сажать с комом почвы, и при этом главное, чтобы он сохранился.

Уход за живой изгородью

Самая распространенная ошибка - это нежелание обрезать растения непременно после их посадки. Конечно же, этого можно и не делать, но только в том случае, если посада проводилась поздней осенью, только тогда можно обрезку отложить до ранней весны. В иных случаях высаженные саженцы необходимо обрезать, как правило, для большинства видов растений на высоту от 150 до 250 мм даже в том случае, если изначальная высота саженца была значительно больше.

Это не касается только лишь хвойных и карликовых пород. Дальнейшая обрезка проводится после того, как молодые пагоны едва начнут одревесневать. Половина прироста срезается летом в первый год жизни растения, а те, которые от них отрасли, на следующий год в весеннее время. Укорачивать их нужно до длины от 30 до 70 мм, не следует забывать, что при этом нужно оставлять как минимум 2 почки.

Форма профиля зеленых ограждений может быть самой разнообразной - прямоугольная, срезанный конус, шарообразная и т. д. По мнению специалистов, желательно, чтобы низ растения был немного шире, чем верхняя его часть, это создаст возможность улучшить освещение по всей высоте и, соответственно, улучшить равномерность плотности живого ограждения.

Как правило, при достижении растениями живой изгороди плановой высоты ранней весной выполняется обрезка по всему периметру и 2-3 раза в течение лета.

Уход за изгородью.

Кроме того что зеленую изгородь необходимо обрезать, она нуждается еще и в поливе, подкормке и прополке сорняков.

Кроме того что зеленую изгородь необходимо обрезать, она нуждается еще и в поливе, подкормке и прополке сорняков. Минеральные вещества (удобрения) вносятся на протяжении всего вегетационного периода из расчета 50-100 гр. на 1 м погонный, за 2-3 приема. Весной преимущество нужно отдавать азотным удобрениям, а по окончании лета - фосфорным.

Довольно нелегкой и трудоемкой является борьба с травой и сорняками под растениями и вокруг их. Желательно, чтобы земля в зеленой изгороди была чистой от травы и сорняков, из-за того, что они являются сильными потребителями влаги, а это может негативно сказываться на растениях живой изгороди, особенно это касается вегетационного периода, к тому же трава и сорняки снижают ее декоративность.

Table of contents:

Hedge is quite spectacular element of the design and landscaping of farmlands. After the 60s, having lost its popularity for a long time, she once again attracted the attention of gardeners and landscapers as a fence. This is not surprising.

Hedge.

Hedge is quite spectacular element of the design and landscaping of farmlands. After the 60s, having lost its popularity for a long time, she once again attracted the attention of gardeners and landscapers as a fence. This is not surprising.

After all, hedges can protect your site from dust, reduce noise, beautifully emphasize the curves of tracks, and they are also the perfect backdrop for the flower beds of flowers.

With the help of a live fence can create the visual effect of a comfortable place to relax.

Classification of hedges

Fence live.

Once you decide what type of hedge is right for you, you can pick up for her kind of shrubs and trees, which can be used for planting this type of green hedge.

Before planting your site, you should figure out what kind of hedges exist today, and only after that to determine the kind that will most suit your tastes and requirements. Once you decide what type of hedge is right for you, you can pick up for her kind of shrubs and trees, which can be used for planting this type of green hedge.

According to the classification of the hedge is divided into formed and neformiruemoe (plants grow freely and trim) fence. At the cottage, garden plots prevails formed hedges. Very rarely formed green fence design in parks and gardens of the regular style.

Based on the height of plants, hedges is divided into the following types:

  • high fence - height greater than 2 m;
  • mid rail - the height of 0.5 to 2 m;
  • low fence (curbs) - height less than 0.5 m.

Hedges have other characteristics that depend on the biological features of the plant species:

  • Deciduous and evergreen hedges;
  • bezkolyuchkovaya and prickly hedges.

Green fence has quite a wide range of plants. Based on the fact that the green hedge planted for centuries, throughout this long period of time for it selected the most suitable species.

For most climate zones available and relatively common (ie, those that tend to have many garden centers and ornamental nurseries) can recommend the types of shrubs and trees, which will be described below. There will not be is a detailed description of the ecological and biological characteristics of each species, and will be given only to their basic features, which will enable you to navigate in this large assortment of shrubs and trees.

High living fences

Fast-growing hedges.

At the height of growing hedge is divided into three types:
curbs (up to 1 meter) -
in fact hedges (1-3 m) -
living walls (3-6 m).

According to experts, in the high hedges type is recommended to use these types of shrubs and trees:

  • and small-leaved linden macrophylla - it is a tall tree that can reach a height of over 20 meters, while keeping a tight shirokokonicheskuyu crown. Durability, shade tolerance, crown density, along with a fairly easy formation of lime to make it possible to carry one of the best trees for creation of hedges High class, or to be precise, to create a "live" fence (bosquets). According to experts, lime is recommended, if necessary, forming a green fence height of more than 3 m;
  • hornbeam (Common) - is undoubtedly the best for the formation of a high hedge type, based on the fact that he was perfectly amenable to the formation. Grab shade tolerant and has a fairly dense crown shape. Illustrative can be called living high fences in national botanical gardens around the world.

It should be noted that the green fence of lime and hornbeam needs moist fertile soil for normal growth.

For other species that are not particularly demanding on the environment and the conditions of which, too, can create a lively high fence include:

  • rough elm, black and white mulberry, field maple.

And rock shrubs and trees from which well-established high Live barbed fence:

  • soft, Altai and common hawthorn;
  • honey locust ordinary.
Thuja occidentalis.

Thuja occidentalis is characterized by slow growth, compact foliage and root system.

Tall evergreen hedges perfectly created from these types of shrubs and trees:

  • Norway spruce - very shade tolerance but needs moist fertile soil;
  • yew berry - the most popular type in order to create a live evergreen fence. But keep in mind that for planting material is still quite expensive, but hedge of yew durable enough, to compensate for the costs.
  • Thuja occidentalis - along with berry yew is considered the best of coniferous trees. Using western arborvitae create medium and high living fence evergreen;
  • red cedar and ordinary - the most drought-resistant tree species, by which creates the high hedges, but we must note that these juniper needles refers to the prickly hedges.

Live deciduous thornless fence of medium height

The brightest cotoneaster decorative falls in the period of its fruiting.

The brightest cotoneaster decorative falls in the period of its fruiting.

Live hedges with an average height of size has the widest range of species of shrubs and trees. The most common types available and shrubs can be divided into the following groups:

  • deciduous thornless fence;
  • Live barbed fence.

The deciduous thornless group includes:

  • Ligustrum vulgare - kind of bush, which is quite often used as privet bushes very easily formed, hedge of privet has good density and its correct formation, it will be quite spectacular decorative appearance;
  • cotoneaster brilliant and Aronia - also included in some of the most common species, with which creates a hedge with an average height, as cotoneaster bushes and dense enough to have a beautiful appearance;
  • meadowsweet (Van Guth) - According to experts, this plant is best used to create neformiruemuyu colorfully blooming hedge, but its application can create and form a green fence. It must be planted in an open sunny position;
  • dogwood blood red and white - the use of these shrubs rocks creates, of course, a little bit loose hedges, but they are unpretentious to the soil, have a colorful shoots dark red, and for the winter they are very easily propagated by sowing seeds.

Live and other thorny fence of medium height

Live spiky fence.

There are several criteria for classification. According to the forming mind share two types of hedges: formed and not formed (that means do not require trimming, which grow naturally).

Of the other most common deciduous thornless species following plants can be used to form a living fence of green:

  • klinolistny physocarpus;
  • Hungarian lilac and ordinary:
  • Philadelphus Coronarius;
  • Tatar and common honeysuckle;
  • golden currant;
  • bush is amorphous;
  • purple loosestrife and the average meadowsweet;
  • yellow acacia;
  • Amelanchier ovalis;
  • chokeberry;
  • white snowberry.

To create a prickly hedge, the following plant species:

  • Berberis vulgaris - bushes of this plant bloom beautifully and provide excellent edible berries, but it should be noted that the hedges created from barberry, have low density;
  • Pyracantha scarlet - the plant is not yet too common type, as in the northern regions, it often freezes and even freezes, but in the southern and western regions of this plant deserves special attention. Hedges formed with pyracantha have sufficient density, the plant in the fall is decorated with lots of colorful (orange-red) berry, which for a long time remain on the bush;
  • Elaeagnus angustifolia - the most drought-resistant species of plants, which, to all appearances, undemanding to soil.

In this group, you can still play a lot of rocks that experts recommend to generate high living fence. First of all, arborvitae, hornbeam, hawthorn, juniper, however, in this case, will need to pay much more attention to the haircut and the formation.

Low living fences

Low living fences.

Low hedges still has the name of the green border. To create a green border there is little variety of species.

Low hedges still has the name of the green border. To create a green border there is little variety of species.

For evergreen species are:

  • evergreen boxwood - a classic look for arranging plants hedges low altitude. This plant is fairly shade tolerant, very slow growing, long-lived, but in terms of growth in the northern regions may be partial freezing, followed by a careful maintenance growth resumed;
  • Mahonia holm - creates a loose hedge. But based on the fact that this plant has a rather bright color and decorative berries, it is widely used to create a green border, the more so that this kind of plants are the most shade tolerant.

Deciduous shrubs:

  • bumalda and Japanese meadowsweet - plants this kind makes it possible to use them for neformiruemyh (with a height of a little more than 50 cm), and for the green formed by fences. Bushes are blooming beautifully and are quite dense shape.
  • japonica (henomelis) - is one of the few bushes with thorns, which are used for live low fences. Hedges quince loose, according to experts, it is better not to form the basis of the fact that the uncut henomelis colorful blooms, also has edible berries, which are rich in vitamin C.

Low hedges also created from the dwarf and dwarf forms of some plant species, for example, a spherical shape and vereskovidnaya western arborvitae, spruce gnezdovidnaya form of ordinary and more. D.

Highlights planting hedges

How to plant a hedge.

Landing seedlings need to identify with the help of a stretched cord, and it should not be neglected, because the landing "by eye" often turns out defective.

Before you create a living green fence, you should understand the terms and technology of planting shrubs and trees.

Best done landing malovozrastnymi instances (for hardwood - 2-3 yearly, for coniferous - 3-5 yearly) based on the fact that one is easier and better to form a living fence tight.

Landing seedlings need to identify with the help of a stretched cord, and it should not be neglected, because the landing "by eye" often turns out defective.

Depending on the type of living fences (One- or two-row) dug a trench width required. Between rows the distance should be 25-50 cm. When you create a two-row living fence plants are placed in a checkerboard pattern. Among the plants, depending on their breed, should be placed with a distance of 20 to 60 cm, and to create a living fence neformiruemy, spacing between plants can reach up to 1.5 m.

Before planting you need to worry about soil fertility (if it is "poor" - need to make the necessary amount of mineral and organic fertilizers), and wetness - watering is carried out at the rate of 20-40 liters of water per 1 m running.

Using deciduous plants to create a green fence, it should be noted that immediately before planting the root system of these rocks for at least a couple of hours must be in the water, then it is recommended to dip the clay-humus solution.

Planted plants also recommended under the taut cord. Once you have finished planting, the soil around each plant should be compacted carefully.

An important aspect of successful planting is that as soon as they need to be watered. Water the plant in 2-3 hours, it is done so that the soil is full of enough moisture and near the root system of plants was not void.

According to experts, coniferous trees should be planted with a lump of soil, and thus the main thing that he survived.

Care of hedges

The most common mistake - this is the reluctance to trim the plants after planting necessarily. Of course, this can not do, but only in the case if the plant was carried out in late autumn, only then can defer pruning until early spring. In other cases, the seedlings planted to crop, generally for most plant species, at a height of 150 to 250 mm, even if the original height was significantly greater seedling.

This does not apply only dwarf conifers and rocks. Further trimming is carried out after the young Pagon barely begin lignificated. Half of the growth is cut in the summer of the first year of life, plants, and those of their industry to the next year in the spring time. Shortening them should be up to the length of 30 to 70 mm, one should not forget that in this case you should leave at least 2 buds.

The form of the profile of green fences can be very diverse -.. Rectangular, truncated cone, spherical, etc. According to experts, it is desirable that the bottom of the plant was a little wider than the upper part, it will create an opportunity to improve the entire height of the lighting and, accordingly, improve the uniformity of the density of a living fence.

As a rule, when the plant hedges planned height in early spring pruning is carried out around the perimeter and 2-3 times during the summer.

Care fence.

Besides that hedges should be cut, it still needs and watering, fertilizing and weeding.

Besides that hedges should be cut, it still needs and watering, fertilizing and weeding. Mineral substances (fertilizers) are made throughout the growing season at the rate of 50-100 g. 1 m linear for 2-3 hours. In the spring the advantage should be given to nitrogen fertilizers, and by the end of summer - phosphorus.

Quite a difficult and time-consuming is the struggle with grass and weeds under plants and around them. It is desirable that the land in the green fence was clean from grass and weeds, due to the fact that they are strong consumers of water, and this can have a negative impact on plants hedges, especially for the growing season, besides grass and weeds reduce its decorative.

Зміст:

Жива огорожа є досить-таки ефектним елементом дизайну і озеленення дачних і присадибних ділянок. Після 60-х років, втративши свою популярність на тривалий час, вона знову привертає увагу садівників і озеленювачів як паркан. І це не дивно.

Жива огорожа.

Жива огорожа є досить-таки ефектним елементом дизайну і озеленення дачних і присадибних ділянок. Після 60-х років, втративши свою популярність на тривалий час, вона знову привертає увагу садівників і озеленювачів як паркан. І це не дивно.

Адже живоплоти здатні захистити вашу ділянку від пилу, зменшити шум, барвисто підкреслити вигини доріжок, і вони ж є прекрасним фоном для клумб квітів.

За допомогою огорожі живий можна створити візуальний ефект затишного місця для відпочинку.

Класифікація живоплоту

Огорожа жива.

Після того як ви визначитеся, який тип живоплоту вам підходить, можна буде підібрати для неї вид чагарників і дерев, які можна використовувати для посадки даного типу зеленій огорожі.

Перш ніж приступити до озеленення своєї ділянки, слід розібратися, які ж живоплоти існують на сьогоднішній день, і тільки лише після визначити той вид, який найбільше відповідатиме вашим смакам і вимогам. Після того як ви визначитеся, який тип живоплоту вам підходить, можна буде підібрати для неї вид чагарників і дерев, які можна використовувати для посадки даного типу зеленій огорожі.

За класифікацією живопліт ділиться на що формується і неформіруемое (рослини вільно ростуть і не підстригаються) огорожу. На дачних, присадибних ділянках переважає формована живопліт. Дуже рідко формуються зелені огорожі проектують в парках і садах регулярного стилю.

Виходячи з висоти рослин, жива огорожа ділиться на наступні види:

  • високу огорожу - висота більше 2 м;
  • середнє огорожу - висота від 0,5 до 2 м;
  • низьку огорожу (бордюри) - висота менше 0,5 м.

Живоплоти мають і інші характеристики, які залежать від біологічних особливостей виду рослини:

  • листопадна і вічнозелена огорожа;
  • безколючковая і колючий зелена огорожа.

Зелена огорожа має досить-таки широкий асортимент рослин. Виходячи з того що зелена огорожа садиться вже кілька століть, протягом цього тривалого часу для неї відібрані придатні види рослин.

Для більшості кліматичних зон з доступних і відносно поширених (тобто тих, які, як правило, є на багатьох садових центрах і декоративних розсадниках) можна порекомендувати види чагарників і дерев, які будуть описані нижче. При цьому не буде приведена детальна характеристика екологічних і біологічних особливостей кожного виду, а будуть вказані тільки основні їх особливості, які дадуть можливість зорієнтуватися вам в цьому великому асортименті чагарників і дерев.

Високі живі огорожі

Швидкозростаюча жива огорожа.

По висоті швидкозростаюча жива огорожа ділиться на три типи:
бордюри (до 1-го метра) -
власне живоплоти (1-3 м) -
живі стіни (3-6 м).

На думку фахівців, в живоплоту високого типу рекомендується застосовувати такі види чагарників і дерев:

  • дрібнолиста і крупнолистная липа - це досить високорослі дерева, які можуть досягати у висоту більше 20 м, маючи при цьому щільну ширококонічеськая крону. Довговічність, тіньовитривалість, щільність крони поряд з досить легким формуванням дозволяють віднести липу до однієї з найкращих порід дерев для створення живоплоту високого типу, а якщо бути точним, то для створення «живого» забору (Боскета). На думку фахівців, липу рекомендується застосовувати при необхідності формування зеленого огорожі висотою більше 3 м;
  • граб (звичайний) - безперечно є найкращим для формування живоплоту високого типу, виходячи з того що він добре піддається формуванню. Граб тіньовитривалий і має досить щільну форму крони. Показовим можна назвати живі високі паркани в національних ботанічних садах різних країн.

При цьому необхідно зазначити, що зелений паркан з липи і з граба для нормального зростання потребує у вологому родючому ґрунті.

До інших видів, які не особливо вимогливі до умов екології та з яких теж можна створити живий високий паркан, відносяться:

  • шорсткий ільм, чорна і біла шовковиця, польовий клен.

А також породи чагарників і дерев, з яких прекрасно створюється висока жива колючий огорожа:

  • м'який, алтайський і звичайний глід;
  • гледичия звичайна.
Туя західна.

Туя західна відрізняється повільним зростанням, компактною кореневою системою і кроною.

Високі вічнозелені живоплоти відмінно створюються з таких видів чагарників і дерев:

  • ялина звичайна - дуже тіньовитривала рослина, але потребує у вологому родючому грунту;
  • ягідний тис - найпопулярніший вид для того, щоб створити живий вічнозелений паркан. Але слід врахувати, що матеріал для посадки досить таки дорогий, але живопліт з тиса досить довговічна, що дозволяє компенсувати витрати.
  • туя західна - поряд з ягідним тисом вважається кращою з хвойних порід дерев. З використанням західної туї створюється середня і висока жива вічнозелена огорожа;
  • ялівець віргінський і звичайний - самі посухостійкі види дерев, за допомогою яких створюються високі живоплоти, але потрібно врахувати, що хвоя даних ялівців відноситься до колючого живоплоту.

Живі листопадні неколючі огорожі середньої висоти

Найяскравіша декоративність кизильника доводиться на період його плодоношення.

Найяскравіша декоративність кизильника доводиться на період його плодоношення.

Жива зелена огорожа із середнім розміром висоти має найширший асортимент порід чагарників і дерев. Найбільш доступні і поширені види чагарників можна розділити на наступні групи:

  • листопадна неколюча огорожа;
  • жива колючий огорожа.

У листопадних неколюча групу входять:

  • бирючина звичайна - вид чагарнику, який досить часто застосовують, так як кущі бирючини дуже легко формуються, живопліт з бирючини має хорошу щільність і при її правильному формуванні вона матиме достатньо ефектний декоративний зовнішній вигляд;
  • кизильник блискучий і чорноплідної - теж входить в ряд найбільш поширених порід, за допомогою яких створюється живопліт з середньою висотою, так як кущі кизильника досить щільні і мають гарний зовнішній вигляд;
  • таволга (Ван-Гута) - на думку фахівців, ця рослина найкраще використовувати для того, щоб створити неформіруемую барвисто квітучу огорожа, але з її застосуванням можна створити і формований зелений паркан. Висаджувати її необхідно на відкритому сонячному місці;
  • дерен криваво-червоний і білий - застосування даних порід чагарників створює, звичайно ж, трохи пухку живопліт, але вони невибагливі до грунту, мають барвисті пагони темно-червоного кольору, і під зиму їх дуже легко розмножити посівом насіння.

Живі колючі і інші огородження середньої висоти

Живі колючі огорожі.

Існує кілька критеріїв для класифікації. По виду форміровкі поділяють два види живоплотів: формуються і не формуються (це значить не потребують підстригання, які ростуть природно).

З інших найбільш поширених листопадних неколючими порід для формування живого зеленого паркану можна застосувати наступні рослини:

  • клінолістний пузиреплодник;
  • бузок угорський і звичайна:
  • бузок вінцевий;
  • татарська і звичайна жимолость;
  • золотиста смородина;
  • чагарникова аморфа;
  • иволистная і середня таволга;
  • жовта акація;
  • ірга круглолиста;
  • чорноплідна горобина;
  • білий снежноягодник.

Для того щоб створити колючий живопліт, використовують такі види рослин:

  • барбарис звичайний - кущі цієї рослини красиво цвітуть і дають прекрасні їстівні ягоди, але слід зауважити, що живоплоти, створені з барбарису, мають невелику щільність;
  • пираканта шарлахово - це рослина поки є не надто поширеним видом, так в північних регіонах воно часто підмерзає і навіть вимерзає, але в південних і західних регіонах ця рослина заслуговує на особливу увагу. Живоплоти, сформовані із застосуванням піраканти, мають достатню щільність, восени рослина прикрашається безліччю яскравих (оранжево-червоного кольору) ягід, які довгий час залишаються на кущах;
  • лох вузьколистий - самий посухостійкий вид рослин, який, до всього, невимогливий до грунту.

До цієї групи можна ще включити безліч порід, які фахівці рекомендують для формування високого живого паркану. Перш за все, це туя, граб, глід, ялівець, проте, в даному випадку буде необхідно приділяти набагато більше уваги стрижці і формуванню.

Низькі живі огорожі

Низькі живі огорожі.

Низький живопліт ще має назву зелений бордюр. Для створення зеленого бордюру існує незначний асортимент порід.

Низький живопліт ще має назву зелений бордюр. Для створення зеленого бордюру існує незначний асортимент порід.

До вічнозеленим породам відносяться:

  • вічнозелений самшит - класичний вид рослини для облаштування живоплоту невеликої висоти. Ця рослина досить тіньовитривала, дуже повільно зростає, довговічне, але в умовах зростання в північних регіонах допускається часткове промерзання, після якого при ретельному догляді зростання відновлюється;
  • падуболистная магония - створює пухку огорожа. Але виходячи з того, що ця рослина має досить-таки яскравий колір і декоративні ягоди, воно широко використовується для створення зеленого бордюру, тим більше що даний вид рослини найбільш тіньовитривалий.

Листопадні чагарники:

  • Бумальда і таволга японська - даний вид рослин дає можливість використовувати їх як для неформіруемих (з висотою трохи більше 50 см), так і для формованих зелених огорож. Кущі досить красиво цвітуть і мають щільну форму.
  • айва японська (хеномелис) - це один з небагатьох кущів з колючками, які використовуються для живих низьких огорож. Живоплоти з айви нещільні, на думку фахівців, їх краще не формувати виходячи з того, що нестриженого хеномелис барвисто цвіте, до того ж має їстівні ягоди, які багаті вітаміном С.

Низька жива огорожа створюється ще й з карликових і низькорослих форм деяких порід рослин, наприклад, куляста і вересковідная форма західної туї, гнездовідная форма звичайної ялини і т. Д.

Основні моменти посадки живоплоту

Як висаджувати живопліт.

Місце висадки саджанців потрібно намітити за допомогою натягнутого шнура, і цим не слід нехтувати, тому що посадка «на око» часто виходить неякісною.

Перед тим як створити живий зелений паркан, слід розібратися з термінами і технологією посадки чагарників і дерев.

Краще всього проводити посадку маловозрастнимі екземплярами (для листяних порід - 2-3 річними, для хвойної породи - 3-5 річними) виходячи з того, що з них легше і краще формувати живий щільний паркан.

Місце висадки саджанців потрібно намітити за допомогою натягнутого шнура, і цим не слід нехтувати, тому що посадка «на око» часто виходить неякісною.

Залежно від виду живого огородження (Одно- або дворядне) викопується траншея потрібної ширини. Між рядами відстань повинна бути 25-50 см. При створенні дворядного живого огорожі рослини розміщуються в шаховому порядку. В ряду саджанці, в залежності від їх породи, потрібно розміщувати з відстанню від 20 до 60 см, а для того щоб створити живий неформіруемий паркан, інтервал між рослинами може доходити і до 1,5 м.

Перед посадкою необхідно подбати про родючість грунту (якщо вона «бідна» - потрібно внесення необхідної кількості мінеральних і органічних добрив), і про зволоження - полив проводиться з розрахунку 20-40 л води на 1 м погонний.

Використовуючи листяні породи рослин для створення зеленого огорожі, слід врахувати, що безпосередньо перед висадкою коренева система даних порід на протязі як мінімум пари годин повинна знаходитися у воді, а потім рекомендується вмочити її глиняно-перегнійний розчин.

Висаджувати рослини теж рекомендується під натягнутий шнур. Після того як ви закінчили посадку, грунт навколо кожної рослини повинна бути утрамбована найретельнішим чином.

Важливим моментом успішної посадки саджанців є те, що відразу ж необхідно їх полити. Поливаються рослини в 2-3 прийоми, робиться це для того, щоб грунт достатньо наситилася вологою і біля кореневої системи рослин не залишалося порожнеч.

На думку фахівців, хвойні породи дерев потрібно садити з грудкою грунту, і при цьому головне, щоб він зберігся.

Догляд за живоплотом

Найпоширеніша помилка - це небажання обрізати рослини неодмінно після їх посадки. Звичайно ж, цього можна і не робити, але тільки в тому випадку, якщо посада проводилася пізньої осені, тільки тоді можна обрізку відкласти до ранньої весни. В інших випадках висаджені саджанці необхідно обрізати, як правило, для більшості видів рослин на висоту від 150 до 250 мм навіть в тому випадку, якщо початкова висота саджанця була значно більше.

Це не стосується лише хвойних і карликових порід. Подальша обрізка проводиться після того, як молоді пагони ледь почнуть одревесневать. Половина приросту зрізається влітку в перший рік життя рослини, а ті, які від них галузі, на наступний рік у весняний час. Вкорочувати їх потрібно до довжини від 30 до 70 мм, не слід забувати, що при цьому потрібно залишати як мінімум 2 нирки.

Форма профілю зелених огорож може бути найрізноманітнішою - прямокутна, зрізаний конус, куляста і т. Д. На думку фахівців, бажано, щоб низ рослини був трохи ширше, ніж верхня його частина, це створить можливість поліпшити освітлення по всій висоті і, відповідно, поліпшити рівномірність щільності живого огорожі.

Як правило, при досягненні рослинами живоплоту планової висоти ранньою весною виконується обрізка по всьому периметру і 2-3 рази протягом літа.

Догляд за огорожею.

Крім того що зелену огорожу необхідно обрізати, вона потребує ще й в поливі, підгодівлі і прополці бур'янів.

Крім того що зелену огорожу необхідно обрізати, вона потребує ще й в поливі, підгодівлі і прополці бур'янів. Мінеральні речовини (добрива) вносяться протягом усього вегетаційного періоду з розрахунку 50-100 гр. на 1 м погонний, за 2-3 прийоми. Навесні перевага потрібно віддавати азотних добрив, а після закінчення літа - фосфорним.

Досить нелегкій і трудомісткою є боротьба з травою і бур'янами під рослинами і навколо них. Бажано, щоб земля в зеленій огорожі була чистою від трави і бур'янів, через те, що вони є сильними споживачами вологи, а це може негативно позначатися на рослинах живоплоту, особливо це стосується вегетаційного періоду, до того ж трава і бур'яни знижують її декоративність.


» » » Низкая и высокая живая изгородь